4. Особливості розвитку економіки рабовласницького суспільства та причини його занепаду та загибелі.

Рабство з'явилося й поширилося в суспільствах, що перейшли до сільськогосподарського виробництва, й проіснувало з античних часів до XVІІІ століття. Р раби становили особливий клас, з якого виділялася категорія особистих, або домашніх рабів. Домашні раби завжди перебували при будинку, інші ж працювали поза ним: у поле, на будівництві, ходили за худобою й так далі. У міру росту культури й освіченості суспільства серед домашніх рабів виділився ще один привілейований клас - раби, цінність яких визначалася їхніми знаннями й здатностями до наук і мистецтв. Положення рабів поступово, шляхом дуже довгої еволюції, змінювалося до кращого. Розумний погляд на власну господарську вигоду змушував панів до ощадливого відношення до рабів і зм'якшення їх участи; Поступово з'явилися правила, що регулювали звільнення раба, положення рабині, що завагітніла від свого пана, положення її дитини; у деяких випадках звичай або закон давав рабові право перемінити свого пана. Проте, раб все-таки залишався річчю;З причин занепаду рабовласництва можна виділити такі:1,Раби ставали все дорожчими, 2.Зростала кількість латифундій;3. Поряд з рабами працювали вільні люди, що підштовхувало рабів на повстання за визволення.

5. Господарство Стародавнього Сходу та пам’ятки економічної думки(єгипет, Месоп,Інд,Кит)

Історія держав Стародавнього Сходу, що виникли в IV тисячолітті до нашої ери в Месопотамії, Єгипті, Китаї дає можливість вивчити найважливіший етап у розвитку людства — розпад родового ладу, виникнення класів і древніх рабовласницьких суспільств, створення держав, початок цивілізацій і економіки, як організованої сфери діяльності людини.

.пам'ятки економічної думки Старо­давнього Єгипту, як «Проречення Іпусерата «Пророцтво Неферті». Вони розповідають про соціальний переворот, описують розпад централізованої системи управління, розкрадання податко­вих декларацій, знищення сувоїв законів судової палати та ін. У цих творах всіляко обстоюється ідея централізму, єдності давньо­єгипетської держави — надійної запоруки порядку в країні та стабі­льних доходів чиновників державного апарату.

Що до Месопотамії то значний інтерес викликають збірки законів царя Ешнунни, закони Ліпід-Іштара, закони царя Хаммурапі та Хетські закони . Закони вавилонського царя Хаммурапі. Основна мета законів — усебічне зміцнення економічної влади держави. Найбільш цікаві статті, присвячені питанням охорони власності вавилонських громадян, питанням оренди, найму, лихварства. Закони Хаммурапі захищають приватну власність, особливо власність царя, храму, державних слу­жбовців та воїнів.. У цілому закони ца­ря Хаммурапі є системою правових норм, спрямованих на регулю­вання соціально-економічних відносин у Вавилоні.

Економічна думка Стародавньої Індії, як правило, була оповита релігійною оболонкою. Пи­семними джерелами середини І тисячоліття до н.е. є переважно ре­лігійні трактати буддійські та брахманістські (індуїстські). Вони да­ють уявлення про соціальну структуру суспільства і містять цікавий матеріал, що характеризує специфіку сприйняття окремих економіч­них категорій, зокрема власності, майна. «Закони Ману»— це збірка релігійних, моральних, політичних та правових вка­зівок, що приписувалися міфічному родоначальникові людей Ману. «Артхашастра» присвячено користі, матеріальній вигоді. Це трактат про мистецтво політики та управління державою.

Провідним напрямом економічної думки Китаю було конфуціанство, яке, перетворившися на державну ідеологію, справляло великий вплив на соціально-економіч­ний та політичний розвиток Китаю протягом багатьох тисячоліть. Конфуцієм було запропоновано своєрідну соціально-економічну програму для правителів.