- •Основи теорії виховання
- •1. Виховання як пед. Категорія. Сутність і головні закономірності вих. Процесу.
- •2. Поняття про принципи виховання. Характеристика принципів народності, культуро відповідності, природо відповідності, гуманізації і демократизації виховання.
- •3. Поняття мети виховання . Розвиток мети виховання в істор. Часі. Мета, ідеал та головні напрями суч. Укр. Виховання.
- •4. Укр. Етнопедагогіка – основа нац. Системи виховання. Головні шляхи і засоби нац. Виховання молоді.
- •5. Суть самовиховання та перевиховання учнів.
- •6. Поняття про методи і прийоми виховання. Класифікація методів виховання.
- •7. Характеристика методів формування свідомості.
- •8. Характеристика методів організації діяльності та формування позитивного досвіду сусп. Поведінки.
- •9. Характеристика методів стимулювання та регулювання поведінки і діяльності
- •10. Зміст і головні завдання морального виховання молоді
- •11. Зміст і завдання розумового виховання молоді
- •12. Трудове виховання молоді. Профорієнтаційна робота в школі
- •13. Зміст естетичного виховання
- •14. Зміст і завдання фізичного виховання молоді
- •15. Значення екологічного та економічного виховання
- •16. Головні інститути соціалізації особистості
- •17. Виховні завдання сім’ї та родини
- •18. Виховний процес у позашкільних закладах
- •19. Значення церкви у вихованні молоді
- •20. Дитячі та юнацькі організації. Їх роль у соціологізації особистості.
- •21. Поняття колективу. Сутність, ознаки, функції, структура колективу.
- •22. Стадії розвитку учнівського колективу.
5. Суть самовиховання та перевиховання учнів.
Самовиховання - свідома діяльність людини, спрямована на вироблення у себе позитивних рис і подолання негативних.
Процес самовиховання тривалий і охоплює такі етапи:
1) з'ясування педагогами ставлення учнів до процесу самовиховання. 2) поява в учня прагнення до самовдосконалення. 3) початок систематичної роботи учня над собою у процесі реалізації програми самовиховання.
У процесі організації самовиховання учнів навчають спеціальним прийомам роботи над собою, до яких належать: а) самопереконання. б) самонавіювання. в) самопідбадьорювання. г)самозаохочення. ґ) самопримус. д) самоаналіз. е) практичні прийоми. є) "правила моєї поведінки". ж) самозобов'язання. з) "упізнай себе". і) "самохарактеристика" і "взаємо характеристика".
Перевиховання - виховний процес, спрямований на подолання негативних рис особистості, що сформувалися під впливом несприятливих умов виховання.
Процес перевиховання охоплює такі етапи:
1. Підготовчий етап. 2. Початковий етап. 3. Переломний етап. 4. Завершальний етап.
До специфічних принципів перевиховання належать:
1. Поєднання переконання з примусом. 2. Гуманне ставлення до важковиховуваних учнів. 3. Об'єктивне ставлення до важковиховуваного учня у процесі його перевиховання. 4. Ставлення до важковиховуваного учня, як і до всіх школярів. 5. Провідна роль наставника у перевихованні.
6. Поняття про методи і прийоми виховання. Класифікація методів виховання.
Методи виховання - способи взаємопов'язаної діяльності вихователів і вихованців, спрямованої на формування у вихованців поглядів, переконань, навичок і звичок поведінки.
Прийом виховання - частина, елемент методу виховання, необхідний для ефективнішого застосування методу в конкретній ситуації.
Методи виховання поділяють на загальні (застосовують в усіх напрямах виховання) і часткові (використовують переважно в одному з них - правовому, економічному, фізичному та ін.).
За критерієм функціональності розрізняють такі групи методів виховання:
- методи формування свідомості (група методів виховання охоплює методи різнобічного впливу на свідомість, почуття і волю учнів з метою формування у них поглядів і переконань. належать: словесні методи (роз'яснення, бесіда, лекція, диспут); метод прикладу);
- методи формування суспільної поведінки (передбачає організацію діяльності та формування досвіду суспільної поведінки. належать педагогічна вимога, громадська думка, вправляння, привчання, доручення, створення виховуючих ситуацій.);
- методи стимулювання діяльності та поведінки (забезпечують регулювання, коригування і стимулювання поведінки й діяльності вихованців, належать змагання, заохочення і покарання.);
- методи контролю й аналізу рівня вихованості (належать педагогічне спостереження, бесіда, опитування (анкетне, усне), аналіз результатів суспільно корисної роботи, виконання доручень, створення ситуацій для вивчення поведінки учнів).