200. Характеристика та умови застосування допоміжних джерел міжнародного економічного права.

Джерела міжнародного права - це зовнішня форма виразу норм та основних принципів міжнародного права.

Допоміжними джерелами МЕП є: арбітражно-судова практика(судові прецеденти) та правова доктрина(доктринальні джерела).

Під судовою та арбітражною практикою розуміють різно­вид юридичної практики, що полягає у правозастосовчій, інтерпретаційній і правотворчій діяльності судів та арбітражів і втілюється в певних видах юридичних актів. Не­певне чи неповне закріплення колізійних норм у законо­давстві і міжнародних договорах спонукає суддів звертати­ся до судової чи арбітражної практики, звичаєвого права або доктрини.

Міжнародна судова та арбітражна практика є досить корис­ною як підтвердження існуючих норм міжнародного права. Крім того, вона здатна сприяти появі нових міжнародно-правових норм. Як допоміжне джерело міжнародного права рішення міжнародних судів та арбітражів можуть застосовуватись виключно стосовно сторін відповідної справи і лише у разі їх добровільної згоди на те.

Щодо правових доктрин, то їх слід визнати витоками формування права - його джерелами. Доктринальні дже­рела - це опубліковані, загально визнані праці науковців. Деякі правові системи допускають мож­ливість при обґрунтуванні своєї позиції в суді посилатися не тільки на норми закону, а й на думку відомих учених-правників.

Думки провідних учених-міжнародників, або доктрина міжнародного права, суттєво вплинули на процес формування сучасної системи міжнародного права. До цього допоміжного джерела вдавались з метою отримання кваліфікованого тлумачення з певних міжнародно-правових питань. Але на сьогодні роль доктрини як джерела міжнародного права з появою численних міжнародних організацій фактично нівелювалась.

201. Хартія економічних прав та обов’язків держав 1974 року: загальна характеристика та зміст.

Велику увагу розвитку міжнародного економічного співробітництва приділяє Організація Об’єднаних Націй, у рамках якої діє система міжнародних економічних організацій. Розв’язанням проблем економічного характеру займається Генеральна Асамблея ООН, за ініціативою якої прийнято ряд міжнародно-правових документів, а саме: Хартія економічних прав та обов’язків держав (1974 р.). Необхідність встановлення загальних норм, які будуть систематично регулювати міжнародні економічні відносини, і будуть сприяти встановленню міжнародного порядку та міцного миру стимулювала розробку Хартії, яка буде належним чином захищати права всіх країн, і зокрема країн, що розвиваються Як відомо, Хартія економічних прав та обов’язків (1974 р.) закріпила положення, спрямовані на обмеження діяльності ТНК. В Хартії визначено: - кожна держава має право регулювати і контролювати діяльність МК у межах дії національної юрисдикції та вживати заходів для забезпечення того, щоб така діяльність не суперечила її законам, нормам та постановам і відповідала економічній та соціальній політиці країни;- міжнародні корпорації не повинні втручатися у внутрішні справи приймаючої країни. Вона містить 4 глави: основи міжн. ек. відносин, ек. права та обов*язки держав, загальна відповідальність перед міжнародним співтовариством та заключні положення.