46

3. Національна українська символіка.

Прапор (стяговая челка) були трикутної форми( красного кольору). Вперше блакитний, синій та жовтий кольори разом з іншіми були на прапорах козацьких полків. Прапор Б. Хмельницького був червоно-білий. 1 прапор синьо-жовтого кольору як символ України з’явився у Львові у 1848. У березні 1918 УЦР прийняла «жовто-блакитний» прапор. Після ЦР прийшов Скоропадський, він прийняв синьо-жовтий прапор. Прапор Радянської України 1919 р – червоний. У 1950 за ініціативою Сталіна прапор УРСР змінили. З 50 року – червоно-лазоревий. В 1992 р був прийнят синьо-жовтий прапор. Гімн «Ще не вмерли України..» - був списан з польського й серпського гімнів. Герб – Тризубець, як символ мали сотні народів т.я. цифра 3 довго носила магічний сенс. Малий герб у форм тризубці був прийнят у лютому 1992 року, а великий герб розробляється 19 років.

4.Першопочатки людського життя на терені України. Трипільстка культура.

Заселення укр. земель людиною типу Homo sapiens відбувалося в середньому палеооліті. Знайдено скребки, рубила, наконечники з каменю, вік яких сягає 800 тис. років. У середньому палеоліті (мустьєрський період) люди проживали в басейні р. Десни. Близько 150 тис. років тому тут з’явилися неандертальці. Вони колективно полювали на бізонів, мамонтів, пвденних слонів, оленів та диких коней. Поступово зароджується членороздільна людська мова, виникає родовий устрій, з’являється щось подібне до лічби, перші ознаки мистецтва, намічаються елементи абстрактного мислення, розподілу праці між чоловіком та жінкою, але родинні зв’язки простежуються лише по материнській лінії. У пізньому палеоліти майже вся територія України була заселена людьми. Найбільше заселеними в пізньому палеоліті були Прикарпаття, Наддніпрянщина. Саме тоді досягли максимального розвитку мисливство та рибальство, люди навчилися виробляти до 80 видів знарядь праці. Зимові житла будувалися з кісток і бивнів мамонтів, покривалися шкурами. Учені відкрили в Україні близько 500 стоянок пізнього палеоліту. Тоді в поселеннях проживало від 25 до 70 осіб. Середня тривалість життя не перевищувала 23-26 років. На терені сучасної України мешкало не більше 25 тис.людей. Трипільська культура існувала на південному сході Трансільванії та заході Молдови. Потім трипільці зайняли лісостепове, частковостепове Правобережжя України, район Києва, частину Лівобережжя. Знахідки трипільської культури зберігаються в 60 музеях світу. Сформувалася шляхом злиття культур тих племен, що прибули зі Сх. Середземномор’я та Балкан із місцевими культурами. Трипільці мешкали в глинобитонних одно- або двоповерхових будівлях, розташованих дуже близько одна до одної і з’єднаних переходами. Населені пункти подеколи займали значні площі – протоміста, але процесу урбанізації не сталося через періодичні переселення жителів. У них існував звичай, переселяючись кожні 50-100 років, спалювати свої будівлі. Трипільці вирощували тверду та м’яку пшеницю, ячмінь, жито, бобові, просо, коноплі, займалися скотарством. Мали найрізноманітніші знаряддя праці з кремню, каменю, кісток, рогів. У гончарних печах виготовляли керамічний посуд – кухонний, столовий та культовий. Розписували його чорною, темно-червоною, білою та жовтою фарбами, прикрашали складним орнаментом, що відображав язичницькі погляди тогочасних людей. Основою трипільського суспільства була конфедерація племінних протосоюзів, головним осередком – сім’я. трипільські племена підтримували зв’язки з населенням Малої Азії, Трансільванії, Кавказу. Трипільці були невисокими на зріст, відзначалися характерною вузьколицістю і прямими предками українців не вважаються. Їхня економічне культура, позбавлена творчого характеру, не витримала наступу більш високих і агресивних цивілізацій, які прибули зі сходу та північного сходу. Трипільці немовби розчинилися в часі й просторі, а частина їх була асимільована.