Зміст і послідовність виконання завдання

1. Визначити поняття дискусії. Чим вона відрізняється від суперечки? Переглянути фрагмент телепередачі «я так думаю».

2. Види дискусій та їх особливості.

3. Ознайомитися з пам’яткою «Як вести дискусію?» Дискусія

Дискусія - це спосіб організації спілкування, що дозволяє зіставити протилежні позиції, побачити проблему з різних сторін, що зменшує опір сприйняттю нової інформації, усуває емоційну упередженість. Метод дозволяє навчити студентів аналізу ситуацій, прищеплює вміння слухати інших і взаємодіяти з ними.

Слово "дискусія" латинського походження і означає "дослідження, колективне обговорення якогось спірного питання з метою вірного його вирішення".

Виступ під час дискусії

Усні виступи звичні в нашому житті. Кожному потрібно вміти виступити і на зборах, і з лекцією чи доповіддю, взяти участь у диспуті тощо.

Виступ під час дискусії — це роздум проблемного характеру. Автор такого роздуму намагається знайти вирішення певної проблеми чи складного питання. Оскільки багато проблем, які постають у нашому житті, не передбачають однозначного вирішення, то роздуми часто мають дискусійний характер.

Щоб виступ під час дискусії був цікавим, виступаючий повинен сам бути зацікавленим у предметі свого виступу. Коли кажуть: людина спроможна добре виступити перед аудиторією, вміє самостійно роздумувати, сперечатися, відстоювати свої думки, судження та ін., це означає: вона не просто володіє необхідними знаннями, а й уміє їх використовувати практично.

Отже, виступ дискусійного характеру здебільшого будується таким чином: у виступі мають бути вступна частина (вказівка на те, що говоритиме виступаючий і чому), основна частина (виклад власних поглядів на певну проблему чи питання, докази), висновки (пропозиції). У такому виступі часто використовується ілюстративний матеріал для доведення основної думки (тези) висловлювання. Ним може бути так званий місцевий матеріал (приклади з життя своєї групи, навчального закладу тощо). Такий матеріал, безумовно, оживляє виступи, привертає увагу слухачів, викликає до нього інтерес. Крім того, під час такого виступу слід чітко уявляти, з якою метою виступаючий буде говорити, якої реакції слухачів він домагається.

Виступ дискусійного характеру намагайтеся будувати з доброзичливістю. Навіть виступ проти якоїсь ідеї, думки потрібно будувати як підтримку позитивного, що є в запереченнях того, хто з Вами сперечається.

Вміння переконувати

Під час дискусії необхідно уміти швидко визначити головні проблеми й зосередити зусилля на їх розв'язанні.

Досвід показує, що в дискусії слід керуватися правилом: «Поступись опонентові усім, чим можна поступитися, і не стверджуй нічого такого, чого не можеш довести».

Якщо ви хочете переконати слухачів у правильності того, що говорите, то не досить буде сказати «це так і ось так». Не думайте, що люди повірять вам лише тому, що ви їм про це говорите. Щоб їх переконати, треба неодмінно викласти докази у формі фактів або свідчень. Одним із видів доказу є посилання на авторитет. Адже більшість знань нам опосередковано передали люди, які були або є фахівцями у тій чи іншій галузі.

Щоб доказ був переконливим, необхідно назвати ім'я та прізвище авторитетної людини, на яку посилаєтесь. Замало сказати: «Багато визначних учених вважають, що...» Щоб вплинути на аудиторію, промовець повинен бути впевнений у своїх силах, уміти завоювати повагу слухачів своїм виступом. Його мова має свідчити про те, що він досконало знає предмет і добре підготувався до виступу. Початок виступу має вирішальне значення для створення у слухачів приємного враження. Жести і міміка повинні бути невимушеними, а темп мовлення ні монотонним, ні надто швидким.

Запальна дискусія закінчилася. Ваші аргументи перемогли, більшість учасників дискусії з вами погодились. Аргументи іншої сторони були відкинуті. Поставте себе на місце опонента. Подбайте про те, щоб ваш супротивник після дискусії не залишався самотнім, щоб він не відчував озлобленості і гіркоти поразки.

Запам'ятайте, що там, де один тріумфує, у другого виникає неприємне відчуття програної справи. Натомість там, де ніхто не поводиться як переможець, ніхто не відчуває себе переможцем.. (За І. Томаном.)

Добре організована дискусія створює найкращі умови для глибокого усвідомлення складних життєво важливих питань щодо здоров'я людини, осмислення ідеї здорового способу життя.

Це дійовий засіб колективного пошуку істини. Активність під час дискусії залежить від того, наскільки актуальні питання вирішуються на ній. Так, до дискусії за темою "Шкідливі звички чи хвороби?" можна запропонувати питання.

- Навіщо люди призводять себе до алкоголізму, наркоманії, токсикоманії, нікотинової залежності?

• Як ти вважаєш, це шкідливі звички чи хвороби?

• Як не залучитися до згубних тенет вад? Чи потрібно це мені?

• Як побороти в собі шкідливі звички, поки вони "звички"?

Дискусію може бути присвячено конкретним проблемним ситуаціям. Так, під час дискусії за темою "Моя особиста позиція" можуть обговорюватися такі ситуації:

• ви зайшли в приміщення, а там хтось курить;

• за святковим столом дорослі запропонували вам спробувати алкогольні напої;

• до вашої групи принесли невідому речовину (порошок, пігулки тощо).

Дискусія може також точитися навколо одного спірного питання, наприклад, такого: "Наркоман - це небезпека для суспільства чи просто хвора людина?"; "Що б ви робили, якби дізналися, що ваш товариш - наркоман?"

Спонукати студентів до самостійного дослідження певної проблеми, використовувати один одного як джерела інформації дозволяє метод групової роботи. Першим кроком до навчання студентів групової діяльності є робота в парах. Для цього можна запропонувати обговорення таких питань.

Інтерв'ю "Що ти знаєш про наркотичні речовини?"

"Що ти вважаєш найголовнішим у житті?"

"Що хорошого ми можемо зробити завтра для нашої групи?"

"Чим ми схожі, чим відрізняємося?"

Переконавшись в тому, що в парах можуть вести діалог, спільно виконувати завдання, можна переходити до складнішого виду групової діяльності - роботи в малих групах. Наступний етап - у великих групах, який передбачає взаємодію не тільки членів однієї групи, а й співробітництво малих груп.

Прийоми, що використовуються для роботи в малих групах: моделювання практичних ситуацій, висловлювання по колу, дебати, керовані фантазії, творча праця та багато інших.

Дієвим способом розвинути свідомість, навчити студентів цінувати здоров'я є метод активних цінностей. Він містить різні прийоми і засоби з'ясування цінностей. Для цього існує багато різноманітних вправ. Наведемо деякі із вправ.

Оцінювання. Вправи на оцінювання базуються на запитанні з кількома альтернативними розв'язаннями.

На початку заняття кожний учасник отримує список питань, які мають альтернативні рішення. Наприклад:

1. Що потрібно для ефективної роботи з формування здорового способу життя людини?

2. Якби ви відповідали за державне фінансування програм з оздоровлення населення, куди б ви спрямували гроші?

3. Якби ви відповідали за організацію дозвілля в коледжі, що б ви спланували для поліпшення здоров'я молоді?

Спочатку кожен учасник викладає на папері свої пропозиції щодо вирішення проблем. Після цього вони розділяються на групи по 4-5 осіб, в яких по черзі обговорюють альтернативні пропозиції кожного і доходять до спільної думки.

Наступним етапом заняття є обговорення альтернатив, які були погоджені в групах, у загальному колі учасників. В результаті група зупиняється на рішеннях, які відтворюють більш загальний погляд на вирішення проблеми.

В іншому варіанті вправи роздають на картках з незакінченими реченнями і пропонують закінчити.

Зразки речень.

1. Якщо б я помітив, що мій друг вживає наркотики, я б...

2. Найважливішою проблемою формування здорового способу життя молоді є...

3. Ми можемо поліпшити роботу з формування культури здоров'я завдяки...

Обговорення пропозицій відбувається за наведеною схемою: спочатку в малих групах, потім у загальному колі студентів.

Ще один варіант визначення ціннісних позицій студентів має назву "Чотири кути". її суть - пропонується проблема, що має чотири альтернативні розв'язки. Певному розв'язанню відповідає певний кут у кімнаті. Проблема, наприклад, може бути такою:

"Хто, на вашу думку, несе відповідальність за поширення шкідливих звичок серед молоді". Можливі відповіді:

Держава (або політики).

Відсутність цікавої сфери дозвілля.

Слабка робота дитячо-юнацьких організацій.

Самі підлітки.

Коли зроблять свій вибір, учасники об'єднуються в чотири групи й обговорюють проблему у відповідному куті кімнати. Після того, як групи дійдуть загальної думки, обговорення переноситься у велику групу або клас.

Протилежності. Ця вправа передбачає дві протилежні відповіді і попередню роботу в двох групах. Після обговорення думок у групах влаштовується загальне обговорення, де представники груп знайомлять усіх зі своїми міркуваннями.

Своєрідність вправи в тому, що протягом її студенти можуть поміняти думку і перейти до іншої групи, якщо її аргументи здаються їй більш переконливими. До перерахованих активних методів можна додати "психодраму", "фантастичний вибір", недописане речення (діалог) тощо.