2. Роль і значення централізованих фондів у забезпеченні загальнодержавних потреб

Централізовані фонди грошових коштів – це фонди, які держава створює у централізованому порядку і використовує їхні кошти для виконання своїх функцій. Централізовані фонди грошових коштів акумулюються в державній бюджетній системі та централізованих грошових фондах цільового призначення.

Основу централізованих ресурсів становить бюджетна система, яка включає державний бюджет і бюджети відповідних адміністративних одиниць (місцеві бюджети).

Державний бюджет – основний загальнодержавний фонд централізованих коштів. За допомогою бюджету держава концентрує певну частку валового внутрішнього продукту і централізовано розподіляє її на розвиток національної економіки, для потреб соціального захисту населення, утримання органів державної влади й управління, оборони країни.

Джерелами доходів державного бюджету є:

• податок на прибуток підприємств, об'єднань і організацій;

• податок на додану вартість;

• акцизні податки;

• податок на доходи громадян;

• надходження від державного майна;

• доходи від зовнішньоекономічної діяльності;

• позичкові кошти (державний кредит) та інше.

Місцевий бюджет – бюджет адміністративно-територіальної одиниці, представляє собою форму утворення та використання грошових ресурсів, призначених для забезпечення завдань та функцій, віднесених до предметів ведення місцевого самоврядування. Завданням місцевого бюджету є забезпечення необхідними грошовими ресурсами фінансування заходів господарського й культурного будівництва, комунального і житлового господарства, розвитку освіти, охорони здоров'я тощо.

Доходи місцевих бюджетів формуються за рахунок наступних джерел:

• місцеві податки і збори та частина загальнодержавних податків та зборів;

• дотації та субвенції, отримані з бюджетів вищого рівня;

• інші надходження.

Централізовані фонди цільового призначення – це окрема ланка фінансової системи, яка являє собою фонди грошових коштів з власними чітко встановленими джерелами формування, суворо регламентованим порядком формування, розподілу (перерозподілу) та використання коштів на чітко встановлені цілі.

Головна причина створення фондів цільового призначен­ня – необхідність виділення дуже важливих для суспільства витрат у спеціальні групи забезпечення їх самостійними джерелами фінансування.

В Україні державні цільові фонди поділяються на за­гальнодержавні й місцеві. Загальнодержавні цільові фонди поділяються на дві гру­пи. Першу утворюють постійні фонди, створення яких пов'яза­не з реалізацією певних функцій держави. Другу групу становлять тимчасові фонди, які форму­ються з метою прискореного вирішення актуальних проблем розвитку суспільства. Вони створюються в разі конкретної по­треби і після вирішення проблеми припиняють існування. За критерієм відносин із державним бюджетом державні цільові фонди поділяються на бюджетні й позабюджетні. Бюджетні цільові фонди входять до складу державного бюджету, фінансування видатків яких здійснюється за рахунок коштів держбюджету. Позабюджетні цільові фонди не включа­ються до державного бюджету, мають самостійні джерела над­ходжень і здійснюють видатки незалежно від держбюджету.

На сьогоднішній день в Україні функціонує доволі значна чисельність державних фондів цільового призначення. Як правило, їх загальна сукупність поділяється на фонди соціального та економічного змісту. До складу «соціальних» цільових позабюджетних фондів держави належать:

• Пенсійний фонд;

• Фонд соціального страхування на випадок безробіття;

• Фонд соціального страхування з тимчасової втрати працездатності;

• Фонд соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань та деякі інші різновиди фондів.

Саме з назв зрозуміло, що фонди створені для надання допомоги громадянам, перерозподілу національного доходу на користь певних соціальних груп населення.

До складу «економічних» цільових позабюджетних фондів держави належать:

• Фонд стабілізації підприємств та організацій, внесених до реєстру неплатоспроможних;

• Фонд гарантування вкладів фізичних осіб;

• Державний позабюджетний фонд приватизації тощо.

Матеріальною основою цільових фондів є національний доход, у процесі розподілу якого формуються фонди.

Методами мобілізації національного доходу для форму­вання фондів є:

• обов’язкові та добровільні відрахування та внески;

• кошти державного бюджету;

• надходження від застосування фінансових санкцій;

• кредит.

Використовуються фінансові ресурси фондів у відповідності з цільовим призначенням згідно з вимогами, які регламентують порядок створення й здійснення діяльності фонду.

Напрями використання централізованих фінансових ресурсів:

• розвиток економіки, структурна перебудова її галузей;

• фінансування невиробничої сфери;

• соціальний захист населення;

• зовнішньоекономічна діяльність;

• охорона навколишнього природного середовища;

• створення резервів і страхових фондів;

• державне управління;

• національна оборона;

• обслуговування державного боргу.