23. Морква. Товарознавча характеристика, будова коренеплоду і походження моркви, хімічний склад і хвороби моркви

Кора М-жовтогаряча, оранжев, оранж-черв. Серцевина-жовт-гар-каротин і ксантофіл, білий- клітковина. М з вел серцевиною, зорізниться кольором від кори, то харч цінність ¯ ніж М з мал серцев, часто утв дупла. З мал серцев менш стійка до мех пошкодж і має високу харч, дієтичну і лікувал цінність.З малою серцевиною 20-30% діаметра- Вітамінна; сер серц-30-40 –Нантська Харківська, Шантане сквирська; з вел – Шантане2461. За строками достиг-ранньо, середньо і пізньостигліВирощують 15 сортів моркви- Нантська харківська 40%, Шантане сквирська 44%, РЕШТА –Вітамінна, ХарківськаКрім коренеплідної моркви вирощ М столову, молоду.М містить цукри, білки, мін елементи, клітковина, азотисті реч, зола, вітамін С і ще 10 віт РР, В6,2,1,3, особл багато β-каротину; яблучна, лимонна, щавелева к-та, пектинові реч, незначна к-ть фосфоліпідів, лецитину, стеролів.

Коренеплоди моркви найчастіше уражаються білою, сірою, чорною, серцевинною гнилями. Біла гниль. На поверхні з’являється білий пухкий наліт з малими чорними склероціями. Уражена тканина стає драглистою. При зберіганні хвороба швидко передається здоровим коренеплодам. Сіра гниль. Спочатку на поверхні моркви утвор попелястий наліт, а потім уражені місця вкриваються слизом. Чорна гниль уражає коренеплоди моркви. На їхній поверхні з’являються розм’якшені ділянки жовто-коричневого кольору, тканина стає слизисто-водянистою і набуває неприємного смаку. Серцевинна гниль (фомоз) уражає моркву ще у полі, а потім розвивається і при зберіганні. Серцевина моркви чорніє. Хвороба передається здоровим коренеплодам.

24. Морква. Хвороби коренеплодів моркви

Біла гниль і сухий склероціоз найшвидше пошкоджують підв'ялені, переохолоджені, з механічними пошкодженнями

Сіра гниль (ботридіоз) пошкоджує переважно ослаблені пло­ди. Пошкодження найча­стіше починається з хвостової тканини, вона буріє, а зверху утворю­ється сіра пухнаста плісень.

Бура гниль по­шкоджує майже всі коренеплоди, заноситься з поля, уражуючи інші плоди в сховищі-у вигляді вдавлених бурих плям з нальотом звер­ху. Підтримання належного режиму зберігання обмежує поширен­ня хвороби.

Суха гниль: тканина трухлявіє і стає сухою. Зараження відбуваєть­ся в полі наприкінці вегетації, але активно виявляється лише під час зберігання, особливо при підвищених температурах.

Чорна гниль -з усіх боків. Спочатку утворюються вдавлені плями, які поглиблюються, тканина стає чорною. Заноситься з поля, але інтенсивно розвивається при коливаннях темпе­ратури та відносної вологості повітря.

Сіра гниль .Найбільше піддаються пошкодженню фізіологічно слабкі коренеплоди — підв'ялені, переохолоджені. Поширюється також у разі порушення режиму зберігання.

Біла парша виявляється на коренеплодах через 2-3 міс після закладання на зберігання у вигляді невеликих та неглибоких сухих виразок із світлим нальотом грибниці, особливо при зберіганні в холодильниках.

Мокра бактеріальна гниль пошкоджує ослаблені коренепло­ди, особливо швидко поширюється при високих температурі та во­логості повітря.