41. Одеський (Новоросійський) університет.

Одеський Університет заснований в 1865 як Новоросійський університет. Відтворений в 1933 із сучасною назвою. В 1945 університету привласнене ім'я І. І. Мечникова. У складі університету (1974): факультети — біологічний, геолого-географічний, механіко-математичний, фізичний, хімічний, романо-німецької філології, філологічний, історичний, юридичний, підвищення кваліфікації викладачів суспільних наук; вечірнє, заочне й підготовчі відділення, аспірантура (викладання ведеться на українській і російській мовах); 66 кафедр, науково-дослідний інститут фізики, обчислювальний центр, науково-дослідний сектор, 7 проблемних і галузевих лабораторій, астрономічна обсерваторія, ботанічний сад, 4 музею. У бібліотеці 2,8 млн. томів. В 1973/74 навчальному році в університеті навчалося 11,5 тис. студентів, працювало 2,4 тис. викладачів і наукових співробітників, у тому числі 4 члена-кореспондента АН УРСР, 59 професорів і докторів наук, 350 доцентів і кандидатів наук. Відомими вченими, викладачами періоду становлення університету були:

Ярошенко Семен Петрович - математик, народився в 1864 р. Освіту одержав у херсонській гімназії й Київському, Новоросійському університетах. В 1870 г. одержав ступінь магістра й вибраний доцентом новоросійського університету по кафедрі чистої математики. При отриманому степені доктора, вибраний в 1871 р. екстраординарним професором. З 1881 р. по 1890 р. був ректором цього університету. Друковані праці : "Про пошук особливих рішень диференціальних рівнянь 1-го порядку" , "Про пошук особливих рішень диференціальних рівнянь у частинних похідних 1-го порядку","Теорія визначників".

У 1876 р. при Одеському товаристві природодослідників утворене математичне відділення, яке виконувало функції Одеського фізико математичного товариства. На його засіданнях обговорювались повідомлення оригінального і оглядового характеру із математики, механіки, фізики і т.д.

У період кінця ХІХ - початку ХХ ст. оновлюється викладацький склад університету,тематика його наукових досліджень. Провідним математиком університету стає І.В. Слешинський і його учні: І.Ю. Тимченко (1863-1939), В.А. Ціммерман (1866-1939),Є.Л. Буницький (1874-1952), В.Ф. Каган (1866-1953), С.Й. Шатуновський (1859-1929).

Для студентів вводяться спецкурси: числення залишків і його застосування в теорії визначених інтегралів, основи теорії аналітичних функцій, теорія кривих вищого порядку на площині (Тимченко) та ін.

Наукові інтереси В.Ф. Кагана переважно зосереджені на питаннях обґрунтування геометрії. В 1910 р. надрукована його велика праця «Нарис геометричної системи Лобачевського». У творі «Основи геометрії» Каган подав детальне аксіоматичне обґрунтування евклідового простору. Дослідження С.Й. Шатуновського стосуються різних питань алгебри, теорії чисел, аналізу. Новаторською була його праця «Алгебра як вчення про конгруенції за функціональним модулем» (1917), де він подав повну теорію Галуа на базі запропонованого Коші поняття функціонального модуля.

Окрім університетів математика в Україні розвивалась і в інших навчальних закладах - інститутах, училищах і т.д.