29. Договірний, інституційний механізми регулювання мев

Механізм регулювання МЕВ – це певна система принципів, інструментів, методів та норм управління господарськими зв’язками, в які вступають суб’єкти міжнародних відносин. В залежності від факторів впливу виділяють 2 види механізму регулювання МЕВ: 1) ендогенний механізм (механізм саморегулювання або ринковий механізм) – основними регуляторами є попит та пропозиція; 2) екзогенний механізм (зовнішній механізм) – основними регуляторами МЕВ виступає держава, монополії, міжнародні економічні організації. Крім того розрізняють договірні та інституційні механізми регулювання міжнародних економічних відносин. Договірний механізм передбачає укладення дво- та багатосторонніх міжнародних економічних договорів. Прикладами багатосторонніх економічних договорів є Генеральна угода про тарифи і торгівлю (ГАТТ), Віденська конвенція про право міжнародних договорів від 23.05.1969 р., Віденська конвенція про право договорів між мід державами і міжнародними оганізаіями 1986 р., статути міжнародних економічних організацій, у тому числі Статут ООН, в якому два окремих розділи присвячені переважно міжнародному економічному співробітництву. За предметом правового регулювання міжнародні економічні договори поділяють на торгові, клірингові, кредитні, про науково-технічне співробітництво, про уникнення подвійного оподаткування тощо. Інституціональне забезпечення МЕВ – це сукупність правових інституцій (конференцій, конгресів, нарад, комітетів, комісій, організацій) і правових норм, вироблених ними, котрі забезпечують регулювання МЕВ на різних рівнях. Слід розрізняти міжнаціональні й наднаціональні органи регулювання міжнародних економічних відносин. Міжнаціональні органи регулювання МЕВ – це такі інституції, які виконують рекомендаційно-координаторські функції, постанови яких бажані для виконання. Наднаціональні органи регулювання МЕВ – це інституції (як правило, блокових об'єднань), які здійснюють наказово-координаторські функції, і їхні постанови мають виконуватись беззаперечно.   Правові інституції мають різні назви, й тому виникає необхідність у з’ясуванні  основних відмінностей між ними. Міжнародні конференції, конгреси, наради в основному являють собою інститути, які виробляють норми в певних напрямках  розвитку міжнародних відносин, створюють виконавчі органи, скликаються порівняно рідко, а ще рідше періодично. Наприклад, конференції ГАТТ чи валютні конференції. Бувають випадки, коли конференції переростають в організації, які до своїх назв додають слово «конференція». Наприклад, Конференція з питань тихоокеанського співробітництва. Міжнародні комітети та комісії мають визначений статус, хоч і бувають в основному представницькими чи виконавчими органами. Це – постійно діючі інститути, завданням яких є втілення в життя рішень і намірів, ухвалених на міжнародних нарадах, конференціях, конгресах; також комітетами і комісіями називають підрозділи організацій. Працюють вони, як правило, постійно, але бувають тимчасові комісії, завданням яких є виконання якогось одного завдання. При одному з головних органів ООН, Економічній і Соціальній Раді (ЕКОСОР), працює п'ять комітетів і п'ять регіональних комісій. Міжнародні організації – це стійкі, міцно зорганізовані інститути зі своїми органами управління, що діють на основі чітко вироблених статутних засад (ООН, СОТ, ЄС,МТП, МВФ, МБРР, ЄБРР і т.д). Кожна з розглянутих інституцій по-своєму впливає на розвиток економічних відносин, але всі разом вони складають управлінську систему, котра регулює їх. Напевно, варто відзначити, що інколи управлінські інститути, особливо на національному рівні, не сприяють нормальному розвитку МЕВ. Наприклад, корумповані уряди деяких країн сприяють задоволенню інтересів тільки окремих кланів, дозволяючи займатись незаконним бізнесом чи чимось подібним. Заважають розвитку міжнародних економічних відносин і протекціоністська політика багатьох країн, надзвичайно високі митні перепони.