50. Економічні причини та наслідки першої світової війни суть і мета плану дауеса

Загострення на початку XX століття протиріччя між провідними країнами в ходіборотьби за переділ світу, сфер впливу і прикладання капіталу, міжнародний ринок,джерела сировини призвели до жорстокої війни. Матеріальні та людські втрати були грандіозні. І лише Японія на 25%, аСША на 40% збільшили за роки війни своє національне багатство. У кінці війни США пе-ретворилися на провідну, економічно могутню країну.

У розв'язанні проблем відшкодування ініціативу перебрали на себе США. Було розроблено план Дауеса, що передбачав значні пом'якшення репараційних виплат, жорсткий контроль за джерелами репараційних платежів (податки від промисловості, виплати за рахунок митних і непрямих податків тощо), а також іноземні інвестиції у промисловість Німеччини

52. Зародження інституціональної теорії в сша. Т.Веблен, Дж.Коммонс, в .Мітчелл.

У першій третині XX ст. в умовах панування ідей економічного лібералізму сформувався новий напрям в економічній теорії, що отримав назву інституціоналізм. Впродовж XX ст. інституціоналізм перетворився на провідний напрям економічної думки, предметом дослідження якого е суспільство як соціальна система, організована за допомогою сукупності економічних та позаекономічних інститутів, які перебувають у взаємозв'язку, взаємодії та розвитку.

Т. Веблен заклав основи нового методологічного підходу - технологічного детермінізму, передбачивши "панування технократії" в майбутньому. Він засуджував монополізм капіталу, фінансову олігархію. Т. Веблен вважав, що головними детермінантами є індустрія і бізнес на базі машинного виробництва. Основою сучасної цивілізації Т. Веблен проголошував індустріальну систему, її двигуном - підприємництво. "Мотив бізнесу, - писав він, - грошова вигода. Його метод - купівля-продаж. Мета - нагромадження багатства". У теорії Т. Веблена чітко виступає методологія інституціоналізму, її основою є розширене тлумачення предмета політичної економії. Як і інші інституціоналісти, Т. Веблен намагався створити економічну теорію завдяки залученню багатьох дисциплін: соціології, психології, права тощо.

Позитивізм, практицизм, прагматизм — основні ознаки соціально-правового інституціоналізму Дж. Коммонза. Головна мета його вчення — на основі примату права зробити все для збереження й модифікації капіталістичного ладу в цілому. Особливе місце в системі Дж. Коммонза посідає теорія соціального конфлікту, один з різновидів концепції соціального солідаризму. На її основі Дж. Коммонз передбачає подальший розвиток економіки й суспільства та формування уряду "різних інтересів", який би відображав у кінцевому підсумку суспільні інтереси. Поняття вартості в системі Дж. Коммонза має відбиток також правового детермінізму; воно визначається як згода в майбутньому виконати попередньо взяте зобов'язання.

Практичну орієнтацію на конкретні варіанти державного втручання мав інституціоналізм У. Мітчелла, який дістав назву емпіричного. Обстоюючи позиції мінової концепції, У. Мітчелл головними явищами економічного життя вважав гроші та грошовий обіг, а сучасну капіталістичну економіку — "грошову цивілізацію". Суттєвий внесок У. Мітчелл зробив у теорію економічних циклів, уперше висунувши ідею безкризового циклу, що складається з чотирьох фаз: депресії, пожвавлення, розквіту й рецесії. Проте незважаючи на відсутність фази кризи, У. Мітчелл визнавав постійний характер циклічних коливань і обстоював активне державне втручання у вигляді антициклічних антикризових заходів. Лідер кон'юнктурної школи пропагував навіть капіталістичне планування, під яким розумів постійне державне регулювання економічних процесів, що має індикативний, рекомендаційний характер.

Таким чином, у ранньому інституціоналізмі трактування економічних явищ велося з трьох позицій: психології та технології, права, ринкової кон'юнктури. Негативізм позиції Т. Веблена був урівноважений позитивізмом Дж. Коммонза та практицизмом У. Мітчелла. Ранні інституціоналісти істотно вплинули на економічну думку, особливо на формування ідей ліберального реформізму.