3. Виникнення класно-урочної системи та її теоретичне обґрунтування я.А. Коменським.

Подальше зростання потреби в грамотних людях (ХVІІ ст.) створили передумови для організаційного удосконалення системи освіти, зокрема в бік її демократизації, доступності широким колам населення. Поширення набуває форма масового навчання.

Досвід організації масового навчання вивчив, узагальнив, а потім широко розповсюдив великий чеський педагог-гуманіст Ян Амос Коменський. У своїй праці “Велика дидактика” він науково обґрунтував нову систему навчання, яку згодом було названо класно-урочною. Вперше елементи даної системи було використано у братських школах України та Білорусії у ХVІ ст. Контури класно-урочної системи окреслив також німецький педагог-гуманіст Й.Штурм (1507-1589)–організатор першої класичної гімназії в Страсбурзі (Франція). Він уперше здійснив розподіл на десять класів, кожен з яких мав свою програму, окремого викладача, що стало праобразом для створення у майбутньому середніх шкіл.

Теоретично обґрунтована Я.А.Коменським класно-урочна система мала ряд принципових переваг над попередніми системами і тому стала провідною формою навчання в усіх школах світу.

Особливостями класно-урочної форми є:

1. постійний склад учнів приблизно одного віку і рівня підготовки (клас);

2. навчальний процес здійснюється у вигляді окремих взаємопов’язаних, логічно завершених елементів (уроків);

3. кожний клас працює відповідно до свого річного плану (планування навчання);

4. кожний урок присвячується лише одному предметові (монізм);

5. уроки мають визначену тривалість, між уроками – перерви (тривалість);

6. уроки постійно чергуються, тобто проходять за попередньо складеним розкладом (розклад);

7. керівна роль належить учителю (педагогічне управління);

8. застосовуються різні види і форми пізнавальної діяльності учнів, включаючи і домашні завдання (варіативність діяльності);

9. введення в педагогіку (крім термінів “клас”, “урок”), нових понять “навчальний рік”, “навчальна чверть”, “канікули”, “перерва”, “навчальний день”, “розклад” тощо.

Основними Коменський вважав елементарну 6-річну школу, де б усі – і багаті, і бідні – навчалися рідною мовою, і 6-річну середню школу, де навчались учні з підвищеними здібностями.

Для того часу це було значне педагогічне відкриття, і Я.А.Коменський по праву вважається основоположником класно-урочної системи, яка є провідною вже понад 370 років у школах світу, а дидактичним поняттям “клас” та “урок” вже близько 400 років. Та педагоги і донині працюють і будуть працювати над удосконаленням уроку.

Розвиток класно-урочної системи в Росії та Україні інтенсивно відбувався у ХІХ ст. головним чином під впливом праць К.Д.Ушинського.

Необхідною умовою успішної організації навчальних занять у школі і характерними рисами класно-урочної системи він вважав клас з постійним складом учнів як головну ланку школи, постійний розклад, фронтальні заняття з усіма учнями класу в поєднанні з індивідуальними заняттями при ведучій ролі учителя. Кожен урок повинен мати чітку мету, бути завершеним, носити виховний характер. Враховуючи швидке стомлення дітей, Ушинський рекомендував зміну занять і різноманітність методів. Вказував, що на уроці слід виробляти прийоми самостійної роботи і на перших порах не давати дітям домашніх завдань, поки вони не оволодіють прийомами самостійної роботи.

Класно-урочна система має в школах України такі організаційні ознаки:

1. навчальний рік у загальноосвітньому навчальному закладі починається 1 вересня і закінчується не пізніше 1 липня наступного року;

2. тривалість навчального року обумовлюється виконанням навчальних програм з усіх предметів, але не може бути меншою 175 робочих днів у загальноосвітньому навчальному закладі І ступеня (1—3(4) класи) та 190 робочих днів — II—III ступенів (5—11 (12) класи);

3. комплектування класів відбувається в межах одного віку та чисельності, визначених Положенням про загальноосвітній навчальний заклад (не більше 30 учнів);

4. навчально-виховний процес здійснюється за різними формами: урок, лекція, лабораторно-практичне та семінарське заняття, диспут, навчально-виробнича екскурсія тощо;

5. відвідування уроків школярами є обов’язковим;

6. навчальний рік поділяється на чверті, півріччя, семестри, триместри, між якими є канікули різної три вал ості. Тривалість канікул протягом навчального року не може бути меншою 30 календарних днів.

Класно-урочна форма організації навчання має ряд переваг:

1. забезпечення масовості навчання;

2. економічність, оскільки учитель працює одночасно з великою групою учнів;

3. чітка організаційна структура;

4. сприятливі умови для взаємного навчання, колективної діяльності, виховання і розвитку учнів.

Проте є й недоліки:

1. орієнтація на “середнього” учня;

2. застосування однотипних методів навчання, єдиних для всіх дітей у класі;

3. відсутність умов для проведення індивідуальної навчально-виховної роботи з учнями, недостатнє вираховування їх вікових та індивідуальних особливостей;

4. малорухливий стан учнів та інші.