Лист n 1/9-468 від 29.12.2001 Про обсяг і характер домашніх завдань для учнів початкової школи

У початкових класах можливі як усні, так і письмові домашні завдання; індивідуальні, що заохочують, стимулюють школяра до навчання, пізнання, розвивають індивідуальні здібності та інтереси дитини; групові та парні, що направлені на дослідницьку, пошукову, аналітичну роботу, співпрацю, співдружність тощо; репродуктивного, конструктивно-варіативного та творчого характеру. Домашні завдання можна диференціювати в залежності від підготовки учнів, їх індивідуальних особливостей сприйняття, пам’яті, мислення, урізноманітнюючи при цьому зміст домашніх робіт та їх характер. Доцільно надавати право учням вибирати серед різних запропонованих варіантів (рівнів) завдання як для індивідуального виконання, так і для роботи в парах чи невеликих групах.

При визначенні обсягів домашніх завдань необхідним є врахування темпу і ритму роботи учнів, навантаження їх навчальною роботою цього та наступного днів, стану їхнього здоров’я.

У 1-ому класі домашні завдання не задаються. У 2 - 4 класах обсяг навчального матеріалу для домашніх робіт орієнтовно повинен становити 1/4 обсягу, виконаного на уроці, і бути таким, щоб витрати часу на їх виконання не перевищували у 2-му класі - 45 хв., у 3(2) класі - 1 години 10 хв.,

у 4(3) класі - 1 год. 30 хв.

Домашні завдання не рекомендується задавати на канікули, на вихідні та святкові дні.

5кл. – 2 год. 6-7 кл. – 2, 5 год.

8 кл. – 3 год. 9-10 кл. – до 4 год.

З усіх дисциплін на виконання домашніх завдань учень в середньому має витрачати 1/3—1/4 часу, що відводиться на навчальну роботу під час уроків. Окрім того, варто складати розклад так, щоб у ньому щоденно було не менше двох уроків, з яких домашні завдання даються не завжди.

На практиці використовують різні види домашньої навчальної роботи: робота з текстом підручника (читання, відтворення матеріалу, ознайомлення з новим текстом, виписування незрозумілих виразів, зворотів); виконання письмових і графічних робіт (написання переказів, творів, виготовлення креслення, малюнків, заповнення контурних карт та ін.); виконання усних вправ (підбір прикладів на правила, вивчення хронологічних таблиць та ін.); самостійна практична робота, яка вимагає певних спостережень (за рослинами, тваринами, вивчення рельєфу місцевості, явищ природи, творів мистецтва); виконання різноманітних вправ і розв’язання задач; читання статей, науково-популярних журналів; проведення дослідів; заучування напам’ять правил, цитат, віршів.

Вимоги, яким повинна відповідати домашня робота:

1. Бути невеликими, але змістовними. Вони зосереджені на засвоєння, закріплення або повторення конкретного правила, операції мислення, практичної дії.

2. Завдання більш прості, ніж робота у класі.

3. Давати інструктаж, вказівки про те, як виконувати завдання. Чим учні молодші, тим інструктаж повинен бути точнішим. Для молодших і середніх класів важливо вказувати порядок виконання завдань (наприклад, вивчи правило, а потім виконуй вправу). Головне, щоб попередити можливість механічного копіювання того, що виконувалось у класі. Учень повинен знати, розуміти, яке правило, теоретичне положення лежить в основі виконання завдань.

4. Диференціювати домашні завдання.

5. Будь-яке завдання повинно бути перевірене вчителем. Це формує у школярів відповідальність і дисципліну. Способи перевірки бажано урізноманітнювати.

6. Ніколи не задавати додому того, чого діти добре не зрозуміли у класі.

7. Успішне виконання багато в чому залежить від взаємозв’язку між учителем і батьками. Тому на батьківських зборах потрібно пояснювати, як допомагати дитині, перевіряти. Потрібно допомагати дитині в організації роботи, плануванні часу, а не робити за дитину. Батьки повинні пам’ятати, що між шкільним і домашнім навчанням відпочинок не менше 2 год.

8. Записувати на дошці чітко, в постійному місці. Інколи можна давати домашнє завдання і на початку, і в середині уроку, якщо це виправдано змістом матеріалу.