29.Ек теорія Фр.Ж.Б.Сей

У «Законі ринків» – це провідна ідея у вченні Сея – стверджується, що обмін продукту на продукт автоматично веде до рівноваги між купівлею і продажем.

На думку Сея, сукупний попит і сукупна пропозиція завжди зрівнюються, або, іншими словами, вартість ство­рених товарів виражається сукупними прибутками, на які й купуються товари за вартістю, тому кризи надвиробниц­тва в ринковому господарстві неможливі. Він припускав лише можливість надвиробництва окремих товарів. З першою частиною цього твердження можна погодити­ся, оскільки попит породжує пропозицію, але друга части­на себе не виправдала. Цей закон правильний, якщо вважа­ти, що гроші лише знаряддя обміну, але в ринковій гро­шовій економіці можливе надвиробництво – надлишок пропозиції над грошовим попитом. Справа в тому, що роз­виток товарного обміну посилює суперечність між вартістю і споживною вартістю, приводить до виокремлення грошей як товару особливого роду, до виникнення розриву між актами купівлі та продажу.

Формуючи закон вартості, Сей виходив з таких справед­ливих тверджень:

• збут одних товарів позитивно впливає на збут інших. Успішна торгівля в одній галузі дає кошти для купівлі про­дукції інших галузей;

• чим більше товаровиробників, тим більший збут про­дуктів;

• за підтримки споживачів (регулювання рівня заробіт­ної плати) відбувається розвиток виробництва, оскільки збільшується платоспроможний попит.

Економічні переконання Сея зводяться до твердження, Що діяльність підприємців і робітників є єдиним джерелом багатства.

Рівноправними чинниками створення вартості Сей вва­жав землю, працю і капітал. Відповідно до трьох основних джерел він виділив три види прибутку: заробітна плата (за працю), відсоток (плата за капітал) і рента (плата за землю). Грошам Сей відводив роль засобу обміну, оскільки лю­дям потрібні не гроші, а те, що на них купують.

Вартість, за Сеєм, залежить:

• від корисності товару;

• витрат на виробництво товару;

• попиту (пряма залежність) і пропозиції (обернена за­лежність).

Із зазначеного можна зробити висновок, що Ж.Б. Сей відмовився від трудової теорії вартості А. Сміта.

30. Зародження системи національної екон теорії в Німеччині. Екон погляди ф. Ліста.

Автором нової теоретичної системи був Ф. Ліст (1789—1846) — прихильник ліберальних ідей (у тій їхній частині, що стосувалась розвитку капіталістичної промисловості) і реформ, перешкодою для яких, на його думку, була внутрішня митна політика Німеччини (в країні існували митні кордони між окремими державами конфедерації). Напрямки його вчення:

— заперечення космополітизму (науки про те, як людство в цілому може досягти високого рівня добробуту) і необхідність переходу до «істинної політекономії» (науки про те, якого типу політики має дотримуватись нація, щоб стати освіченою і багатою);

— доведення похідного характеру економіки від державної політики засобом абстракції, запозиченим у класичної політекономії (як наслідок похідного характеру приватних інтересів від суспільних);

— розуміння категорії «продуктивні сили», їхнього змісту, напрямків і можливостей їхнього реформування;

— розуміння конкуренції як протиборства національних інтересів (він називає їх «приватними інтересами націй»).

Ліст визнавав політичну економію наукою про складові Державної політики, в основу якої покладено доктрину економічного розвитку окремої нації, що суперечило класичній економічній науці, яка вивчала проблеми загальноцивілізаційного розвитку, його стимули та закономірності.

31.Засновник ліберальної економіки США Г.Ч. Кері перший американ­ський економіст-теоретик.

Засновником ліберальної економічної теорії в США вважають Кері у працях якого капіталізм розглянуто як економічний устрій, що керується об’єктивними економічними законами і не потребує втручання держави.Оптимізм Кері базувався на визнанні великих класичних доктрин, але опорою для впевненості Кері в прогресивності розвитку були особливості, притаманні його країні.

Політична економія Кері була поєднанням обгрунтованої критики існуючих економічних теорій із власними науковими поглядами. На противагу класовій теорії розподілу Д. Рікардо Г.Ч. Кері висунув власну теорію гармонії класових інте­ресів, яка лягла в основу його концепції вартості. Згідно з теорією Кері вартість продукту визначається кількістю праці, необхідної не для виробництва, а для його відтворен­ня. На думку Кері, зі зростанням продуктивності праці витрати на відтворення товарів зменшуються, що відповід­но зумовлює зменшення частки засобів виробництва у вар­тості продукту, а отже, й частки капіталу і відсотка на ньо­го як винагороди капіталістові за вкладений капітал. Відпо­відно зростає цінність праці та її частки в продукті.

На цій основі Кері зробив висновок, що з прискоренням технічного прогресу капіталістичного виробництва частка ро­бітників (заробітна плата) зростає і абсолютно, і відносно, а частка капіталістів (прибуток) – зростає абсолютно, а зменшу­ється відносно. Звідси виникає гармонія їх інтересів у виробниц­тві, оскільки з розвитком капіталізму становище робітників покращується швидше, ніж зростають доходи капіталістів.

У своїй концепції ренти Кері ігнорував суперечності між землевласниками і капіталістами-орендарями, про які пи­сали Д. Рікардо та його послідовники. Під земельною рен­тою американський економіст розумів відсоток на вкладе­ний у землю капітал, тобто вважав таку ренту однією з форм прибутку. У праці «Основи соціальної науки» Кері піддав гострій критиці теорію вільної торгівлі класичної школи та економічну політику фритредерства в Англії, яка й ґрунтувалась на класичних теоретичних принципах. Кері вважав, що вільна торгівля дає вигоду лише окремим націям, які виробляють дешеві продукти, і гальмує розвиток інших.