34. Економічні права і обов’язки держав: види, характеристика, міжнародно-правове закріплення.

Економічні права та обов’язки держав обумовлюються в Хартії економічних прав і обов’язків держав (1974 р). До економічних прав держав належать: право обирати свою економічну систеу, форму організації зовнішньо-економічних зв’язків, засоби економічного розвитку, використання ресурсів і здійснення реформ; вільно здійснювати суверенітет над багатством та природними ресурсами, економічною діяльністю; націоналізувати, експропріювати або передавати іноземну власність на своїй території, регулювати спори з цим пов’язані на основі національного законодавства національними судами; регулювати і котролювати на своїй території іноземні інвестицій та діяльність ТНК; приймати участь в міжнародній торгівлі та інших формах економічної співпраці, укладати дво- і багатосторонні угоди, приймати участь в регіональних та субрегіональних інтеграціях, не бути дискримінованими; країни, що розвиваються мають право надавати преференції іншим країнам, що розвиваються і не розповсюджувати їх на розвинуті країни. До економічних обов’язків держав належать: співіснувати в мирі незалежно від економічної системи, сприяти міжнародній торгівлі на основі взаємної вигоди, взаємного надання режиму найбільшого сприяння і не застосування економічних заходів примусового характеру; співпрацювати в оптимальному використання природних ресурсів, що належать двом і більше державам; не примушувати до надання пільг іноземним інвестиціям, забезпечувати компенсацію у випадках націоналізації, експропріації та передачі іноземної власності, що знаходиться на території держави; регулювати діяльність ТНК; забезпечувати, щоб вигоди від розробки ресурсів морського дна розподілялися між усіма державами; не дискримінувати інщі держави, враховувати інтереси країн, що розвиваються, укріпляти системи преференцій і сприят економічному розвитку найменш розвинутих країн світу; забезпечувати лібералізацію світової торгівлі, забезпечувати, щоб політика регіональної і субрегіональної інтеграцій відповідала потребам міжнародної спільноти та враховувала законні інтереси третіх країн; сприяти міжнародній науковій і технічній співпраці, передачі технологій і розробці керівних положень щодо передачі провідних технологій; здійснювати захист, збереження і покращення навколишнього природного середовища.

35. Єс як суб’єкт міжнародного економічного права.

Договір про створ. ЄС було підписано в 1992 р. в Маастрихті (Нідерланди) керівниками держав-членів Євр. Співтов. У 1993 р. договір набрав чинності. 1997 р. була підписана Амстердамська угода, яку можна розглядати як удосконал. варіант раніше підписаної Маастрихтської угоди. На сьогодні ЄС являє собою найвищий ступінь європ-ї ек-ї інтеграції. До його складу входять 27 держав. ЄОВС, ЄЕС, ЄВратом складають ЄС і проводять: 1.Спільн. зовн. політику і політику у сфері між нар. безпеки. 2.Співробітн. у внутр. та правовій політиці. Цілями ЄС стало: -Утворення тісного союзу народів Європи; -Сприян. збалансов. та довгострок. ек. прогресу; -Посилення ек-го та соц-го співробітництва; -Утворення ек-го та вал. союзу і створення єдиної валюти (вже утворена-євро); -Утвердж. власної ідентичності в міжнар. сфері, особливо шляхом проведення спільн. зовн-ї політики; -Розвит. співроб. у сфері юстиції та вн. Справ. Неоднозначність його рис та ознак, відсутність аналогів цьому утворенню у практиці Міжнар. відносин е причиною існування різноманітних поглядів на його місце в сис-мі учаснків між нар. відносин. Хоча варто зазначити, що це об’еднання ще й досі мае немало рис, які дають змогу розгля-дати його як МО. Напр., його основу становлять три між-народні організ.:ЄЕС, ЄOBC та  Євроатом. Правовою підвалиною існування всіх трьох організацій є міждерж. договори про іх створ.: Договір про створ. ЄOBC 1951 р., Договір про створення ЄЕС i Договір про створення Євроатому від 1957 р. Органами управл. ЄС є Європ. рада, Європ. парламент, Рада Європ. союзу, Європ. комісія  та Європ. суд. Діяльність ЄС регулюеться т.зв. правом ЄС, яке е вели­ким за обсягом нормат. масивом, що охоплюе значну к-ть різноманітних норм, які різняться юр. силою, iepapxiчними зв’язками, сферою дії, а також іншими ознаками. Kpiм цього, праву ЄС притаманна значна специфіка, яка полягае в тому, що це право е автономною сис-мою, яка мае основу в міжнародному правопорядку i межуе за своею природою, з одно­го боку, з міжнар. правом, а з іншого — з нац. Склад джерел права ЄС : «первинне право» і «вторинне право». «Первинне право»-три установчi договори: Паризький договір про (ЄОВС) 1951 p. i два Римські договори 1957 р-проЄЕС та Євроатом з протоколами, декларац. та іншими док-тами, які е додатками до них; док-ти, якими до них вносились зміни та доповн., зокрема Маастрих. Дог. 1992 р., Амстердам. дог. 1997 р., договори про приеднання до ЄС нових членів, а також міжнар. дого­вори співтовариств i джерела, які належать до т. зв. непи­саного права (загальновизн.принципи i норми, що належать до звичаевого міжнар. права, а також зaгaльнi принципи права, закрплені в конституціях держав-членів). Вторинне право ЄС регламент, директива, рішення, рекомендаціі та висновки. Регламент признач. для загальн. застос. Biн e обов’язковим в ycix його частинах i підлягае прямому застосуван. в ycix державах-членах.Директива також е обов’язковим актом, але містить положения, заходи щодо виконання яких держави встановл. самостійно.Рішення, як i регламент, е обов’язковим у цілому для тих, ко­му воно адресоване, однак від останнього воно відрізняеться вищим ступенем конкретизації своїх положень.Рекомендацї та висновки не е обов’язковими. Однак відповідно до Дого­вору про ЄOBC рекомендацїмають обов’язкову силу i e анало­гом директиви в рамках ЄC та Євроатому. Останнім джерелом втор. права ЄC e рішення Суду ЄC, які мають силу прецеденту. Право ЄC, як i будь-яка інша сис-ма права, мае у своему складі нормативні акти piзної юр.і сили. Відповідно до Амстердам. договору іерархія нормат. актів у ЄC мае 6 рівнів: 1) установчі акти; 2) заг. принципи; 3) міжнар. договори; 4) вторинне право співтовариств; 5) Міжінституційні угоди i подібні акти; 6) угоди між державами-членами.