3. Поняття мети виховання . Розвиток мети виховання в істор. Часі. Мета, ідеал та головні напрями суч. Укр. Виховання.

У різні епохи розвитку суспільства проблема мети виховання розв’язувалася по різному. Цільова спрямованість виховного процесу змінювалася відповідно до основних історичних типів або систем виховання. Зміна цілей виховання на різних стадіях історії людства не була випадковою чи довільною, вона відбувалася в силу закону обумовленості виховання характером суспільних відносин.

Мета виховання має об'єктивний характер і виражає ідеал людини в загальній формі. Загальною метою виховання є всебічний розвиток особистості.

Всебічний розвиток особистості – звичайний наслідок розвитку людства. Тому він є кінцевою метою виховання, як об'єктивна необхідність і знаходиться в органічному зв'язку з розвитком суспільства.

Конкретизує мету виховання ідеал виховання.

Ідеал виховання - це взірець людської поведінки, оснований на реалізації завдань всебічного розвитку особистості.

Ідеал виховання залежить від умов життя і діяльності людини, від особливостей власного досвіду. Ідеал характеризується змістом, структурою і дієвістю. Зміст ідеалу – це те, які якості особа вважає ідеальними і в яких героях або людях вони втілені.

На основі мети та ідеалу виховання формуються цілі виховання.

Ідеал національного виховання В основі ідеалу національного виховання лежать загальнолюдські та національні цінності. До загальнолюдських відносяться добро, зло, справедливість, людяність, любов. До національних – мова, культура, звичаї.

Основні напрями виховання:

- Розумове виховання - цілеспрямована діяльність педагогів з розвитку розумових сил і мислення учнів, прищеплення їм культури розумової праці.

- Моральне виховання - виховна діяльність школи і сім'ї, метою якої є формування стійких моральних якостей, потреб, почуттів, навичок і звичок поведінки на основі засвоєння ідеалів, норм.

- Статеве виховання і підготовка до сімейного життя - складова загального процесу виховної роботи школи і сім'ї, що забезпечує правильний статевий розвиток дітей і молоді.

- Виховання свідомої дисципліни, почуття обов'язку і відповідальності.

- Правове виховання - виховна діяльність школи, сім'ї, правоохоронних органів, спрямована на формування правової свідомості та навичок і звичок правомірної поведінки школярів.

- Екологічне виховання - систематична педагогічна діяльність, спрямована на розвиток в учнів екологічної культури.

- Трудове виховання - процес залучення школярів до різноманітних педагогічно організованих видів суспільно корисної праці з метою передавання їм певного виробничого досвіду, розвитку в них творчого практичного мислення, працьовитості.

- Економічне виховання - організована педагогічна діяльність, спрямована на формування економічної культури учнів.

- Професійна орієнтація.

- Естетичне виховання.

- Фізичне виховання.

4. Укр. Етнопедагогіка – основа нац. Системи виховання. Головні шляхи і засоби нац. Виховання молоді.

Етнопедагогіка - це наука про народний досвід виховання і навч. підростаючих поколінь, виховну мудрість певної етнічної спільності людей.

Предметом вивчення етнопедагогіки виступає народна педагогіка - сукупність педагог. знань і виховн. досвіду, що збереглися в традиціях сімейного вихов., усній народній твор., народних обрядах.

Історичний шлях становлення й розвитку укр. народної педагогіки розпочинається ще в епоху первісного суспільства. Одним з найважливіших засобів передачі досвіду старших поколінь була спільна праця та оборона від ворогів. Елементи цієї найдавнішої народної педагогіки простежуються, зокрема, в фольклорі. З глибини століть набирала розмаху розмаїта народна творчість - пісенна, музична, танцювальна, декоративно-прикладна тощо. Вона і нині є могутнім джерелом засобів, методів і прийомів нац. виховання.

В епоху Київської Русі - система виховання набула чітко окреслених ознак. Вона скл. з таких головних ланок: родинне виховання - початкова школа - середня школа - вища школа.

В наступні періоди зароджувалася й встановлювалася традиційна народна виховна мудрість, основу якої становили фольклор, народний календар та різні види мистецтв, утверджувався культ людини і природи. Значний внесок у розвиток нац. системи вихов. зробили церква, релігійне вчення.

Вершинних успіхів українська система досягла в епоху великого національного відродження в ХУІ-ХУШ ст. Бурхливо розвивалися усна народна творчість, театр, книгодрукування.

Сьогодні Україна переживає велике національне відродження. До нас повертаються скарби наших предків, входять у школу з уроками народознавства, факультативами, вечорами народної пісні, весняними, осінніми і зимовими святами.