38. Загальна характеристика міжнародних організацій, як суб’єктів міжнародного економічного права.

Головною класифікацією міжнародних економічних органі­зацій, яких нараховується близько 350і, вважається їх розподіл на неурядові та міжурядові. Залежно від мети створення та характеру міжнародних організацій їх спеціальна правосуб'єктність стає різною і зазвичай чітко визначається у відповідних установчих документах.Міжнародна неурядова організація економічного ха­рактеру - це організація, створена за ініціативою приватних (фізичних чи юридичних) осіб різної державної приналежнос­ті, які:

-  мають за мету здійснення міжнародної діяльності некомерційного характеру та

-   мають статус юридичної особи (переважно за своїм внут­рішнім правом). (Міжнародне бюро публікації митних тарифів Міжнародна торгівельна палата (МТП), Банк міжнародних розрахунків (БМР).

Міжнародні міжурядові (СОТ) економічні організації своєю чер­гою поділяються на організації універсального рівня та регіо­нальні міжнародні економічні організації. Універсальною між­народною економічною організацією можна вважати ту орга­нізацію, членство в якій є принципово відкритим для будь-якої держави світу, незважаючи на те, що фактично в ній можуть і не брати участі ті чи інші з цих держав. Навпаки, головною умо­вою членства в регіональній міжнародній економічній органі­зації є приналежність держави до відповідного регіону. Нарешті, універсальні міжнародні міжурядові економічні організації поділяються на організації системи ООН та ті, що до неї не входять. Виникнення  універсальних міжнародних економічних організацій системи ООНпояснюється тим, що згідно зі Ста­тутом цієї Організації на неї покладено завдання сприяти еко­номічному і соціальному прогресу всіх націй та здійснювати міжнародне співробітництво у вирішенні міжнародних проблем економічного характеру. ЕКОСОР здійснює координацію економічної і соціальної діяль­ності численних органів ООН з питань економічного розвит­ку, світової торгівлі, валютно-фінансової діяльності, транспор­ту і зв'язку тощо. МВФ та МБРР. Ці організації повинні були прийти на допомогу держа­вам, що зіткнулися з труднощами кон'юнктурного або структур­ного характеру.

39. Загальна характеристика міжнародного механізму гарантування іноземних інвестицій.

На міжнародному рівні функції гаранта іноземних інвестицій покладаються на Багатостороннє агентство з гарантій інвестицій, яке було створено у відповідності до Сеульської конвенції 1985 року. У самій конвенції перелік інвестицій, які підпадають під умови страхування від політичних ризиків, окреслено лише у загальному вигляді: «інвестиції, які підпадають під гарантування, включають у себе акціонерну участь, а також такі форми прямих капіталовкладень, які можуть бути визначені Радою директорів»). Щоб бути застрахованими, інвестиції мають відповідати наступним додатковим вимогам:a). економічна обґрунтованість капіталовкладення та його внесок у розвиток приймаючої країни; b). відповідність капіталовкладення законам та правилам приймаючої країни;c). відповідність капіталовкладення проголошеним цілям та пріоритетам розвитку приймаючої країни;d). існування умов для капіталовкладення у приймаючій державі, включаючи наявність справедливого та рівного підходу до капіталовкладень та правового захисту для них.Включення додаткових вимог пояснюється тим, що інвестиції, які не сприяють економічному розвитку приймаючої держави, у більшій мірі підпадають під загрозу застосування репресивних мір з боку уряду держави-імпортера.У юридичному аспекті особливістю механізму гарантування є те, що цивільно-правові відносини, що виникають між приватним інвестором та установою страхування інвестицій закордоном, зв'язуються (через інститут суброгації та на основі двосторонніх угод про заохочення та захист інвестицій згідно до Сеульської конвенції) з міжнародно-правовими відносинами між державами-експортерами та державами-імпортерами інвестицій, а також з приватноправовими відносинами між приватними інвесторами та державами-імпортерами інвестицій Ефективність механізму гарантування інвестицій у значній мірі обумовлюється застосуванням інституту суброгації. Після виплати або надання згоди на виплату компенсації власнику гарантії Агентству передаються права або вимоги, пов'язані з гарантуванням капіталовкладення, які можуть бути у власника гарантії у відношенні приймаючої країни або інших боржників. У договорі гарантування передбачаються умови такої цесії Застосування інституту суброгації при страхуванні інвестицій від некомерційних ризиків ускладнено тим, що відповідачем виступає суверенна держава, яка має судовий імунітет. Переваги БАГІ як багатосторонньої міжнародної організації проявляються у тому, що усі його держави-члени, що є учасниками Сеульської конвенції, прийняли на себе обов'язок визнавати права Агентства, які воно отримує через суброгацію.Визнання суброгації практично означає визнання обов'язку сплатити компенсацію за втрачені інвестиції іноземній державі як цесіонарію інвестора