28. Діяльність оон в регулюванні мев

ООН) — міжнародна організація, заснована 24 жовтня 1945 на конференції у Сан-Франциско на підставі Хартії Об'єднаних Націй. Декларованою метою діяльності організації є підтримання і зміцнення миру і міжнародної безпеки та розвиток співробітництва між державами світу. Головні органи ООН: Генеральна Асамблея (ГА), Рада Безпеки (РБ),  Секретаріат (генеральний секретар обирається Генеральною Асамблеєю за рекомендацією Ради Безпеки на 5 років), Міжнародний Суд, Економічна і соціальна рада; Рада з Опіки; штаб-квартира розташована у Нью-Йорку.  У центрі цієї системи міжнародних міжурядових організацій , що охоплює всі сфери міжнародних економічних відносин знаходиться ООН та її спеціалізовані установи. Статтею 60 Статуту ООН відповідальність за ви­конання функцій цієї організації із забезпечення міжнарод­ного економічного та соціального співробітництва держав-членів покладена на Генеральну Асамблею та ЕКОСОР2.

У 1964 р. була заснована Конференція ООН з торгівлі та розвитку (ЮНКТАД) як автономний орган ООН. До складу ЮНКТАД входять держави — члени ООН. Основна мета ЮНКТАД — сприяння міжнародній торгівлі, особливо си­ровинними, промисловими товарами. Особлива увага при­діляється торговельно-економічному співробітництву із країнами, що розвиваються. Вищим органом ЮНКТАД є сесія, що збирається кожні чотири роки. У період між сесі­ями керівництво її діяльністю здійснює Рада з торгівлі та розвитку, що входить до складу апарата ООН.Комісія ООН з права міжнародної торгівлі (ЮНСІТРАЛ) — допоміжний орган Генеральної Асамблеї ООН, створений в 1966 р. Завдання Комісії полягає у сприянні узгодженню й уніфікації права міжнародної торгівлі. З цією метою на Комісію були покладені, зокрема, такі функції: координу­вання діяльності організацій, що працюють у цій області, та заохочення співробітництва між ними; заохочення більш широкої участі в існуючих міжнародних конвенціях і більш широкого визнання існуючих типових і однакових законів; підготовка або заохочення прийняття нових міжнародних конвенцій, типових і однакових законів; підтримка зв'яз­ку з іншими органами ООН та іншими установами, що зай­маються проблемами міжнародної торгівлі. В статуті ООН також закріплені основні принципи міжнародної співпраці: - суверенна рівність всіх членів ООН; - вирішення міжнародних дискусій винятково мирними засобами; - відмова в міжнародних відносинах від загрози сили чи її застосування будь-яким чином, несумісним з цілями ООН; -втручання ООН у справи, які по суті входять до внутрішньої компетенції будь-якої держави та ін.     На відміну від Статуту ООН , конвенції ООН не є обов'язковими для прийняття учасниками організації, та чи інша країна може як ратифікувати той чи інший договір, так і не робити цього. Найбільш відомі конвенції ООН: Конвенція про попередження геноциду і покарання за нього (1948р.), Міжнародний пакт про громадські і політичні права (1966р.), Договір про нерозповсюдження ядерної зброї підтриманий і відкритий для підписання в 1968 році, Кіотський протокол (2004р.), Декларація тисячоліття 2000 рік.