Консультація

Консультація  порада, пояснення педагога учням з будь-якого питання.

Ця форма організації навчання використовується як для задоволення потреб окремих учнів у поглибленому вивченні певних предметів, так і для усунення прогалин у знаннях учнів з метою попередження і ліквідації їх відставання. Проводяться у формі співбесіди індивідуально чи з групами в позанавчальний час за певним графіком чи в міру потреби  після завершення вивчення розділу програми, у процесі його вивчення і особливо в період підготовки до екзаменів.

Консультації можуть бути:

1. індивідуальні, колективні, групові;

2. тематичні, поточні, узагальнюючі.

Консультація сприяє кращому усвідомленню складних для учнів питань, а також поглибленню їхніх знань і розвитку наукових інтересів.

Практикум

Практикуми  це серія лабораторних і практичних занять, в ході якого школярі виконують певний цикл робіт відповідно до програми. Практикум проводиться після вивчення великих розділів курсу й має повторювальний і узагальнюючий характер. Практикуми проводяться у навчальних кабінетах, лабораторіях, майстернях, учнівських виробничих комбінатах і на навчально-дослідних ділянках. Відрізняються більш складнішими й трудомісткішими завданнями, більшою самостійністю, творчістю, ніж лабораторні і практичні роботи. У відповідності з програмою учитель складає план проведення практикуму, готує необхідні інструкції для учнів, матеріальне забезпечення. Кожен учень обов’язково повинен виконати всі роботи, передбачені програмою.

Основна дидактична мета практикумів  застосування учнями на практиці сформованих раніше способів дій, навичок, умінь, узагальнення і систематизація теоретичних знань, закріплення засвоєних методів дослідницької роботи.

Проведенню практикуму передують уроки-повторення, узагальнення та систематизації матеріалу. На практикум відводять 10—15 год. навчального часу протягом 2—3 тижнів (наприкінці півріччя або року). Для зручності їх проведення учнів поділяють на групи. На початку практикуму вчитель проводить інструктивне заняття, потім повідомляє тему, мету і завдання, актуалізує опорні знання, навички і вміння учнів. Добір необхідного обладнання і матеріалів, складання плану роботи відбувається теж під керівництвом учителя. Учні самостійно виконують завдання, роблячи певні розрахунки й обчислення, креслення, проводячи спостереження, розв’язуючи геометричні задачі тощо. Практикум завершується обговоренням і теоретичним обґрунтуванням одержаних результатів.

Домашні навчальні роботи молодших школярів та їх специфіка.

Домашня навчальна робота передбачає самостійне виконання учнями навчальних завдань за межами уроку. Домашні завдання — важлива і невід’ємна частина навчального процесу. Їх значення в тому, що вони розвивають самостійність думок і дій учнів. Хоч дитина і працює у відповідності з вказівками вчителя і по підручнику, вона діє індивідуально і самостійно, що сприяє розвитку мислення, допомагає свідомому оволодінню матеріалом. Учні звикають контролювати себе, свої думки, свої дії. Вони самостійно змушені шукати шляхи і способи розв’язку завдань. Особливо корисні в цьому відношенні творчі завдання.

В історії радянської школи ставлення до домашніх завдань не було однаковим. Відразу після революції вони були заборонені (Положення про єдину трудову школу). Практика школи показала помилковість цієї роботи. Тому, починаючи з 30-х років, у зв’язку з загальним упорядкуванням роботи шкіл, домашні завдання вводяться як складова частина роботи школярів.

Домашніми роботами можуть бути: робота з текстом підручника, виконання різноманітних вправ, письмових, графічних робіт, розв’язування задач.

Важливим питанням організації домашньої роботи учнів є її обсяг. З урахуванням гігієнічних та педагогічних вимог до організації розумових занять у Положенні про середній загальноосвітній навчально-виховний заклад визначено, що домашні завдання даються учням з урахуванням можливостей виконання, індивідуальних особливостей учнів, педагогічних вимог; учитель визначає їх доцільність, характер, зміст і обсяг.