33.Історична доля Слобідської України 17-18 ст.

На Лівобережній та Слобідській Україні в другій половині XVIII ст. па­нували феодально-кріпосницькі відносини. Основну роль відігравало сіль­ське господарство. Успішніше розвивалося рільництво на родючих чорно­земних фунтах у південній та степовій частинах України.

Поглиблювалася спеціалізація окремих сільськогосподарських райо­нів. У деяких фільварках частка пшениці сягала 30% озимих. На Лівобе­режжі та Слобожанщині більше уваги приділяли вирощуванню жита, на півдні - пшениці, зокрема арнаутки, попит на яку за кордоном зростав із кожним роком. Почали вирощувати картоплю, кукурудзу, цукрові буряки й соняшник, а також технічні культури - тютюн, льон, коноплі. У Південній Україні та в Криму розвивалися садівництво й виноградарство. Окремі зе­млевласники освоювали багатопільну систему, закладаючи основу для ра­ціонального ведення сільського господарства. Трипільну систему запро­ваджували за рахунок перелогів. На той час вона була на Правобережжі в Галичині. Почали розводити коней, овець. На Лівобережжі у 80-х роках іс­нувало понад 200 великих вівцеферм.

Сталися зрушення і в промисловому виробництві. На основі дрібних селянських промислів виникли мануфактури. Проте за умов панування на­турального господарства існувало чимало мануфактур, кустарно-кооперативних промислів і підприємств, де працювали кріпаки.

В Україні діяли підприємства з одночасним використанням примусової та найманої праці. Поява і зростання великих мануфактур (винокурень і те­кстильних виробництв), вкладання в їхнє будівництво значних коштів свід­чили про формування нового типу підприємств - капіталістичних.

Поглиблювалася спеціалізація в окремих галузях промисловості, вини­кали нові самостійні галузі. Продукція рудень задовольняла і населення, зайнятого в сільському господарстві.

Зростання промислового виробництва позитивно позначилося на роз­витку торгівлі, що пожвавилася завдяки ярмаркам у Києві, Ніжині, Полтаві, Чернігові, Харкові та ін.

Розвивалися міста як центри економічного, політичного і культурного життя. Наприкінці XVIII ст. кількість поселень міського типу досягла 200. Міста відігравали велику об'єднавчу роль у становленні економічної укра­їнської спільності,

З розвитком економіки, внутрішніх ринків помітно зростала роль Украї­ни а зовнішній торгівлі. Все це свідчило про формування якісно нових еко­номічних відносин - капіталістичних.

34.Українська культура доби бароко та класицизму (кінець 16-18ст.)

З другої половини 17 ст.умови для розвитку культури в укр..землях дещо поліпшились.Почали діяти парафіяльні школи при церквах,де мандрівні дяки вчили дітей писати,читати,рахувати.Почали відкриватися народні училища,де навчання велось на рос.мові.Середню освіту давали колегіуми в Києві,Харкові и др. городахВищим навчальним закладом був Львівський університет та Києво-Могилянська академія.Керивництво академії не приділяло уваги науковому пошуку істини,під освіченістю розумілась начитаність грамотність .Бібліотека академії вважаласьоднією з найкращіх у Східній Евпропі. Зі стін академії вийшли С.Яворський –автор учення про піраміду влади,Ф.Прокопович –творець концепцій про божественне походження царської влади.Цікаве архівне джерело – праця О.Безборотька «Єкстрат малоросийских прав», де обострюється думка про необхідність особливої правової системи для України.У другій половині 17ст. розвивався жанр історико-мемуарної прози.

18ст.явило світові феномен розквіту укр..казацької історіографії,філософії,політології,правознавства. Наприкінці 18-на початку 19ст. вУкраїні поширилися культурно-мистецьки салони,в яких вивчали укр..історію. Продовжувалася практика навчання у зарубіжних університетах.Представниками укр..барокової філософії були К.Транквіліон Ставровецький і Григорій Савич Сковорода. Жага знань та нових вражень привела Сковороду до Угорщини,а потім і до Словаччини, Австрії. У центрі його інтересів були людина,суспільне життя.Я.Козельский ,син сотника Полтавського полку видав «Статті про філософію і її частини з французької енциклопедії». Він захищав принцип природних прав людини,виступав проти кріпацтва.

Багато українців стали єпіскопами,засновниками шкільної мережі на території Росії. Зміни внесли в музичну культуру композитори М.Березовський і Д.Бортнянський,які справили величезний вплив на стиль хорової музики.

Із середини 18ст. укр..культура ,утративши багатьох творчих людей,що переїхали до імперських центрів,стає провінційною, і на неї більш впливає російська культура..Зростає кількість українських інтелектуалів .Невипадково серед борців за волю України було чимало діячів неукраїнського походження:чех А.Орлик,грек В.Капніст та баг.інших.