17. Джерела,методи та результати пнк

Джерела:

• Створення колоніальної системи(пограбування колоній, торгівля рабами).

• Система державних позик.

• Податкова система, система відкупів, збагачення лихварів і купців.

• Промисловий протекціонізм(заборона обмежень) – високі мита на імпорт, експортні премії.

Результати:

• ПНК у кожній взятій окремій країні супроводжувався певними рисами, обумовленими конкретно історичними, природно-географічними та національно-ментальними обставинами.

• Був важкий і жорстокий час – ламалися долі,гинули сотні тисяч людей.

• Людське життя знецінилось,адже основою було прагнення до збагачення будь-якою ціною.

• ПНК стало попередником переходу суспільства до промислового перевороту.

• Без нього у фабрикантів не було грошей на проведення індустріальних перетворень виробництва.

• Основна маса населення «свободу» позбувшись засобів до існування і почала існувати наймом.

• Методи:

• Масова експлуатація селян і ремісників.

• Формування пролетаріату із розорених селян, ремісників, бувших військових.

• Формування промислової буржуазії із середовища лихварів,торговців та цехових майстрів.

• Перетворення узурпованих(відбраних шляхом грабіжу) багатств капіталу.

19. Причини аграрного перевороту в англії.Важливу роль у господарському піднесенні Англії відіграв аграрний переворот, який проходив у ХVІ - ХVIІІ ст. Товарно-грошові відносини, зростаючий попит на текстильні вироби спричинили розвиток вівчарства, перетворення орних угідь на пасовища. Широко застосовувалося огороджування земель. Почала формуватися земельна власність буржуазного типу. З метою створення великих пасовищ для овець і використовуючи право власності на землю, великі землевласники виганяли селян із своїх наділів, перетворювали їх на орендарів-фермерів. Фермерські скотарські господарства ставали товарними, ринковими, підприємницькими. В ході аграрного перевороту було ліквідовано дрібні селянські господарства, утверджувалась велика земельна власність фермерів. Сільське господарство досягло значних успіхів в агрокультурі та агротехніці, зросла врожайність зернових культур. У XVIII ст. стала країною класичного фермерського господарства.

20. На середину XVII ст. в Англії загострилися релігійні суперечності. Саме вони й стали основним приводом для революції 1640-1660 рр.

Внаслідок революції було ліквідовано феодальну власність на землю. Нові класи та стани отримали доступ до державної влади. Було проголошено свободу промислового й торгового підприємництва, усунено основні перепони для господарського піднесення. Почав зростати обсяг багатогалузевого мануфактурного виробництва, яке стало панівним у промисловості Англії, Третина промислового населення була зайнята у сукновиробництві. Успішно розвивалися бавовняні, паперові, скляні, металургійні, кораблебудівні мануфактури. За темпами і масштабами англійська промисловість у кінці XVIII ст. зайняла перше місце в Європі.

21. Зародження основ класичної школи політичної економії в англії Петті Засновником класичної буржуазної політичної економії в Англії був Вільям Петті погляди якого формувалися в умовах швидкого розвитку в країні капіталістичних відносин, розширення торгівлі та грошового обігу. Саме останнім пояснюється прихильність вченого до ідей меркантилізму. Перші його праці були присвячені обґрунтуванню політики меркантилізму та концепції активного торгового балансу. В. Петті обстоював державне втручання в економіку, додаючи, що це втручання повинно сприяти розвитку виробництва. В. Петті визнавав важливість проблеми економічного закону та необхідність кількісного і якісного аналізу досліджуваних явищ. Основою будь-якого господарства В. Петті вважав виробництво, де створюється багатство; сфера обігу, на його думку, забезпечує розподіл благ. В. Петті є засновником трудової теорії вартості, він перший у Європі дійшов висновку, що джерелом вартості є праця. Обґрунтуванню цього положення присвячене його вчення про "природну ціну". Учений зробив висновок, що вартість створюється не будь-якою працею, а тією, що витрачена на виробництво золота й срібла. Прибутком у розумінні В. Петті є та частина продукту, яка залишається після відрахування заробітної плати й витрат на насіння, тобто прибуток зводився до ренти. Саме В. Петті вперше запровадив поняття диференціальної. Рента, згідно з В. Петті, утворюється в сільському господарстві у зв'язку з різною родючістю земельних ділянок і різним розташуванням їх стосовно ринку. Він виводить ренту не з самої землі, а з праці, тому що праця на різних ділянках має різну продуктивність. Визначивши ренту як чистий прибуток із землі, В. Петті поставив питання про ціну землі. На його думку, вартість, або ціна, землі — це сума певної кількості річних рент, тобто капіталізована рента. Незважаючи на ототожнення прибутку з рентою, один з видів прибутку — відсоток на позичковий капітал — В. Петті проаналізував окремо. Він визначив відсоток як доход, що є похідним від земельної ренти, і назвав його "грошовою рентою". У праці "Різне про гроші" (1682) відсоток прирівнювався до орендної плати, а його законодавче регулювання не припускалося.

Таким чином, В. Петті заклав підвалини класичної школи економічної науки. Незважаючи на деякі протиріччя його економічного вчення, наукові ідеї В. Петті були оцінені й розвинені нащадками.

22.зародження класичної шк. пол.-ї у Фр. П.Буагільбер Генезис класичної школи політекономії у Франції відбувався в інших історичних умовах, ніж в Англії. До кінця XVIII ст. Франція залишалася феодальною державою з кризовим станом сільського господарства та слабким розвитком промисловості. Політика Ж. Б. Коль-бера зазнала краху, Англія здобула перемогу над Францією в боротьбі за зовнішні ринки збуту, меркантилізм не дістав подальшого розвитку. Особливості становлення французького капіталізму суттєво вплинули на формування економічних поглядів П'єра Буагільбера (1646—1714) і спричинили його ворожість до ідей меркантилізму. У вченні П. Буагільбера є поняття природних законів економіки, які не можна порушувати. Учений заперечував недоцільне втручання держави в економічне життя й вимагав свободи торгівлі. Економічні закономірності П. Буагільбер шукав у сфері матеріального виробництва, а основою останнього вважав сільське господарство. Багатством він проголошував не гроші, а вироблені товари, метою товарного виробництва вважав споживання. Французький економіст фанатично боровся проти грошей, які, на його думку, своїм вторгненням порушують природну рівновагу й гармонію товарного виробництва. П. Буагільбер, як і В. Петті, був прихильником трудової теорії вартості, "істинну вартість" товару визначав працею, а мірою вартості вважав робочий час. Учений стверджував, що всі предмети й товари мають постійно перебувати в рівновазі та зберігати ціну пропорційно до відносин між ними та згідно з витратами, які слід здійснити для їх виробництва. За теорією П. Буагільбера, розподіл праці між галузями має здійснюватися шляхом вільної конкуренції.