Основи теорії виховання

1. Виховання як пед. Категорія. Сутність і головні закономірності вих. Процесу.

Виховний процес є двостороннім, тобто у ньому обов'язкова участь і взаємодія учителя-вихователя та вихованця.

Педагогічна категорія «виховання» вживається у педагогічній науці в чотирьох значеннях: 

- у широкому соціальному – це вихов. вплив на людину всього суспіл. і всієї дійсності, який має не лише позитивну спрямованість. Дійсність містить конфлікти і протиріччя; тут особистість набуває не тільки позит. соціал. досвіду, але і негативного; 

- у широкому педагогічному – це виховна діяльність різних освітньо-виховних систем, які керуються педагогічними теоріями; 

- у вузькому педагогічному – це цілеспрямована виховна діяльність педагога з метою досягнення певних виховних цілей; 

- у гранично вузькому – це розв'язання педагогом конкретної індивідуальної проблеми виховання або перевиховання.

Вихованнямає три суттєвих ознаки: цілеспрямованість, яка передбачає наявність певного взірця, соціально-культурного ідеалу; відповідність процесу виховання певним соціально-культурним цінностям; наявність певної системи організованих вихов. впливів; гуманність, яка передбачає орієнтацію у вихов. на загальнолюдські цінності; цілісність, неперервність і тривалість, тобто виховання має зачіпати всі сфери психіки людини, творчо формувати і всебічно розвивати їх протягом всього життя. Для реалізації цих ознак вихов. має бути комплексним, планомірним і організованим.

Виховання – це процес цілеспрямованої, систематичної, організованої і планомірної взаємодії вихователя і вихованця, під час якого відбувається вплив на свідомість, підсвідомість, пізнавальну, емоційно-вольову та мотиваційну сфери вихованця з метою формування у нього наукового світогляду, високих моральних, громадських і професійних рис для формування його особистості.

2. Поняття про принципи виховання. Характеристика принципів народності, культуро відповідності, природо відповідності, гуманізації і демократизації виховання.

Принципи виховання — керівні положення, що відображають загальні закономірності процесу виховання і визначають вимоги до змісту організації та методів виховного процесу.

Процес виховання ґрунтується на таких принципах:

- Цілеспрямованість виховання.

- Зв'язок виховання з життям.

- Єдність свідомості та поведінки у вихованні.

- Виховання в праці.

- Комплексний підхід у вихованні.

- Виховання особистості в колективі.

- Поєднання педагогічного керівництва з ініціативою та самодіяльністю учнів.

- Поєднання поваги до особистості вихованця з розумною вимогливістю до нього.

- Індивідуальний підхід до учнів у вихованні.

- Принцип системності, послідовності й наступності у вихованні.

- Єдність педагогічних вимог школи, сім'ї і громадськості.

Концепція національного виховання розглядає такі принципи:

— народність — єдність загальнолюдського і національного.

— природовідповідність — урахування багатогранної й цілісної природи людини, вікових та індивідуальних особливостей дітей;

— культуровідповідність — органічний зв'язок з історією народу, його мовою, культурними традиціями, з народним мистецтвом;

— гуманізація — створення умов для формування кращих якостей і здібностей дитини, джерел її життєвих сил; гуманізація взаємин вихователя і вихованців;

— демократизація — усунення авторитарного стилю виховання, сприйняття особистості вихованця як вищої соціальної цінності, визнання її права на свободу, на розвиток здібностей і вияв індивідуальності.