27.Екон вченя д.Рікардо ..

Рікардо виступає як ідеолог промислової буржуазії. Причому він не лчше розробляє економічну програму буржуазного розвитку, а і бере активну доля в політичній боротьбі буржуазії із землевласниками.Як й Сміт, Рікардо розглядає капіталістичні відносини як природні і вічні. Він розвиває смітівську ідею про особистий інтерес як основну рушійну силу суспільного розвитку в умовах повної свободи дій. Основне заподіяння політичної економії Рікардо вбачає у відкритті законів розподілу. Рікардо розглядає розподіл як чинник зростання.

Велика заслуга Рікардо полягає в розробці теорії порівняльних витрат як основи спеціалізації країн у зовнішній торгівлі. Він будує її на трудовій теорії вартості й робить наголос на національних відмінностях у величині вартості, що зумовлені витратами праці. Рікардо розрізняє природну і ринкову ціни. Під природною він фактично розуміє цінність, под ринковою — ціну. Ринкові ціни підлягають випадковим й тимчасовим коливанням. Короткочасний вплив на відхилення ринкових цін від природних має попит й пропозиція. Проте в умовах вільної конкуренції й переливу капіталів ринкові ціни ненадовго відхилятись від природних. У довготривалому аспекті зміну цін пояснюється зміною витрат виробництва. Рікардо багато уваги приділяв аналізу грошей й копійчаного обігу. Теорію грошей Рікардо будує на основі своєї теорії ціності. Гроші він розглядає як товар, що має цінність. Основу грошової системи у нього становить золото. Заробітна плата у Рікардо це — дохід робітника, плату працю. Праця як товар також має природну і ринкову ціни. Він детально аналізує запитання співвідношення заробітної плати й прибутку як двох складових ціності. Велику увагу приділяє Рікардо проблемі зниження норми прибутку.

він дослідив механізм утворення прибутку фермерів і ренти землевласників: У своєму дослідженні вчений виходив з того, що вартість сільськогосподарських товарів визначається витратами праці на їх виробництво за най не сприятливіших умов. Тоді фермери, які використовують гіршу землю, отримують лише середній прибу­ток на вкладений ними капітал. Рента на такій землі для ЇЇ влас­ників не виникає. Ті ж фермери, які використовують середню й кращу землю, отримують дохід, що перевищує середній прибуток відповідно до якості і місцерозташувания земельних ділянок. Цей прибуток ви­значається як різниця між витратами виробництва на ділянках, які вони обробляють, і на гірших землях. Середній прибуток при­власнюється фермером. А надлишок доходу над середнім прибут­ком і є земельною рентою, яку отримує землевласник. Таким чином, рента у Д. Рікардо розцінюється як суто соціаль­ний феномен, що пов'язаний із виникненням приватної власності на землю. А джерелом ренти є праця найманих робітників у сіль­ському господарстві, а не власне земля.

28. Англійська класична політична економія в працях т. Мальтуса

1Т.Мальтус, як та інші класики, основне завдання політичної економії бачив у збільшенні, завдяки насамперед розвиткові сфери виробництва, матеріального багатства суспільство. Разом про те певної особливістю його поглядів у зв'язку стала вперше розпочата спроба ув'язати проблеми економічного розвитку і зростання народонаселення, бо перед ним у економічній науці вважалося хіба що "явним", що за умови ліберальної економіки, що більше чисельність населення і побудову темпи його розвитку, тим нібито благотворніше позначиться розвиток національного господарства, і навпаки.

Вивчаючи демографічні проблеми суспільства, Т. Мальтус заснував і збагатив багато теорій класичної політичної економії. Однак в історію економічної думки він увійшов насамперед як автор теорії народонаселення, концепції мальтузіанства.У теорії народонаселення Т. Мальтус заклав ідею залежності добробуту суспільства від чисельності і темпів приросту населення. Вона зводить причину бідності до простого співвідношення темпу приросту населення з темпом приросту життєвих благ, які визначають прожитковий мінімум.

Теорія народонаселення базується на наступному:

– теорії рівноважного стану;

– закону спадної родючості ґрунтів, що розробив Анн Тюрго;

– біологічного закону розмноження;

– закону спадної віддачі ресурсів, який сам сформулював.

Згідно теорії рівноважного стану:

– суспільство знаходиться у рівноважному стані, якщо виробляє достатню кількість продовольства для споживання відповідною чисельністю населення;

– при порушенні у суспільстві цієї рівноваги підключаються регулятивні сили природи (хвороби, війни тощо), які повертають його до рівноважного стану. Знаючи про катастрофічні наслідки природного регулювання (злигодні, голод тощо), суспільство може і повинно втручатись і регулювати самий процес зростання народонаселення. Для стримання процесу зростання населення Т. Мальтус пропонував використовувати економічні важелі та різноманітні превентивні заходи – примусові та упереджувальні;

• ціни всіх товарів визначаються співвідношенням попиту і пропозиції.

Виходячи з міркувань Т. Мальтуса,

головна і постійна причина бідності – у несприйманні суспільством природних законів і в людських пристрастях, у надмірно швидкому розмноженні людей;