
- •Логіка для юристів та економістів (варіант 2): лекції. Буковинський університет
- •Тема 1. Логіка як наука: історія і сучасність. 1. Виникнення і генезис поняття логіки.
- •2. Логіка як наука: її предмет, метод, а також практичне значення її знань.
- •3. Історичні етапи розвитку логічного знання: логіка Давньої Індії, логіка Давньої Греції
- •4. Особливості загальної або традиційної (арістотелівської) логіки.
- •5. Особливості символічної або математичної логіки.
- •6. Теоретична і практична логіка.
- •Тема 2: мислення і мова 1. Мислення (міркування): визначення і особливості.
- •2. Діяльність і мислення
- •3. Структура мислення
- •4. Правильні та неправильні міркування. Поняття про логічну помилку
- •5. Логічна форма міркування
- •6. Види і типи мислення.
- •7. Особливості мислення юриста
- •8. Значення логіки для юристів
- •Тема 3: Семіотика як наука про знаки. Мова як знакова система. 1. Семіотика як наука про знаки
- •2. Поняття про знак. Види позамовних знаків
- •3. Мова як знакова система. Мовні знаки.
- •4. Структура знакового процесу. Структура значення знака. Типові логічні помилки
- •1. Предметне значення;
- •2. Смислове значення.
- •5. Виміри і рівні знакового процесу
- •6. Мова права
- •Розділ III. Методологічна функція формальної логіки 1. Метод і методологія.
- •1. Метод і методологія.
- •2. Логічні методи дослідження (пізнання).
- •3. Метод формалізації
- •2. Логічні методи дослідження (пізнання)
- •3. Метод формалізації
- •Основні форми і закони абстрактно-логічного мислення 1. Загальна характеристика поняття як форми мислення. Структура поняття
- •2. Види понять. Логічна характеристика понять
- •3. Типи відношень між поняттями
- •1. Відношення тотожності
- •2. Відношення підпорядкування
- •3. Відношення перетину
- •1. Відношення співпідпорядкування
- •4. Операції з поняттями 4.1. Обмеження й узагальнення понять
- •4.2. Операція поділу понять
- •4.3. Додавання, множення і віднімання понять (точніше — їх обсягів)
- •4.4 Операція визначення поняття
- •Основні форми і закони абстрактно-логічного мислення II. Висловлювання. 1. Загальна характеристика висловлювання
- •2. Істинність і хибність висловлювання.
- •3. Прості висловлювання, їх структура і види
- •4. Відношення між простими висловлюваннями.
- •5. Мова логіки висловлювань.
- •6. Складні висловлювання. Логічні сполучники і їхнє табличне визначення
- •. Висловлювання про 7відношення (реляційні висловлювання)
- •8. Логічний аналіз запитань і відповідей Визначення запитання. Структура запитання
- •Розділ 6. Дедуктивні міркування § 1. Поняття про дедуктивне міркування. Види дедуктивних міркувань
- •§ 2. Прямі дедуктивні міркування Суто умовні міркування.
- •1. «Modus ponens», або «стверджу вальний модус*.Схема 2.
- •2. «Modus tollens», або «заперечувальний модус».Схема 3.
- •2. «Modus ponendo tollens», або «заперєчувально-стверджувальний модус».
- •2. Складні конструктивні дилеми.
- •3. Прості деструктивні дилеми.
- •4. Складні деструктивні дилеми.
- •§ 3. Непрямі дедуктивні міркування
- •§ 4. Дедуктивні міркування в правовій діяльності
- •Розділ 7. Недедуктивні (правдоподібні) міркування § 1. Загальна характеристика правдоподібних міркувань. Види правдоподібних міркувань
- •§ 2. Індуктивні міркування Поняття про індуктивне міркування
- •§ 3. Міркування за аналогією
- •Розділ 8. Основи теорії аргументації 1. Поняття про аргументацію. Структура аргументації
- •§ 2. Аргументація і суперечка
- •§ 3. Види аргументації Доказова і недоказова аргументація
- •§ 4. Поняття про критику. Спростування як окремий випадок критики
- •§ 5. Види критики
- •1. Критика тези
- •3. Критика демонстрації
- •§ 6. Правила, помилки, хитрощі в аргументації/критиці
- •1. Теза повинна бути сформульована чітко й ясно.
- •2. Теза повинна залишатись незмінною протягом усієї аргументації або критики.
- •1. Аргументи повинні бути сформульовані ясно й чітко.
- •2. Аргументи повинні бути висловлюваннями, які повністю або частково обгрунтовані.
- •3. Обгрунтування аргументів повинне проводитися незалежно від тези.
- •4. Аргументи повинні бути достатніми для обгрунтування тези.
- •II. Спростування в суперечці
Розділ 8. Основи теорії аргументації 1. Поняття про аргументацію. Структура аргументації
Аргументація у найбільш широкому розумінні слова — це процес обгрунтування людиною певного положення (твердження, гіпотези, концепції) з метою переконання в його істинності, слушності.
Обгрунтування може здійснюватися різними способами:
♦ положення можуть бути обгрунтовані шляхом безпосереднього звернення до дійсності (експеримент, спостереження тощо).Саме такий спосіб дуже часто застосовується у природничих науках;
♦ обгрунтування може бути здійснене за допомогою вже відомих положень (аргументів) шляхом побудови певних міркувань(доказів). У цьому випадку людина також певним чином звертається до дійсності, але вже не безпосередньо, а опосередковано. Такий спосіб переважно притаманний гуманітарним наукам.
У курсі логіки вивчається саме аргументація другого типу. Це означає, що предметом подальшого розгляду буде процес обгрунтування, обстоювання певного положення (твердження, гіпотези, концепції) на підставі використання інших положень.
У структурі аргументації такого типу відрізняють:
♦ тезу; ♦ аргументи; ♦ форму (схему).
Теза — це положення, яке необхідно обгрунтувати.
Аргументи — це твердження, за допомогою яких обгрунтовується теза.
Форма, або схема аргументації, — це спосіб, який застосовується для обгрунтування тези.
Аргументація за формою може бути:
♦ дедуктивною; ♦ недедуктивною (правдоподібною).
Дедуктивна аргументація — це аргументація, яка будується за схемами дедуктивних міркувань.
Дедуктивна аргументація, як правило, будується на підставі аргументів, які були прийняті раніше. Якщо вам вдалося дедуктивно обгрунтувати тезу, то вона набуває такого ж статусу достовірності, як і аргументи, з яких вона виводиться.
Дедуктивна аргументація є універсальною. її можна застосовувати під час обговорення різноманітних проблем у будь-якій аудиторії. Однак при цьому треба пам'ятати вислів Аристотеля: «Не слід вимагати від оратора наукових доведень, так само, як від математика не слід вимагати емоційного переконання».
Хоча дедуктивна аргументація є досить сильним способом переконання, однак застосовувати її слід цілеспрямовано. Спроба побідувати таку аргументацію в тій області або для такої аудиторії, де вона не є придатною, може привести лише до ілюзії переконання. Супротивник легко розкритикує подібне обгрунтування.
Недедуктивна (правдоподібна) аргументація — це аргументація, яка будується за схемами недедуктивних (правдоподібних) міркувань.
Характерною рисою правдоподібної аргументації є те, що теза тут завжди має ймовірний характер і потребує подальшої перевірки. Істинність аргументів в такій аргументації ще не гарантує істинності тези, при детальнішому аналізі вона може виявитися хибною.
♦ Розглянемо таку аргументацію. «Усі сини спадкоємця є його нащадками; усі нащадки спадкоємця є спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку; отже, всі сини спадкоємця є його спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку».
Теза — «Усі сини спадкоємця є його спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку».
Аргументи — «Усі сини спадкоємця є його нащадками»; «Усі нащадки спадкоємця є його спадкоємцями, які не можуть бути позбавлені спадку».
Форма (схема) — дедуктивна аргументація.