
- •Основи теорії виховання
- •1. Виховання як пед. Категорія. Сутність і головні закономірності вих. Процесу.
- •2. Поняття про принципи виховання. Характеристика принципів народності, культуро відповідності, природо відповідності, гуманізації і демократизації виховання.
- •3. Поняття мети виховання . Розвиток мети виховання в істор. Часі. Мета, ідеал та головні напрями суч. Укр. Виховання.
- •4. Укр. Етнопедагогіка – основа нац. Системи виховання. Головні шляхи і засоби нац. Виховання молоді.
- •5. Суть самовиховання та перевиховання учнів.
- •6. Поняття про методи і прийоми виховання. Класифікація методів виховання.
- •7. Характеристика методів формування свідомості.
- •8. Характеристика методів організації діяльності та формування позитивного досвіду сусп. Поведінки.
- •9. Характеристика методів стимулювання та регулювання поведінки і діяльності
- •10. Зміст і головні завдання морального виховання молоді
- •11. Зміст і завдання розумового виховання молоді
- •12. Трудове виховання молоді. Профорієнтаційна робота в школі
- •13. Зміст естетичного виховання
- •14. Зміст і завдання фізичного виховання молоді
- •15. Значення екологічного та економічного виховання
- •16. Головні інститути соціалізації особистості
- •17. Виховні завдання сім’ї та родини
- •18. Виховний процес у позашкільних закладах
- •19. Значення церкви у вихованні молоді
- •20. Дитячі та юнацькі організації. Їх роль у соціологізації особистості.
- •21. Поняття колективу. Сутність, ознаки, функції, структура колективу.
- •22. Стадії розвитку учнівського колективу.
14. Зміст і завдання фізичного виховання молоді
Фізичне виховання - система соціально-педагогічних заходів, спрямованих на зміцнення здоров'я, загартування організму, гармонійний розвиток форм, функцій і фізичних можливостей людини, формування життєво важливих рухових навичок та вмінь.
Зміст фізичного виховання школярів визначається навчальною програмою з предмета та програмами секцій і гуртків.
Основні завдання фізичного виховання:
підвищення функціональних можливостей організму засобами фізичної культури;
сприяння всебічному гармонійному розвитку, відмова від шкідливих звичок, покращення розумової і фізичної працездатності;
виховання організаторських навичків, особистої гігієни та загартовування організму.
15. Значення екологічного та економічного виховання
Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.
Завдання екологічного виховання полягає у формуванні екологічних знань, вихованні любові до природи, прагненні берегти, примножувати її, формуванні вміння і навичок діяльності в природі.
Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.
Важливим компонентом економічної культури є економічна свідомість - знання основних законів розвитку ринкової економіки, підвищення ефективності виробництва, перебудови його структури, вдосконалення виробничих відносин, системи управління та методів господарювання.
Складником економічної свідомості є економічне мислення - здатність до осмислення явищ економічного життя з урахуванням досягнень науки і техніки.
У процесі економічного виховання важливо формувати в учнів здорові матеріальні потреби. У вихованні учнівської молоді важливо, щоб матеріальні потреби не домінували над духовними.
16. Головні інститути соціалізації особистості
Сучасне розуміння соціалізації як процесу перетворення людини на особистість у результаті засвоєння нею суспільних норм та інтеграції в соціальні інститути дав Т. Парсонс. На його думку, витоком процесу соціалізації особистості є набуття нею самосвідомості та свідомості.
Соціалізація має дві цілі: сприяти взаємодії людей через виконання ними різних соціальних ролей, та забезпечувати збереження суспільства передачею новим членам відповідних переконань та зразків поведінки.
Інститути соціалізації — установи, які впливають на процес соціалізації, спрямовують його. Вони розвивають особистість, розширюють її знання про світ, її розуміння того, якою є бажана і небажана соціальна поведінка.
Школа — це соціальний інститут, який безпосередньо відповідає за надання особі певної інформації, формування вмінь, навичок і прищеплення цінностей, які суспільство вважає необхідними для життя у ньому.
17. Виховні завдання сім’ї та родини
Сім'я є природним середовищем первинної соціалізації дитини, джерелом її матеріальної та емоційної підтримки, засобом збереження і передання культурних цінностей від покоління до покоління. Сім'я здійснює моральне, розумове, трудове, естетичне і фізичне виховання.
Духовно-моральне виховання передбачає формування у дітей високої духовності та моральної чистоти. Відбувається воно завдяки добре налагодженому духовно-моральному життю у сім'ї, вчинкам людей, прикладу батьків.
Особливу увагу приділяють вихованню у дітей любові до батьків, рідних, рідної мови, культури свого народу; поваги до людей, піклування про молодших і старших, співчуття і милосердя до тих, хто переживає горе; шанобливого ставлення до традицій, звичаїв, обрядів, до свого родоводу, історії народу.
Ефективність виховання дітей у сім'ї залежить від того, якою вона є. Головними умовами сімейного виховання є непорушний авторитет сім'ї, подружня вірність, любов до дітей, відданість обов'язку їх виховання, відповідальність батька за створення домашнього затишку, забезпечення на власному прикладі моральної підготовки молоді до подружнього життя. Важливим у сімейному вихованні е те, наскільки родина живе інтересами народу, держави. Діти прислухаються до розмов батьків, є свідками їхніх вчинків, радіють їхнім успіхам чи співчувають невдачам.