26. Громадянська війна: криза Української козацької держави: (60-80рр. 17 ст.

Пвсля смерті Б. хмельницького посаду гетьмана протягом місяця обіймав його син Юрій. Який не закінчив навчання в колегіумі і наголошували на його невмінні вершити державні справи. Виговський стає виконувачем обов’язків гетьмана. А потім його обирають гетьманом. Відбувся державний переворот, бо було зірвано план Б. Хмельницького щодо спадкового гетьманства. Спроба Виговського силами козаків зупинити торгівлю Запорожців з Гетьманщиною ще більше погіршила його стосунки із Запоріжжям. У пер пол. 1658 гетьман прийняв вимоги царя про передачу до складу Росії деяких білоруських міст. Він погодився оголосити війну кримському ханству, однак підписав договір про дружбу з Кримом, союз із Швецією, Вів переговори з Польшею. Усі ці дії гетьмана спричиняли незадоволення усіх українських полків. Влітку 1658 Виговський намагався залагодити стосунки з Москвою. З березня 1658 в Україні спалахнула Громадянська війна. Бунтівні козаки пограбували садиби старшин. Під впливом царського посла Пушкар дав згоду піддатись Виговському, але гетьман цього не схотів. 31 травня під Полтавою відбулась битва козацько-татарської армії та найманців-сербів та слабо-озброєних повстанців. За наказом Виговського деякі міста України були перетворені на руїни, а татари здобули дозвіл забирати Ясир. Влада гетьмана, що мала обиратись довічно, поширювалась на воєводства. Але сейм не дав згоди на формування особистої гвардії гетьмана. Виговський звинувачував рос представників у навмисному розпалюванні громадянської війни, у змові з Польшею. Він наказав готувати наступ на рос армію в чому різко погіршилися рос-укр відносини. Козацькі полки почали витісняти царські гарнізони з території Гетьманщини, хоча населення протестувало. Суперники Виговського сформували укр. Козачий полк. За наказом Виг було спалено всі населені пункти. Виг привів на допомогу козаків, татарську орду, загони німецьких, угорських найманців, польські війська. Ця перемога не змогла поліпшити хистке становище Виговського. На козацькій раді були зарубані посли гетьмана, а сам Вигов, склавши повноваження, врятувався втечею, перейшовши під владу Польші і обійняв посаду воєводи Київщини. Але у 1664 на раді його розстріляли, звинуватили у зо позі рос військам. Про рівень кризи в Гетьманщіні свідчить лист Виг до короля Польщі в якому він умовляв короля завоювати Україну.

27.Гетьман Мазепа .

На кінець ХVІІ ст. Лівобережжя перетворилося на центр політичного і культурного життя в Україні. Цей край українці називали Гетьманщиною, а росіяни - Малоросією. Старшина фактично витиснула рядових козаків з вищих посад і відсторонила їх від участі в урядуванні, бажаючи домогтися у царя особливих привілеїв для себе.

26 липня 1687 р. козацькою радою на р. Коломак генеральний писар І. Мазепа обирається гетьманом. Тут же підписується нова угода з Москвою - Коломацькі статті: гетьман не мав права змінювати генеральну старшину без дозволу царя, у Батурині розміщувався полк московських стрільців, для захисту від татар на півдні будувалися міста-фортеці (запорожці сприйняли це як зазіхання на їхні привілеї). Разом із тим статті не дозволяли російським воєводам втручатися в українські справи.

Черговий раз автономія України затверджувалася в урізаному обсягові. Окрім цього, за рахунок обмеження гетьманської влади зміцнилися позиції козацької старшини.

І. Мазепа був високоосвіченим політичним діячем. Він знав декілька мов, зібрав багату бібліотеку, ввійшов в історію як великий меценат: за його сприяння було збудовано й відреставровано понад 20 великих Храмів, споруд для Києво-Могилянської колегії та ін.

У проведенні внутрішньої політики новий гетьман спирався на козацьку старшину - роздавав їй землі, впорядкував податки, земельну власність. Намагаючись зміцнити гетьманську владу, І. Мазепа вводить Нову категорію козацької старшини - бунчукових товаришів, цілком залежних від нього.

У зовнішній політиці Мазепа відмовився від орієнтації як на Польщу, так і на Туреччину та Крим. Розраховуючи зберегти автономію і розширити кордони на південь і захід, він проводив Промосковську політику. До того ж гетьман був близьким другом Петра І.

У кінці XVII ст. Мазепа зі своїм військом бере участь у походах Петра І проти Туреччини. Були захоплені фортеці Кізикермен, Ісламкермен. Але у 1700 р. Петро І укладає мир з Туреччиною, починаючи Північну війну зі Швецією за вихід до Балтійського моря. Підписується Константинопольська мирна угода, згідно з якою дніпровські фортеці мали бути ліквідовані. Азов переходив до Росії, але вона не отримувала виходу до Чорного моря.

Поступово Петро І втягує Україну в Північну війну.

Ще у 1699 р. після рішення польського сейму про ліквідацію козацтва На Правобережній Україні там спалахує повстання під керівництвом С. Самуся, С. Палія і А. Абазина. Вони неодноразово зверталися за допомогою до РОСІЇ, але допомога повсталим явно суперечила її зовнішньополітичним планам, оскільки Польща була фактично єдиним союзником Росії у Північній війні. В 1704 р. за наказом Петра І лівобережні полки Мазепи передислокувалися на Правобережжя. Повстанці сприйняли це як допомогу з боку Росії, але гетьман у своєму універсалі розкрив сенс цієї акції: допомога польському королеві у наведенні порядку в країні. Проте повстанці не припинили опору, і тільки арешт Палія та захоплення Мазепою основних міст Правобережжя покладають йому край. Мазепа затвердився на Правобережжі, збільшив кількість полків, роздав землі козацькій старшині.

Північна війна дедалі більше утискала інтереси України. Тисячі українців гинули у походах, на будівництві фортець та нової столиці - Санкт-Петербурга.

У 1708 р. перед Україною виникла загроза нападу Польщі та Швеції. На прохання Мазепи про допомогу Петро І відповів відмовою. Ставало ясно, що подальша централізація управління в Росії та існування Гетьманщини були несумісні. Окрім цього, участь козаків у Північній війні виявила, що їхня боєздатність менша, ніж регулярного російського війська. Коли поповзли чутки про намір Петра І реорганізувати козацтво, а гетьмана замінити російським ставлеником, то захвилювались і старшина, і Мазепа. Такі дії Петра І з юридичного огляду розв'язували руки Мазепі, бо за умовами угоди 1654 р. Росія була зобов'язана надавати Україні військову підтримку.

Отут Мазепа робить свій історичний вибір і починає переговори зі Швецією. Він обіцяє Карлові XII зимові квартири в Україні для шведської армії, запаси їжі та фуражу та військову допомогу в обмін на звільнення України від впливу Москви. В кінці жовтня 1708 р. Мазепа виступає з Батурина назустріч шведам. Пізніше між Україною і Швецією було укладено угоду, згідно з якою остання виступала гарантом козацьких вольностей і недоторканності українських кордонів. Заклики Мазепи підняти повстання проти російського царя не знайшли підтримки серед селян і козаків, які боялися знову потрапити під владу польської шляхти. Тому замість обіцяних 50 тис. війська Мазепа зміг привести з собою лише близько 2 тис.

Петро І здійснює рішучі заходи. Збирається Глухівська рада, де обирається новий гетьман - І. Скоропадський, Було зруйновано козацьку столицю Батурин, а її мешканці повністю винищені.

Бік Мазепи взяли запорожці під орудою кошового отамана К. Гордієнка. За це Петро І у 1709 р. ліквідує Запорізьку Січ.

Вирішальний бій між супротивниками стався 27 червня 1709 р. під Полтавою. Війська Карла XII і Мазепи були розбиті, і вони відступили у Молдавію під владу Туреччини. Тут 22 вересня 1709 р. І. Мазепа помер.

Спілка зі Швецією і поразка у війні з Росією безумовно відіграли фатальну роль в історії України. Головними причинами провалу політики Мазепи можна вважати передусім вузькість соціальної бази, на яку він спирався, і переоцінка сил Швеції. Це й зумовило неможливість збереження оптимального варіанту української автономії у найскладніших внутрішньо- і зовнішньополітичних умовах.