4. Перехідна економіка

Неспроможність держав з адміністративно-командною економікою забезпечити високу ефективність національного виробництва, його зростання та належний життєвий рівень населення обумовити необхідність їх переходу до ринкової економіки. Перехідна економіка – це постсоціалістична економіка, яка перебуває в процесі переходу від АКС до ринкової економіки.

Враховуючи, що країна з адміністративно-командною економікою характеризувалась певними політичними та економічними відмінностями, особливим світоглядом та пріоритетними цінностями її населення, перехід до ринку не може бути однаковим для різних держав.

В одних країнах (Китай, В’єтнам) був вибраний еволюційний шлях, який передбачав поступовий відхід від адміністративно-командної економіки. Тут поступово скорочується державний сектор у більшості сфер національного виробництва, здійснюється відхід від централізованого управління, державного ціноутворення.

В європейських постсоціалістичних країнах (Польща, Угорщина, Чехія та ін.) здійснювалось прискорене реформування всіх сфер національного виробництва, яке одержало назву „шокової терапії”.

В пострадянських країнах (Росія, Україна) економічні реформи здійснювались несподівано, при відсутності відповідних програм та законодавчого забезпечення, методом проб і помилок. Тут не були своєчасно проведені структурні перетворення відповідно до ринкових потреб, втрачений контроль за діяльністю державними підприємствами, допущені серйозні помилки і зловживання в процесі роздержавлення і приватизації. Тому в цих країнах трансформація яка здійснювалась не в напрямку соціально орієнтованої економіки, а класичного капіталізму з усіма його наслідками.

Важливішим завданням перехідного періоду для кожної держави є лібералізація. Вона передбачає: – створення конкурентних ринків в усіх сферах економічної діяльності (виробництві, торгівлі, фінансово-кредитній); – перехід до вільного ціноутворення; – свободу зовнішньоекономічної діяльності та ін. В процесі лібералізації, по мірі формування та розвитку ринкових відносин здійснюється перехід від адміністративних методів управління до економічного регулювання. Процес лібералізації супроводжується роздержавленням та приватизацією, створенням нових конкурентноспроможних приватних підприємств. Їх ефективне функціонування можливе при умові впровадження антимонопольної політики держави – обмеження монополізму, в першу чергу, державних підприємств.

В процесі лібералізації, формування ефективного приватного сектора вдосконалюється структура національного виробництва, яка повинна відповідати як потребам ринку, так і ресурсами потенціалу країни (природному, виробничому, людському). Особливим завданням держави перехідного періоду є сприяння формування відповідної інфраструктури – ринкової (дворівневої банківської системи, бірж, інвестиційних фондів, страхових компаній та ін.) та управлінської, яке забезпечує розробку та впровадження в життя економічної політики, використання досягнень НТП, розвиток зовнішньоекономічних зв’язків та ін.

Перехід до адміністративно-проблеми АКС ринкової економіки, як правило, супроводжується економічним спадом, який супроводжується економічним спадом, який супроводжується інфляцією, ростом безробіття, зубожінням населення. Тому обов’язковою складовою перехідного періоду є проведення стабілізаційних заходів, які включають жорстку податкову та фінансову політику.

Особливе місце в перехідний період відводиться проведенню виваженої соціальної політики – підтримки найбільших верств населення, формуванню нових підходів до організації охорони здоров’я, освіти, соціального захисту та пенсійного забезпечення.