17. Водневі зв'язки
Водневий звязок – різновид хімічного звязку, що реалізується за донорно-акцепторним механізмом між двома ковалентно звязаними атомами з великим значенням електронегативності ( О, N, F) за посередництвом атома Гідрогену. Воднеевий звязок утворюється між полярними групами, які містять атом Гідрогену ( O-H, N-H, S-H) O, N, S. Водневі звязки мають різконаправлений характер, тобто при утворенні звязку всі 3 атома мають бути колінеарними.Раніше вважалось,що водневий звязок зумовлений в значній мірі електростатичним притягуванням, яке виникає через наявність некомпенсованого позитивного заряду на водні і електронегативного заряду на атомах O, N,S. Квантово-механічні розрахунки показалиб що разом з електростатичною взаємодією деякий внесок в енергію водневого звязку вносить дисперсійна взаємодія між атомами. Водневі звязки грають головну роль в стабілізації вторинної структури білків і вторинної структури ДНК (звязок між основами Г-Ц і А-Т).
18. Вступ до біофізики.
Біофізика – це наука, що вивчає фізичні і фізико-хімічні закономірності в життєдіяльності рослинних і тваринних організмів, системну організацію процесів життедіяльності на усіх рівнях організації живого (клітина, тканина, органи, організми, біосфера), а також механізм дії фізичних факторів на організми. В центрі уваги біофізики лежать біологічні процеси і явища. Біофізика вивчає фізичну основу процесів, які відбуваються у біологічних системах. Біофізика вивчає механізми
діяльності і працездатності біологічної системи на будь-якому рівні її організації (від окремих його частин, окремих клітин – до складного багатоклітинного організму). Об’єктом вивчення біофізики є біологічна система будь-якого рівня її організації, а предметом – фізичне обґрунтування процесів, які відбуваються у біологічних системах. Основний розвиток біофізики пов’язаний з усвідомленням необхідностіпринципового застосування в галузі біології основних законів фізики,як фундаментальної природничої науки про закони руху матерії. Важливе загальнометодичне наукове значення для розвитку споріднених до біології галузей мають отримані у цей період (XVIII-XIX століття)
експериментальні докази закону збереження енергії (I закон термодинаміки), затвердження принципів хімічної кінетики як основи динамічної поведінки біологічних систем, концепції відкритих систем
та II закону термодинаміки для біологічних систем.
19. Вторинний активний транспорт.
Вторинним активним транспортом називається перененесення через мембрану речовин проти градієнту концентрації речовини, за рахунок енергії градієнту концентрації іншої речовини, яка страрюється в роцесі активного транспору. Тобто активні транспортні процеси не залежать безпосередньо від від гідролізу АТФ, а спряжені з потоком іонів по електрохімічному градієнту. В клітинах тварин основним джерелом енергії для вторинного активного транспорту слугує енергія градієнту концентрації іонів натрію, який створюється за рахунок роботи Na+/K+ — АТФази.
Спільне перенесення через мембрану двох компонентів називають котранспортом. Під ним розуміється два види: симпорт і антипорт. При симпорті обидва компоненти переносяться в одному напрямку, при антипорті – в протилежних напрямках.