188. Спеціальні (галузеві) принципи меп: види, характеристика, нормативно-правове закріплення.

Ця група принципів відтворює специфіку правового регулювання у між-ек сфері. Під принципом взагалі прийнято розуміти керівні ідеї, основоположні засади або правила здійснення якоїсь діяльності. Група спеціальних принципів МЕП включає: П-п розвитку міжнар ек і науково-технічних відносин між державами. Він закріплений у Статуті ООН, у багатьох резолюціях Генеральної Асамблеї ООН, Конференції з торгівлі й розвитку та ін. З цих міжнародно-правових документів випливає, що одним із важливих завдань держав-членів ООН є розвиток міжнародних економічних і, особливо, торгових відносин, усунення штучних перепон у цій справі. 2.П-п юр рівності і недопустимості ек дискримінації держав. Цей п-п є загальновідомою правовою нормою і, як правило, не вимагає свого обов'язкового закріплення у договірних зобов'язаннях. Відповідно до нього кожна держава має право вимагати надавати їй рівні умови у міжнародних економічних відносинах, як і вона іншим державам. 3.П-п свободи вибору форми організації зовнішньоек зв'язків надає можливість вільного вибору певних форм співробітництва у зовнішньоекономічних відносинах. Цей п-п закріплений у ст. 4 Хартії 1974 р. 4.П-п невід'ємного суверенітету держав над їх природними та іншими ресурсами, а також над їх ек діяльністю "Кожна держава може і повинна вільно здійснювати повний постійний суверенітет над усіма своїми багатствами, природними ресурсами і економічною діяльністю, включаючи право на володіння, використання і експлуатацію"(Хартія 1974р.) +Декларація 1970. 5.Відповідно до п-пу найбільшого сприяння (коли він включається до міжнародного договору) кожна сторона (держава) зобов'язується надати другій стороні (державі) такий режим у тій чи іншій галузі співробітництва (пільги, привілеї, переваги тощо), який вона надасть у майбутньому будь-якій третій стороні (державі). 6.П-п національного режиму вказує на те, що у кожній державі, яка виступає суб'єктом МЕВ, Юр. і фіз. особам іншої держави надаються такі ж права і вони мають такі ж обов'язки, що і юр та фіз особи першої держави, тобто іноземні суб'єкти прирівнюються у своєму правовому статусі до власних національних суб'єктів.

Нормативно-правове закріплення: хартія ек.прав і обов’яз. держав 1974, Принципи міжнародно-торговельних відносин і торговельної політики 1964, декларація про принципи міжнародного права 1970

189. Способи укладання міжнародних комерційних договорів (контрактів): загальна характеристика та нормативно-правове регулювання.

Способи укладання:1.підписання контракту 2.акцепт покупцем твердої оферти продавця 3.акцепт продавцем контро ферти покупця 4.акцепт продав.письм.згоди покупця з умовами вільної оферти 5.письмове підтвердж.продавцем замовлення, зробленого покупцем 6. Обмін між продац. І покупц. Листами щодо укладання контрактів Тверда оферта - це пропозиція на продаж певного товару, надіслане продавцем (оферентом) одному можливому покупцеві, із зазначенням терміну дії оферти, тобто часу, протягом якого оферент вважає себе зв'язаним умовами, перерахованими в оферті. Контроферта— зустрічна оферта, відповідь на пропозицію укласти договір, що містить умови, які є додатковими або відрізняються від умов, зазначених у пропозиції. Вільна оферта не містить вказівки на строк її дії і, отже, не зобов'язує продавця дотримуватися умов, що містяться в оферті, протягом якогось періоду. Замовлення – надсилається покуп.продавцю з проханням відвантажити на його адресу товар на певних умовах. Запит-надсилається покуп.багатьом можливим продав. Щоб отримати конкретні пропозиції для майб.укладенн угоди. Норматив-правова база: принципи між.комерц. договорів УНІДРУА 1994, Віденська конвеція ООН про договори між.купівлі-продажу товарів 1980