34.Суспільно-економічна думка в дореформений період. Критика Кріпосницької системи в првцях я.Козельського, в.Карабіна, д.Журавського.

Розвиток політичної економії в пореформений період відбувався в умовах, коли феодальна формація в Росії та Україні поступалася місцем капіталістичному ладу. Цим пояснюється антикріпосницька спрямованість економічної думки, що спиралася на деякі положення класичної школи, теорії К. Маркса та інших шкіл політекономії.У працях Я. Козельського засуджуються кріпосництво, само-державство, пропонуються шляхи їхньої зміни через обмеження продажу дворянами селян, а зміни влади монарха представницькими органами (сенатом), зміцнення законності. Володимир Каразін.Його проекти реформування різних галузей господарства були спрямовані на прискорення розвитку капіталістичних економічних відносин в Україні та Росії. Він не був прихильником негайного звільнення селян від кріпацтва, однак із метою викорінення поміщицької сваволі виступав за відміну панщини і заміну її грошовою рентою. Для цього В. Каразін пропонував наділити селян землею у вічне користування, а ту поміщицьку землю, яка залишиться обробляти найманою працею. При цьому він вимагав вільного продажу державних земель. Найглибший аналіз кризового стану феодально-кріпосницького ладу напередодні реформи міститься у працях видатного українського економіста Д. Журавського. Одну з головних причин низького рівня розвитку вітчизняної промисловості Журавський вбачав у зумовленій кріпосним правом бідності народу, тобто нерозвинутості внутрішнього ринку. Журавський виступав за звільнення селян. Він висунув свій проект визволення селян від кріпосної залежності, щоправда був прихильником прусського шляху аграрної еволюції. Пропонував визволити селян, надавши їм "права повної власності" й використавши для цього 2/3 або половину тієї польової землі, якою вони користувалися, але без викупу. Журавський вважав також доцільним відокремити селянське господарство від поміщицького "зразу і цілком", забезпечивши тим самим умови для його самостійного розвитку. Це дало б можливість селянам і поміщикам вступити між собою у відносини, засновані на вільному договорі.

Протягом усієї історії розвитку української політичної думки чітко виділяється її демократична тенденція. Червоною ниткою в працях відомих мислителів-учених України проходить ідея встановлення суспільства, заснованого на принципах рівності, свободи, соціальної справедливості.

35. Початок промислового перевороту в Україні: передумови , етапи здійснення і наслідки

Становище українських земель на початку XIX ст. було важким. І російські і австрійські володарі розглядали Україну, як колоніально- сировинний придаток до промислового розвитку центральних районів своєї імперії. Промислова революція, яка відбувалася в цей період у країнах Західної Європи не могла не позначитись на розвиткові України. Характерною ознакою господарства першої половини XIX ст. була його раціоналізація, що свідчило про народження нової епохи – епохи індустріалізації. Започаткував епоху індустріалізації промисловий переворот – такий економічний процес, який передбачає заміну ручної праці працею машинною. Він пройшов в Україні в два етапи: перший відбувся у 20-40 роках XIX ст.. Під час цього етапу мануфактурне виробництво досягло значних успіхів. Почали використовуватися механічні робочі машини насамперед у харчовій галузі промисловості. Машини замінили працю робітників на текстильних мануфактурах . Другий етап промислового перевороту відбувся після ліквідації кріпосного права – це 60-80 роки XIX ст.. Основне місце займало цукроваріння (частка України у всеросійському виробництві цукру досягла 90%), горілчана промисловість, борошномельне, олійне, текстильне виробництво, де ефективно запроваджувались парові машини та інше обладнання. На півдні України почали виникати шахти і металургійні підприємства. Найкраще в пореформений період розвивався залізничний транспорт. Це сприяло розвитку національного ринку, росту продуктивності праці, консолідації української нації. Таким чином, після ліквідації кріпосного права в Україні прискорився економічний розвиток, завершився промисловий переворот. Отже в наслідок завершення промислового перевороту виникає багатогалузева промисловість України, яка відіграла важливу роль у промисловому виробництві Росії. На початок 90-х років капіталізм став пануючим способом виробництва, і це викликало великі економічні і соціальні зрушення на Україні: зростання міст, великих фабрик і заводів, що застосовували машинну техніку, тощо. Південь України перетворився на основну вугільно–металургійну базу всієї імперії. Розвиток української промисловості характеризувався вищими порівняно з загально імперськими темпами зростання, високим рівнем концентрації виробництва, значним впливом іноземного капіталу, структурною і територіальною диспропорційністю тощо. Внаслідок завершення промислового перевороту ускладнилась соціальна структура суспільства.