Завдання для виконання самостійної роботи.

1. Температура кипіння розчинів двух рідин.

2. Перший закон Коновалова.

3. Що таке ректифікація.

4. Азеотропні суміші.

5. Другий закон Коновалова.

6. Який може бути тепловий ефект при розчинені рідини в рідині.

7. Від чого залежить осмотичний тиск розчину?

8. Як змінюється склад рідкої фази при замерзанні розчину?

9. Від яких факторів залежить ебуліоскопічна константа?

10. Як пояснити те, що море не замерзає тоді, коли річки, які впадають в нього, вже замерзли?

Самостійна робота № 8

Тема: Розчини дійсні та недійсні, електролітична дисоціація, ізотонічний коефіцієнт.

Стислі теоретичні відомості

Розчинами називають однорідну суміш, яка складається із двох або більшого числа речовин, склад яких в деяких межах може безперервно змінюватися без стрибкоподібних змін властивостей.

Рідкі розчини поділяються на дві групи: розчини електролітів і розчини неелектролітів.

Розчини неелектролітів.

Суміші, в процесі утворення якої відсутні теплові і об’ємні ефекти називаються ідеальними розчинами. Властивості ідеальних розчинів подібні властивостям суміші ідеальних газів, не залежать від природи розчиненої речовини, а визначаються тільки концентрацією. Відповідно, єдиною причиною їх утворення є зростання ентропії при перемішуванні. По деяким властивостям до ідеальних розчинів близькі розчини безкінцевого розбавлення, в них можливо знехтувати взаємодією між частинками розчиненої речовини і взаємодією між частинками розчиненої речовини і розчинника.

Утворення реальних розчинів відбувається з тепловим і об’ємним ефектом. Ці ефекти можуть бути значними; наприклад, при розчиненні спирту в воді відбувається помітне збільшення температури і зменшення об’єму на 3,5%. Розчинність при заданій температурі залежить від природи розчиненої речовини і розчинника, їх агрегатних станів і зовнішніх умов.

Розчини електролітів.

Електролітами називаються сполуки, які існують в розчині в вигляді іонів і проводять через розчин електричний струм.

По властивості утворення іонів в розчині електроліти поділяють на дві групи: слабі і сильні.

До сильних електролітів належать сильні кислоти, сильні основи і найбільша частина солей. Багато сильних електролітів кристалізуються в кристалах з іонною решіткою; часто сильними електролітами називають тільки такі речовини.

До слабих електролітів відносяться ковалентні сполуки, які підвергаються в воді частковій дисоціації. До них належать більшість органічних кислот, феноли, аміни.

У теорію розчинів Вант - Гофф вводить поняття ізотонічного коефіцієнту і, який показує, у скільки разів часткова концентрація електроліту більша, ніж часткова концентрація еквімолекулярного розчину неелектроліту.

де, n- чаткова концентрація електроліту

n- часткова концентрація неелектроліту;

Ізотонічний коефіцієнт показує, у скільки разів усі фізичні властивості розчинів електролітів яскравіше виражені, ніж фізичні властивості неелектролітів.

і= n/n; і= П/П; і= Р/Р; і= t_к/t_k; і= t_з/t_з.

Ізотонічний коефіцієнт знаходиться у такій залежності із ступенем електролітичної дисоціації.

∙ 100%

k – величина, яка показує на скільки іонів дисоціює молекула.