29. Укр козацька держава у 18 ст (1709-1783)

17 липгя 1709 Скоропадський подав царю 14 прохальних статей, якими підтверджувався автономний статус Гетьманату, підпорядкованіст козаків лише своїм старшинам. У грудні 1708 Скоропадський дозволив заселяти хутори й передмістя Батурина, у квітні козаки дістали дозвіл на продаж пива, меду, браги, горілки. До 1714 економіка Гетьманату розвивалася за досить сприятливих умов. Та в наступні 6 років було жорстоко регламентовано вивіз за кордон Гетьманату сала, воску, шкур, срібла. Заборонявся безпосередній імпорт в Україну. 29 квітня 1722 сталося чергове обмеження автономії Гетьманату – було створено Малоросійську колегію, підпорядковану Сенату. Протест скоропадського проти неправомірності створення Малоросійської колегії Петро І проігнорував. 3 липня 1722 Скоропадський помер. Наказним гетьманом було призначено Полуботка. Царя розгнівали його прохання про повернення Гетьманщині колишніх прав., ліквідацію малоросійської колегії, обрання повновладного гетьмана. Після низки доносів був ув’язнений і помер Полуботок. Готуючись до війни З Туреччиною, Росія відчувала потребу в допомозі укр. Козаків. Із ув’язнення було звільнено заарештованих 15 укр старшин. 1 жовтня 1727 гетьманом Лівобережної України за рекомендацією цариці обрали Данила Апостола. Першими кроками стало прохання цариці відновити умови договору 1654, тобто номінальний васалітет Гетьманщини. Функції генеральної козацької канцелярії більше переходили до центральних органів імперії, вона мала право вирішувати прикордонні питання з Польшею. З 1728 працювала кодифікаційна комісія, яку очолював Лизогуб. Апостал намагався викорінити хабарництво, впорядкував земельні справи, здійснивши в 1729-1730 рр генеральне слідство щодо законності володіння маєтками. Він відокремив державний скарб від гетьманського, але державний контролювали рос чиновники. Апостол створив у глухові 1 в укр. Школу співаків, друкарню, влаштував з’їзд укр. Купців, дозволив їм торгувати товарами: шкіра, прядива, селітра. Змін6ив паспортну системуПроте життя козацтва і селянства за правління Апостола поліпшилось. Стабільною стала політ ситуація. Післяйого смерті у 1734 гетьманщиною стало керувати правління гетьманського уряду яке склалось з 3 рос 3 укр чиновників. У перш пол. 18 ст відбулись зміни в житті запорожців які проживали на землях, що належали кримському хану. Придставники промосковської партії домоглись того що козаки какували в кайдани прихильників боротьби з рос, а потім вони повели запоріжців під владу цариці. Та марно, вони повернулись до татарських володінь. У серпні 1733 щоб не допустити використання поляками запорожців у боротьбі проти російського Августа ІІ, цариця дозволила повернутись їм на середнє Подніпров’я. Нова січ поділялась на вісім паланок,у центрі яких була розташована укр.. слобода з козацьким гарнізоном.У Січі знаходилися представники 20 народів,більшість була українці.Вищим органом формально вважався Кіш,старшина часто підміняла козацьку раду.Під час рос.-турецької війни 1734-1739 рр. воювало близько 65тис.козаків.Війна завдала укр..землям багато лиха.

Завдання виходу Росії до Чорного й Азовського морів потребувало від уряду нових маневрів стосовно козацтва.У лютому 1750р.відбулись вибори гетьмана,їм став К.Розумовський.Його близькість до цариці дозволила йому стати найбагатшим землевласником.Його активна діяльність свідчала про його неабиякий талант державного діяча.У 1763р.в Гетьманщині було відновлено систему судів,до березня 1761р.під юрисдикцією Розумовського перебував Київ,а потім він перейшов під владу центру,а козаків виселили з міста.Зусілля гетьмана до козацького війска:було введено уніфіковану форму,озброєння,створено навч.центр для старшинської молоді.,але імперська влада постійно звужувала його повноваження.У другій пол..18ст.дедалі менше укр.. селян залишилось вільними.Розумовський так і не зміг врятувати свою посаду..Наприкінці 1763р.цариця примусила його відмовитись від гетьманства.Цариця запідозрила гетьмана в таємному схваленні.Упродовж 10 років після усунення з посади Розумовському не дозволялось повертатися в Україну.Ліквідація посади гетьмана означала прискорення процесу перетворення Лівобережної України на одну із провінцій Рос.імперії.

Малоросійська колегія - центральний орган російської колоніальної адміністрації в Лівобережній Україні у 18 ст. М. к. (т. зв. перша М.к.) створена за указом Петра І від 16(27).5.1722 у гетьманській столиці Глухові (замість існуючого до цього Малоросійського приказу в Москві) з метою контролю за діяльністю гетьмана і українського уряду та поступового обмеження політичної автономії Гетьманщини. М. к. складалася з шести офіцерів російських полків, розташованих в Україні, та прокурора (всіх призначив цар) на чолі з бригадиром С. Вельяміновим-Зерновим. У цивільних справах М.к. підлягала сенатові, а у військових - головнокомандуючому російських військ в Україні М. Голіцину. За царською інструкцією від 16.5.1722 на М.к. покладалися функції щодо нагляду за діяльністю гетьмана, генеральної і полкової старшини, встановлення і стягнення податків до царської казни, провіанту для російської армії; розквартирування російських офіцерів і солдат в Україні; контролю за діяльністю Генеральної Військової Канцелярії, роздачі земельних володінь офіцерам і старшинам. М.к. була апеляційною установою у судових справах, які розглядалися в Генеральному Військовому Суді, полкових і ратушних судах Лівобережної України. Всі питання державного життя Гетьманщини український уряд повинен був вирішувати за погодженням з М.к. В 1727 у зв'язку з загостренням російсько-турецьких відносин царський уряд, намагаючись залучити на свою сторону козацьку старшину, ліквідував М.к. (указ Петра ІІ від 29.9.1727) і поновив гетьманство. В 1734 після смерті Д. Апостола гетьманство було тимчасово скасоване. 10(21). 11.1764 Катерина II своїм указом остаточно ліквідувала гетьманство і незабаром відновила діяльність т.зв. другої М.к. у Глухові. М.к. складалася з чотирьох російських урядовців,чотирьох українських старшин, прокурора (російського полковника), двох секретарів (українця і росіянина) і канцелярських службовців. На чолі М.к. стояв граф П.Рум'янцев (одночасно генерал-губернатор Малоросії), перед яким російський уряд ставив завдання якнайшвидшої остаточної ліквідації автономії Гетьманщини та повного підпорядкування управління українськими землями загальноросійським державним органам. В адміністративному відношенні М.к. підлягала канцелярії малоросійського генерал-губернатора (існувала до 1796). Поступово М. к. узурпувала всю повноту військової влади. Після ліквідації російським урядом сотенно-полкового устрою Лівобережної України (1781), перетворення лівобережних козацьких полків у регулярні карабінерні кавалерійські частини російської армії (1783) та запровадження намісництв (1780-83), на українських землях повністю поширилась система державного управління Російської імперії. Указом від 20(31).8.1781 М.к. була скасована.