23. Фізіократи, суть іх поглядів…

Школа фізіократизму виникла й розвивалась у період мануфактурного капіталізму у Франції. Оскільки сільське господарство Франції було центром економічних суперечностей, аграрне питання для фізіократів стало найважливішим. Фізіократи висунули ідею еквівалентності обміну та спростували погляди меркантилістів щодо створення багатства в процесі обміну. Представники фізіократичної школи вважали, що ефективні методи збагачення країни пов'язані з матеріальним виробництвом.

Одне з центральних місць у економічній теорії фізіократів посідає вчення про "чистий", або додатковий, продукт, походження якого пов'язувалося зі сферою матеріального виробництва. Під чистим продуктом фізіократи розуміли надлишок продукції, отриманої в землеробстві, над витратами виробництва. Ф. Кене стверджував, що промисловість не створює чистого продукту, а лише споживає надане землеробством. Учений розглядав чистий продукт, з одного боку, як продукт самої землі, дар природи, з іншого — як результат додаткової праці найманого працівника. Продуктивною визнавалася лише та праця, яка створює додаткову вартість, чистий продукт, тобто праця в землеробстві. У зв'язку з цим фізіократи ототожнювали додаткову вартість з рентою, ігноруючи категорію прибутку.

Найбільше наукове значення має вчення Ф. Кене про капітал. Дослідження витрат виробництва дало змогу розмежувати складові капіталу на первісні та щорічні аванси, що фактично відповідає поділу капіталу на основний та оборотний. Учення про складові капіталу стало для Ф. Кене вихідним пунктом аналізу процесу відтворення й обігу всього суспільного капіталу, опис якого він навів у відомій "Економічній таблиці" .Ф. Кене вперше в історії політичної економії запропонував і використав поняття "відтворення" як постійне повторення процесу виробництва та збуту. Геніальність "Економічної таблиці"* — у тому, що вона є першою вдалою спробою показати головні пропорції й лінії реалізації суспільного продукту, об'єднавши численні акти купівлі-продажу та рух грошей і товарів.

А. Тюрго Головна праця - «Міркування про створення і розподіл багатств» .Слідом за Ф.Кене й іншими фізіократами він відстоював принцип свободи економічної діяльності і розділяв їхній погляд на землеробство як єдине джерело додаткового продукту. Уперше виділив усередині «землеробського класу» і «класу ремісників» підприємців і найманих робітників. Л. І\ Ж. Тюрго вперше сформулював так називаний закон спадної родючості грунту, що доводить: кожне додаткове вкладення капіталу і праці в землю дає менший у порівнянні з попереднім вкладенням ефект, а після деякої межі всякий додатковий ефект стає неможливим.

24. Формування класичної економічної теорії Смітом

А. Сміт — засновник класичної політекономії в Англії. Його теорія економічного устрою, заснована на ідеях лібералізму, принципах економічної свободи як підвалин розбудови й розвитку вільного, демократичного, громадянського суспільства. Адам Сміт:    – сформував політичну економію як науку про об’єктивні закони виробництва і нагромадження багатства. Її головне завдання полягає у збільшенні багатства і могутності кожної країни;    – виокремив дві сторони політичної економії: позитивну і нормативну. Позитивна спрямована на об’єктивне тлумачення, наукове пояснення економічних явищ і процесів, виявлення реально існуючих закономірностей функціонування економічних систем. Нормативна спрямована на надання рекомендацій державі для проведення економічної політики, яка б забезпечувала народу досягнення достатніх доходів, засобів існування;    – розвинув теорію „природного порядку”, проаналізував реально існуючу ринкову систему, описав механізм її функціонування;    – зробив аналіз проблеми поділу праці, як основної умови зростання її продуктивності. Показав, як завдяки поділу праці і спеціалізації всередині майстерні, мануфактури, суспільства – зростає його продуктивність. Сформулював залежність обсягу продукту від числа осіб, зайнятих корисною працею, і від продуктивності праці. А. Сміт підкреслював, що лише розміри ринку обмежують інтенсивність розподілу праці;    – побачив у обміні джерело розподілу праці. Підкреслював, що удосконалення поділу праці розширює обмін товарів;    – з’ясував спонукальні мотиви людини до економічної діяльності.(само вигода,єгоїзм)

Сформував теорію «невидимої руки», котра регулює ріст багатства народу, аналізом поділу праці та мотивацією діяльності людини