36. Монополістичні тенденції в економіці України на рубежі XIX-XX ст.

Протягом ледь не всього ХІХ століття нові ідеї, політичні перевороти та суспільні реформи привертали до себе увагу європейців, отже й українців. Однак паралельно з цим розвивався менш помітний, проте набагато глибший процес змін, а саме – промислова революція. Ще ніколи від кам”яного віку, коли людина навчилася обробляти землю, не відбувалисятакі докорінні зміни в усіх царинах людського життя, як ті, що були викликані появою машини. Втім на Україні індустріалізація спочатку відбувалася повільно, й величезна більшість її населення лишалася такою, якою вона була протягом тисячоліть,- хліборобами. Але, нарешті розвинувшись наприкінці ХІХ століття в деяких регіонах України, індустріалізація стала швидко набирати широкого розвою. Внаслідок цього несподівано виник конфлікт між двома цілком різними системами виробництва, суспілбної організації, цінностей – однією, пов”язаною з модернізованим містом, пролетаріатом і машинами, та іншою – традиціоналістським селом, селянином і ручною працею. Тертя, суперечності та дилеми, що виникали з цього протистояння, формували плин української історії протягом не одного десятиліття ХХ століття.

38.Столипынська аграрна реформа

Щоб відвернути селян від боротьби за поміщицькі землі, зміцнити в них відчуття приватної власності і сприяти розвиткові капіталізму руським шляхом, а також створити собі соціальну базу на селі в особі куркульства, оскільки селянська маса в цілому його опорою бути не могла, царський уряд вирішив здійснити нову аграрну реформу, головним провідником якої став Столипін.

Основним засобом реалізації реформи були законодавчі актаи. Столипінська реформа, допомагаючи заможному селянству, мала на меті — створити з нього, поряд занепалого дворянства, нову соц. підпору для режиму. Щоб зменшити аграрне перенаселення, Столипін підтримував еміграцію селян за Урал. З 1906 по 1913 рік з 9 українських губерній виїхало до Азії 1,2 млн селян (найбільше 1909 року — 290 000), з чого однак одна чверть згодом повернулася.

Реформа спричинила ще більшу соціальну диференціацію селянства: збільшення найдрібніших і великих сел. господарств і зменшення середніх, власники яких продавали землю заможнішим і самі виїздили за Урал або до міст.

39. Ек погляді Туган бар

Туган-Барановський розробив так звану психологічну теорію цінності

(вартості), основи якої виклав у статті „вчення про граничну корисність

господарських благ як причину їх цінності” (1890). Тут вчений висловлює думку про

те, що теорія граничної корисності австрійської школи є підтвердженням теорії

трудової вартості (протистояння цихтеорій грнтується на різних підходах

допроблеми цінності (вартості): об’єктивному – у Рікардо і Маркса та суб’єктивному

– у Менгера). На цьому грунті український вчений формулює „теорему цінності”,

згідно якої граничні корисності благ, що вільно відтворюються, прямо пропорційні

їх трудовим вартостям. Тим самим Туган-Барановський висловив ідеї про вплив на

величину вартості як об’єктивних факторів (витрат праці), так і суб’єктивних

(корисності благ).

Туган-Барановський – фундатор сучасної інвестиційної теорії економічних

циклів, основи якої викладені у працях „Промислові кризи у сучасній Англії, їх

причини і вплив на народне життя” (1894) і „Російська фабрика в минулому і

сьогодні”(1899). Тут вчений з’ясовує причини циклічності і економічних криз, їх

періодичність і неминучість в ринковій економіці. Він робить висновок, що

внутрішнім рушієм економічних коливань і економічної активності є рух інвестицій:

„Кризи викликаються тим, що у фазі економічного піднесення споживання капіталу

відбувається швидше, ніж його утворення…”.

Інвестиційна теорія циклів, яка згодом стала провідною в поясненні

економічної циклічності, започаткувала сучасну теорію кон’юнктури. Крім цього,

Туган-Барановський висловив ідею мультиплікації інвестицій, яка знайшла

продовження в дослідженнях Кейнса. Загальновизнаним є внесок Тугана-

Барановського в розробку проблем теорії розподілу і теорії соціалізму.