36. Загальна характеристика Віденської конвенції оон «Про договори між народ.Купівлі-продажу товарів» 1980 р

1980 року на конференції Генеральної Асамблеї ООН за участю делегатів з 62 країн у Відні було прийнято Конвен­цію про договори міжнародної купівлі-продажу товарів, яка набула чинності з 1 січня 1988 р. Умовою приєднання до Віденської конвенції є денонсування Гаазьких конвенцій 1964 р.

К-я складається з 101 статті та 4 частин (сфера застосування та заг положення; укладання договору; купівля-продаж товарів; заключні положення). К-я застосовується до договорів купівлі-прод товарів між сторонами, комерц п-ва яких знаходяться в різних країнах. К-я не застосовується при продажу: а) товарів, які купуються для особистого, сімейного, домашн використання; б) з аукціона; в) фондових паперів, акцій, забезпечувальних паперів, оборотних документів та грошей; г) суден водного і повітряного транспорту; електроенергії. К-я регулює виключно укладання договора куп-прод і ти права і обов’язки продавця і покупця, що виникають з такого договора. Конвенція не застосовується по відношенню до відповідальності продавця за нанесені товаром пошкодження чи смерть б-якої особи. Згідно до к-ції договір куп-пр доказується б-якими засобами, включаючи докази свідків і не потребує обов’язкового укладання у письмовій формі.   К-я урегульовує питання правового захисту інтересів сторін і містить норми, в яких закріплені засоби правового захисту у разі порушень договору продавцем і покупцем. Напр, відповідно до ст. 45 цієї К-ї, якщо пр-ць не виконає яких-небудь своїх зобов’язань щодо договору або вказаної К-ї, пок-ць може здійснити ряд прав, передбачених нею (замінити товар, заявити про розторгнення договору, відмовитися від приймання товару). Відповідні засоби захисту передбачені К-єю і у разі порушення договору з боку пок-ця.

37. Загальна х-ка Конвенції оон 1965 р. «Про порядок вирішення інвестиційних спорів між державами та іноземними особами».

— міжнар.-правовий документ, прийнятий представниками 46 держав під егідою Міжнародного банку реконструкції та розвитку (МБРР) 18.ІІІ 1965 у м. Вашингтоні (США). Мета — визначення та врегулювання порядку вирішення спорів між д-вами та іноз. особами-інвесторами шляхом застосування міжнар. засобів примирення або арбітражу. Конвенція відкрита для підписання країнами — членами МБРР, а також будь-якою ін. державою — учасницею статуту Міжнародного суду ООН. Участь у Конвенції бере 158 держав (2000). Україна ратифікувала Конвенцію 16.III 2000. Складається з преамбули та 75 статей, об'єднаних у 10 глав. У Конвенції містяться перелік і функції органів по вирішенню спорів між державами-учасницями та особами ін. договірних держав у зв'язку із здійснюваними ними приват, іноземними інвестиціями. Визначено компетенцію цих органів, а також порядок розв'язання спорів.Згідно з Конвенцією засн. Міжнар. центр по врегулюванню інвест. спорів (місцеперебування—у штаб-квартирі МБРР, Вашингтон). До компетенції центру належить вирішення правових спорів, що виникають безпосередню з відносин, пов'язаних з інвестиціями, між державою-учасницею та фіз. або юрид. особою ін. договірної д-ви. Центр володіє повною між-нар.-правовою правосуб'єктністю, відповідними імунітетами та привілеями на тер. держави-учасниці. Його правоздатність включає у себе право укладати договори, набувати і володіти рухомим та нерухомим майном. Кер. органами центру є адм. рада та секретаріат Викон. орган центру — секретаріат на чолі з ген. секретарем та одним або кількома його заступниками. В Конвенції сформульовано вимоги до посередників та арбітрів. Зокрема, до їх складу включаються особи, які мають високі моральні якості, достатню кваліфікацію і компетентність у галузі права, комерції, економіки або фінансів, змогу приймати виважені рішення тощо. При включенні до списків арбітрів особливе значення надається компетентності такої особи в юриспруденції. Кожна з країн-учасниць має право призначити 4 посередників і 4 арбітрів. При визначенні осіб, що включаються до списків посередників і арбітрів, враховується важливість забезпечення представництва осн. правових систем, що існують у світі, а також осн. форм екон. діяльності.