
- •Іі Основи дидактики
- •Поняття про дидактику. Предмет і головні категорії дидактики.
- •Історичний екскурс до вчень видатних дидактів. Теорія формальної та експериментальної освіти
- •Поняття і сутність змісту освіти в середній школі. Державний та шкільний компонент програмного матеріалу.
- •Нормативні документи що визначають зміст освіти.
- •5. Підручник: призначення, структура, вимоги.
- •6. Характеристика навчальної програми з фахового предмета.
- •7) Поняття про процес навчання, його характерні ознаки. Головні функції.
- •8. Головні компоненти процесу навчання.
- •9. Принципи навння, їхній об’єктивний характер. Принципи свідомості й активності, систематичності і послідовності навчання.
- •10. Принципи міцності знань і допустимі знання.
- •11. Принципи наочності навчання і науковості.
- •12. Принципи зв'язку навчання з життям, індивідуального підходу до учнів та емоційності навчання.
- •13. Поняття про методи навчання і методичний прийом. Методи в історії дидактики. Характеристика словесних методів навчання.
- •14. Головні класифікації методів навчання.
- •15. Характеристика наочних та практичних методів навчання.
- •Характеристика методів стимулювання і мотивації навчально-пізнавальної діяльності.
- •Поняття про дидактичні засоби навчання.
- •Поняття про форми організації навчання у середній школі. Становлення і розвиток форм навчання в історичному часі.
- •Урок як головна форма організації навчання в сучасній школі. Типологія і структура уроків.
- •Класифікація уроків за головною дидактичною метою. Поняття про нестандартні уроки.
- •Головні вимоги до уроку. Шляхи вдосконалення уроку на сучасному стані.
- •Підготовка вчителя до уроку. Планування уроку. Аналіз і самооцінка уроку.
- •Організація навчальної діяльності учнів на уроці: фронтальна, індивідуальна, групова, парна форма роботи. Самостійна робота учнів.
- •Шкільна лекція, семінарські і практичні заняття, навчальні екскурсії та факультативи як форми організації навчання в середній школі.
- •Сутність педагогічного діагностування в середній школі. Ф-ї і педагогічні вимоги до контролю успішності навч.
- •26. Основні види, методи і форми контролю. Оцінка й облік успішності знань учнів.
- •27. Причини і шляхи усунення неуспішності учнів.
- •28. Переваги і недоліки 12-бальної системи оцінювання знань.
- •29. Критерії оцінювання знань учнів з мови та літ. За 12-бальною системою.
Іі Основи дидактики
Поняття про дидактику. Предмет і головні категорії дидактики.
Термін дидактика походить від грецького слова — навчаючий і вивчаючий. Вперше термін дидактика був введений у використання в Німеччині у 1613 р. Коменський "Велика дидактика, або Універсальне мистецтво навчати всіх усьому". Коменський вважав, що дидактика є не лише мистецтво навчання, але й виховання.
На сучасному етапі дидактику розуміють як науку про викладання і навчання, про закономірності, що діють у сфері предмета Ті дослідження, про залежності, що обумовлюють хід і результати процесу навчання; на цій основі вона встановлює відповідні закономірності, визначає методи, організаційні форми й засоби навчання учнів. Дидактика – це наука про навчання і освіту, їх мету і завдання, зміст, методи, форми, засоби, організацію, досягнуті результати.
Предметом дидактики є процеси освіти і навчання, які нерозривно пов'язані з вихованням і є його органічною складовою.
Завдання дидактики на всіх етапах її історичного розвитку полягало в тому, щоб: а) визначати зміст освіти нових поколінь; б) знаходити найбільш ефективні шляхи озброєння їх корисними знаннями, уміннями і навичками; в) розкривати закономірності цього процесу.
Предметом дидактики на сучасному етапі її розвитку с процес освіти і навчання, взятий в цілому, тобто зміст освіти, що реалізується в навчальних планах, підручниках, методи й засоби навчання, організаційні форми навчання, виховна роль навчального процесу, а також умови, що сприяють активній творчій діяльності учнів і їх розумовому розвитку.
Дидактичні категорії - найбільш загальні і фундаментальні поняття, які відображають суттєві властивості і відношення навчального процесу.
До основних категорій дидактики належать навчання, освіта, самоосвіта, викладання, учіння, навчальна діяльність, дидактичні закономірності, принципи, процес навчання і його компоненти (цілі, завдання, зміст, форми, методи, засоби, результати навчання), знання, навички, уміння, пізнавальна активність, мотивація учіння, пізнавальні інтереси і потреби, об'єкт і суб'єкт пізнання.
Навчання - вид людської діяльності і процес оволодіння знаннями, уміннями і навичками, що потребують інтелектуальних, емоційно-вольових і фізичних зусиль людини. Воно є фактором стимулювання розвитку особистості.
Освіта - цілеспрямований процес і результат оволодіння учнями системою наукових знань, пізнавальних умінь і навичок та формування на цій основі світогляду, моральних якостей. Вона реалізується у процесі навчання.
Самоосвіта - освіта, яка набувається у процесі самостійної роботи без проходження систематичного курсу навчання в стаціонарному навчальному закладі. Вона сприяє поглибленню, розширенню і міцнішому засвоєнню знань. До основних засобів самоосвіти належать: самостійне опрацювання літератури, робота з комп'ютером, засоби масової інформації, самонавчання тощо. Важливу роль у формуванні навичок самоосвіти відіграє школа.
Під викладанням розуміють діяльність учителя, спрямовану на організацію і керування пізнавальною діяльністю учнів, у результаті чого відбувається їхній розвиток і виховання. При цьому учень має виявити зустрічну активність, а вчитель - стимулювати її.
Учіння - процес навчальної діяльності учня, в якій він оволодіває системою знань, способами їх пошуку, здобуває індивідуальний досвід пізнання, збагачує власний досвід спілкування. Учіння перебуває у центрі навчання, забезпечує формування особистості. В єдності викладання та учіння становлять процес навчання.
Навчальна діяльність - це діяльність, спрямована на засвоєння знань, умінь, навичок на різних рівнях(емпіричному, теоретичному, практичному) та досвіду пізнання (оволодіння способами здобуття знань, способами навчальної роботи тощо). Важливою ознакою навчальної діяльності є активність особистості, спрямованість її на об'єкт засвоєння, орієнтацію в соціальному середовищі.