Сутність магазинів та їх класифікація як суб’єктів господарювання та об’єктів управління. Значення атмосфери для магазину та характеристика її елементів

Магазин – це торговельний об’єкт у роздрібній торгівлі в якому здійснюється продаж товарів кінцевим споживачам і наданням їм послуг, займає окрему капітальну споруду або розміщується у спеціально призначеному та обладнаному для торгівлі приміщенні іншої капітальної споруди та має торговельну площу і комплекс приміщень для здійснення торговельно-технологічних операцій.

Класифікація магазинів як суб’єкти господарювання:

Форма власності:

• Індивідуальне підприємство. Засновано на особистій власності фізичної особи і тільки на його праці (підприємець може не оформляти права юридичної особи, тобто не створювати для здійснення торгової діяльності підприємство).

• Сімейне підприємство. Засновано на власності членів однієї сім’ї та їхній праці.

• Приватне підприємство. Засновано на особистій власності фізичної особи, але з правом наймання робочої сили.

• Колективне підприємство. Засновано на власності трудового колективу підприємства, кооперативу, іншого статутного товариства.

• Державне підприємство. Засновано на загальнодержавній власності.

• Комунальне підприємство. Засновано на власності адміністративно-територіальних одиниць

• Спільне підприємство. Засновано на змішаній формі власності

• Підприємство зі 100% іноземними інвестиціями. Засновано на повній власності громадянина або юридичної особи іншої держави

Класифікація магазинів як об’єкти управління:

Організаційно-правова форма господарювання:

1. по входженню в структуру різноманітних організаційних утворень торгове підприємство буває:

   • незалежне. Функціонує самостійно, не входячи ні в які організаційні утворення ;

   • напівзалежне. Асоціація – об’єднання незалежних магазинів для спільної закупівлі або накопичення та збереження товарних запасів;

   • залежне. Корпоративна торгова мережа – об’єднання магазинів, яке здійснює торгівлю під власною торговою маркою.

2. особливості формування статутного фонду і майнової відповідальності працівників торгового підприємства:

• Індивідуальне підприємство. Власник підприємства водночас є і підприємцем, тобто власність і управління майном не розмежовується;

• Партнерське підприємство ( суб’єкт господарювання, із правами юридичної особи, створений для здійснення спільної діяльності двома і більш підприємцями, що об’єднали свій капітал. Кожний із партнерів є представником торгового підприємства і несе майнову відповідальність по його зобов’язаннях) може бути створене в таких організаційно-правових формах:

• товариство з обмеженою відповідальністю. Має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами. Учасники товариства відповідають у межах їхніх внесків;

• товариство з додатковою відповідальністю. Статутний фонд поділений на частки у визначених установчими документами розмірах. Учасники товариства відповідають по його боргах своїми внесками в статутний фонд, а при недостатності цих сум – додатково належним їм майном в однаковому для усіх розмірі, кратному для кожного учасника;

• повне господарське товариство. Всі учасники займаються спільною підприємницькою діяльністю і відповідають по зобов’язаннях товариства усім своїм майном. В установчому договорі визначається розмір частки кожного учасника і форма їхньої участі в діяльності товариства;

• командитне товариство. Являє собою підприємство, що поряд з одним або більше учасниками, які несуть відповідальність по зобов’язаннях товариства усім своїм майном, включає також одного або більше учасників, відповідальність якого обмежується внеском у майно товариства. Якщо в командитному товаристві беруть участь два і більше учасників з повною відповідальністю, вони несуть солідарну відповідальність по боргах підприємства. Керування діяльністю товариства здійснюється тільки учасниками з повною відповідальністю.

• Корпоративне підприємство( суб’єкт господарювання з правами юридичної особи, створений у формі акціонерного товариства. Статутний фонд поділений на визначену кількість акцій однакової номінальної вартості. Підприємство відповідає по зобов’язаннях тільки в межах свого майна) може бути створене в таких організаційно-правових формах:

  • відкрите акціонерне товариство. Підприємство, акції якого поширюються шляхом відкритої підписки, а також купівлі-продажу на фондових біржах або позабіржовому фондовому ринку;

  • закрите акціонерне товариство. Підприємство, акції якого поширюються тільки між фундаторами і не можуть купуватися і продаватися на біржах або позабіржовому фондовому ринку;

• Орендне підприємство. Засновано на базі орендованого майна, власником якого є орендодавець.

Атмосфера магазину формує умови для успішного здійснення акту купівлі-продажу товарів та послуг, а також його імідж, тому її значення дуже вагоме.

Атмосфера магазину формується з таких елементів:

• Зовнішній вигляд: фасад магазину, вивіска, входи, вітрини, висота (поверховість) будівлі, розміри будівлі, примітність, своєрідність, оточуючі магазини, паркова, скупченість.

• Загальний інтер’єр: покриття підлоги, кольори, освітлення, запахи, звуки, обладнання, фактура стін, температура повітря, ширина проходів, примірочні, спосіб вертикального транспортування, “мертві” зони, персонал, метод продажу, товари, ціни (рівень цін та покажчики цін), розташування розрахункових вузлів, технології \модернізації, чистота.

• Планування магазину: розподіл площі між приміщеннями магазину та торгового залу для викладки товарів, робочих місць торгового персоналу і покупців, групування товарів, потоки руху покупців, категорії (види) товарів та їх викладка на обладнанні, розташування відділів, внутрішній устрій відділів.

• Внутрішньомагазинні виставки товарів:

• виставки товарів: асортиментні, тематичні, ансамблеві

• рекламно-інформаційні засоби оформлення виставок: стенди, подіуми, плакати, вивіски, схеми, електронні табло, панно.

5. Спеціалізація магазинів, їх сутність і значення. Типи магазинів та їх об’єднань

Магазини суттєво різняться між собою за багатьма кількісними і якісними параметрами (характеристиками), але серед них є основоположні, які обумовлюють решту відмінностей магазину. Основоположні параметри визначають тип магазину, тобто зразок (стандарт), який характеризує в цілому певну групу магазинів.

Тип магазину – це сукупність характеристик, що визначають його основні відмінності:

• асортиментний профіль,

• розмір торговельної площі,

• метод продажу товарів

• ціновий рівень на товари і послуги.

Асортиментний профіль магазину формується шляхом підбору товарних груп, підгруп і різновидів товарів за певними ознаками, внаслідок чого відбувається розмежування сфер діяльності магазинів.

Спеціалізація магазину – це одна з форм поділу сфер діяльності між магазинами за товарним асортиментом і ціновим рівнем на товари та послуги відповідно до обраного суб’єктом господарювання цільового ринку.

Усі магазини за асортиментом товарів, які вони пропонують, перш за все розподіляються на три групи:

• продовольчі (частка продовольчих товарів у товарообороті магазину – 70-100%);

• непродовольчі (частка непродовольчих товарів у товарообороті магазину – 70-100%);

• змішані (частки продовольчих і непродовольчих товарів у товарообороті магазину приблизно рівні).

За формою спеціалізації виділяють такі магазини:

• універсальні магазини ( реалізують майже усі основні групи продовольчих або непродовольчих товарів (супермаркет, гіпермаркет, універмаг).

• комбіновані (реалізують товари різних груп об’єднаних спільністю споживання і задовольняють комплексний попит окремих категорій покупців - подарунки, спорт і туризм, товари для дому, жінок).

• спеціалізовані (реалізують одну-дві групи товарів об’єднаних спільністю попиту – меблі, взуття, тканини, хліб).

• вузькоспеціалізовані (реалізують товари окремої або декількох підгруп глибокої асортиментної диференціації).

• неспеціалізовані (реалізують обмежений асортимент продовольчих або непродовольчих товарів різних груп - продукти).

6. Приміщення магазину, їх склад, взаємозв’язок і розміщення, види технологічного планування торговельної зали магазину та основі вимоги до нього

Незалежно від типу будівлі у кожному магазині виділяють такі групи приміщень:

1. торговельні приміщення, що призначаються для здійснення основних торгово-технологічних процесів. До їх складу входять: торговельна зала, зал кафетерію, приміщення для прийняття і видачі замовлень, приміщення для надання додаткових послуг покупцям, що перебувають поза торговим залом. На торгові приміщення залежно від типу магазину повинно припадати не менше 55-65% загальної його площі, з індивідуальним обслуговуванням – 45-55%, а в магазинах, що реалізують товари за зразками та каталогами, - 65-75%.

Серед торгових приміщень основним є торговий зал, де здійснюється процес продажу товарів, надання переважної більшості послуг і обслуговування покупців.

2. неторговельні приміщення в тому числі:

   • складські приміщення (приймання, зберігання, підготовка товарів до продажу)

   • підсобні (зберігання тари та пакувальних матеріалів)

   • службово-побутові приміщення (кімнати відпочинку, гардероби).

   • технічні приміщення (щитові, вентиляційні камери, ліфти).

   • комунікаційні (коридори).

До планувальних рішень у магазинах висуваються такі вимоги:

1. Торговельна зала повинна бути зручно пов’язана з приміщеннями для зберігання та підготовки товарів для продажу.

2. Торговельну залу і приміщення для зберігання доцільно розташовувати на одному рівні.

3. З торговельної зали приміщень для зберігання не повинно бути безпосередніх входів до службово-побутових приміщень.

4. Приміщення для приймання товарів слід розміщувати поблизу від приміщень для зберігання товарів.

Існує 2 основні варіанти руху покупців:

1. по прямих лініях

2. по закруглених лініях

3. прямокутну схему руху застосовують найчастіше у продовольчих магазинів.

Перевага:

• раціональне розташування торговельного обладнання;

• більше місця відводиться для викладки товарів

• простіше забезпечувати безпеку, контроль над крадіжками

• легше організувати продаж товарів з вільним доступом до нього

Закруглену схему застосовують у невеликих магазинах (бутіки) з продажу елітного взуття та одягу.

Найбільш зручними є торговельні зали довжина яких у 3-4 рази перевищує ширину.

У торговельному залі можна виділити 6 основних зон:

• вхідна зона;

• зона транзитних проходів для покупців;

• зона рекламного показу товарів;

• обладнання для відкритої викладки товарів;

• зона прилавків обслуговування (каси);

• зона розташування реєстраторів розрахункових операцій (РРО).

Залежно від організації процесу продажу окремі зони можуть бути відсутні або сполучені.

В залежності від системи розташування обладнання використовують різні типи планування торговельної зали:

1. лінійне

2. боксове

3. змішане

4. вільне

5. радіальне

6. виставкове

При виборі типу планування враховують такі фактори:

• асортиментний профіль магазину

• тип будівлі магазину

• контингент покупців

• розмір і конфігурацію торговельної зали

• інтенсивність потоку покупців

Лінійне планування: магазини самообслуговування, де паралельно розташовані стелажі з товарами, найбільш оптимальна довжина 8-10 м.

Переваги лінійного планування:

1. чітке формування потоків покупців;

2. зручні умови для розміщення та доглядання товарів;

3. зручні умови для поглядання торговельного залу;

4. більш ефективне використання площі торговельної зали.

боксове планування: застосовується в магазинах, які поділені на відділи та секції, що ізольовані один від одного.

змішане планування: передбачає поєднання елементів лінійного та боксового планування.

вільне планування: є найдорожчим, застосовується у невеликих магазинах і торговельних центрах.

радіальне планування: застосовується у магазинах, які мають колоподібну форму.

виставкове планування: застосовується у магазинах з продажу товарів за зразками.

7. Сутність, зміст торговельно-технологічних процесів в магазинах та фактори, що впливають на їх організацію

Торговельно-технологічні процеси у магазині – це комплекс взаємопов’язаних операцій, що виконуються у магазині під час підготовки та продажу товарів і надання послуг.

Торгово-технологічні процеси, що здійснюються в магазинах, умовно поділяють на основні та допоміжні.

До основних торгово-технологічних процесів належить процес продажу товарів і обслуговування покупців, здійснення якого пов’язано з виконанням таких технологічних операцій:

• організація потоків покупців у торговому залі магазину;

• розміщення товарів у торговому залі та їх викладка;

• розрахунки з покупцями за вибрані товари;

• надання покупцям додаткових торгових послуг.

Допоміжні:

• приймання товарів;

• доставка товарів на місця зберігання;

• контроль та забезпечення необхідних умов зберігання товарів;

• підготовка товарів до продажу;

• доставка товарів у торговий зал;

• організація зберігання, повернення та виконання інших операцій з тарою.

Склад, послідовність та технологія виконання операцій основного і допоміжного торгово-технологічних процесів визначаються перш за все асортиментним профілем магазину, розміром його загальної площі, методом (методами) продажу товарів, організацією розрахунків з покупцями та процесу товаропостачання.

Основні вимоги до ТТП:

1. Зручність для покупців;

2. сприятливі умови для торговельного персоналу;

3. ефективність використання торговельної площі та обладнання;

4. раціональна організація потоків покупців.

8. Методи роздрібного продажу товарів, їх характеристика та умови застосування

Метод роздрібного продажу товарів – це сукупність дій і способів, за допомогою яких здійснюється процес продажу товарів покупцям.

Залежно від ролі торговельного персоналу виділяють 4 методи роздрібного продажу товарів:

• самообслуговування;

• з індивідуальним обслуговуванням;

• за зразками;

• на замовлення покупців;

За індивідуальним обслуговуванням покупка здійснюється за допомогою продавця у присутності покупця причому доступ до товару обмежено прилавком, лотком чи іншим торговельним обладнанням.

Самообслуговування передбачає вільний доступ до товарів представлених на торговельному обладнанні.

Переваги самообслуговування:

1. Економія часу покупців на придбання товарів

2. Комфортні умови придбання товарів за рахунок вільного доступу.

3. Розширення можливостей комплексного придбання товарів.

4. Економія трудових ресурсів і витрат на оплату праці.

5. Більш ефективне використання торговельної площі, торговельного обладнання.

6. Збільшення пропускної спроможності магазину.

7. Універсальність.

Продаж товарів за зразками передбачає представлення у торговельній залі зразків товарів на стендах, столах, стелажах з яких покупець відбирає, розраховується за товар і отримує покупку із запасу аналогічних товарів.

Доцільно застосовувати такий метод для великогабаритних товарів, які потребують значної площі (побутова техніка, меблі, автомобілі).

При організації продажу товарів за зразками необхідно представити чітко оформлені цінники та анотації.

При продажу товарів за таким методом суб’єкт господарювання зобов’язаний в гарантійному талоні технічного паспорту на виріб повинен зробити відмітку про дату, поставити штамп і надати інформацію про підприємства, які здійснюють гарантійний ремонт, крім того протягом 14 днів ми можемо залишити чи вернути товар.

Метод продажу товарів на замовлення покупців застосовується у позамагазинних формах торгівлі (поштою, каталогах).

Торговельна послуга – це додаткова діяльність суб’єкта господарювання у сфері роздрібної торгівлі з наданням допомоги покупцям у здійсненні придбання товарів, їх доставки та використання спрямована на підвищення цінності товарів для споживача та зростанням прибутковості діяльності торговельного об’єкта.

Класифікація торговельних послуг:

• за функціональним призначенням:

• виробничі

• послуги з комплектування покупок

• транспортні послуги

• консультаційні

• інші види послуг

• за часом надання:

• передпродажні (дегустація товару)

• що здійснюються в процесі продажу товарів

• після продажні (встановлення дома)

• культурно-побутові

• за ступенем зв’язку з товаром:

• не пов’язані з товаром

• пов’язані з товаром (гарантійний ремонт)

• послуги з прокату або оренди товарів

9. Сутність, основні елементи та показники оцінки якості торговельного обслуговування покупців в магазині

Торговельне обслуговування – це діяльність роздрібного торговця підприємства при безпосередній взаємодії з покупцем, яка спрямована на задоволення його потреби у процесі придбання товару.

Елементи торговельного обслуговування:

Зовнішні:

1. тип магазину;

2. раціональне розміщення торговельних об’єктів на території;

3. оптимальне співвідношення магазинних і позамагазинних форм продажу товарів.

Внутрішні:

1. повнота асортименту;

2. відповідність асортименту попиту;

3. послуги;

4. атмосфера магазину;

Повноту асортименту характеризує:

1. коефіцієнт широти товарного асортименту – відношення фактичної кількості товарних груп до оптимальної їх кількості передбачених асортиментним переліком.

2. коефіцієнт глибини товарного асортименту – відношення фактичної кількості різновидів товарів до оптимальної їх кількості.

3. Коефіцієнт сталості асортименту товару у магазині – відношення числа днів, протягом яких товар був у продажу, до числа днів аналізовуваного періоду (декада, місяць).

Оцінити відповідність асортименту дозволяє коефіцієнт завершеності покупки (оптимальна величина - 0,7). Для оцінки пропонованого товарного асортименту слід розрахувати й аналізувати і такі показники, як:

• коефіцієнт оновлення товарного асортименту, який дає змогу оцінити співвідношення нових та відомих покупцям товарів, тобто з різними стадіями їх життєвого циклу;

• коефіцієнт гармонійності товарного асортименту, який характеризує співвідношення кількості асортиментних різновидів основної (основних) товарних груп (підгруп) і супутніх товарів, що забезпечують більшу комплектність товарної пропозиції.

Елементи атмосфери магазину:

• зовнішній вигляд;

• загальний інтер’єр;

• планування магазину;

• внутрішньомагазинні виставки товарів.

10. Організація процесу продажу товарів і праці торговельно-оперативного персоналу магазину

Для ефективної організації процесу продажу товарів в магазині необхідно визначити: передбачуваний обсяг товарообороту та співвідношення в ньому товарних груп, підгруп; кількість асортиментних позицій; асортимент товарів повсякденного, періодичного та епізодичного попиту, а також підвищеного попиту і тих, що приносять максимальний прибуток; необхідність або недоцільність створення власного виробництва; перелік послуг, що надаватимуться покупцям; можливу кількість покупців і розподіл їх потоку протягом дня; форми та принципи організації праці торгового персоналу; систему організації товаропостачання магазину.

Основні вимоги, що ставляться до організації основних торгово-технологічних процесів у магазинах, - це забезпечення:

• зручностей для покупців при огляді, виборі та відборі товарів і під час розрахунків за них;

• сприятливих умов для ефективного виконання своїх функцій торговим персоналом;

• забезпечення ефективного використання торгової площі та торгово-технологічного обладнання;

• раціональної організації потоків покупців;

• збереження товарів від крадіжок та інших втрат (бій, поломка)

Виконання цих вимог значною мірою залежить від обраного планування торгового залу, яке створюється перш за все відповідною системою розміщення торгово-технологічного обладнання та організацією входу в магазин та виходу з нього.

Існує декілька типів планування торгового залу магазину. Найбільш раціональним з них є лінійне планування торгового залу, основу якого створюють довгі стелажі з товарами, розділеними проходами.

Залежно від напрямів ліній обладнання планування може бути з поздовжнім, поперечним, комбінованим, діагональним розміщенням обладнання.

Поряд з вищезазначеними різновидами лінійного планування на практиці мала місце й радіальна система розстановки обладнання. Вона застосовується в магазинах, які мали колоподібну конфігурацію торгового залу.

Боксове планування торгового залу передбачає виділення відділів в окремі бокси.

У невеликих магазинах, а також у бутиках, що розміщуються в крупних торгових центрах, може використовуватися вільне планування торгового залу, при якому обладнання розміщується без певної геометричної системи (асиметрично) і повністю залежить від майстерності та фантазії дизайнера-проектувальника.

При виборі типу планування торгового залу магазину слід враховувати:

• асортиментний профіль магазину;

• внутрішньомагазинну спеціалізацію;

• імідж магазину та особливості основного контингенту покупців;

• тип будівлі, в якій розміщується магазин;

• розмір і конфігурацію торгового залу (найбільш можливості для вибору оптимального типу/типів планування має торговий зал, конфігурація якого наближається до квадрата);

• інтенсивність потоку покупців.

Привабливим для покупців, а отже ефективним для суб’єктів господарювання, є групування товарів за ознакою єдності споживчого призначення і створення на їх основі споживчих комплексів.

Велике значення для магазину має робота торговельно-оперативного персоналу, що залежить від оплати праці, її стимулювання (премії, надбавки і доплати), організації робочого часу (погодинна оплата, неповний робочий день) та відпочинок (наявність кімнати відпочинку, безкоштовних обідів). Важливою складовою професіоналізму продавців-консультантів є знання психології покупців.

Прийнято виділяти декілька типів психотипів покупців:

• новатор (заможні люди) – 3%.

• послідовник – 13-15% (реагують на рекламу)

• енергійні (середній клас представників, які чітко розуміють, що їм потрібно)

• консерватор (аскет) – близько 10% (те до чого звикли, то й купують).

Чотири типи відстані для спілкування:

1. інтимна – до 40 см.

2. особиста від 45-120 см.

3. соціальна (в межах 120-260 см)

4. публічна (260 і більше см)

Людські органи чуття сприймають інформацію таким чином:

• 60-65% - дає зір

• 10-15% - слух

• 7-10% - дотик

• 5-6% - смак

• 2-4% - нюх

Людина може запам’ятати приблизно 1/5 частину почутого і 3/5 побаченого.

11. Організація продажу товарів у роздрібній торговельній мережі

Важливу роль у торговельному обслуговуванні покупців відіграє ДРТМ, яка об’єднує торговельні об’єкти розміщенні у спорудах некапітального типу або пересувних (переносних) технічних засобах і призначається для продажу товарів обмеженого асортименту кінцевим споживачам. Для цієї мережі характерна мобільність, гнучкість і оперативність у реагуванні на попит покупців.

Відкриття ДРТ об’єктів не потребує значних капіталовкладень, дозволяє використовувати більш дешеві матеріали і здійснювати монтаж у більш короткі строки.

Серед об’єктів є найрозповсюдженіші об’єкти, їх виділяють 3 основні:

• павільйон – це торговельний об’єкт призначений для продажу товарів кінцевим споживачам, розміщується в окремій споруді полегшеної конструкції та має торговельну залу.

• кіоск – це торговельний об’єкт, який має постійне просторове місцезнаходження, займає окрему закриту споруду некапітального типу на одне робоче місце.

• палатка – торговельний об’єкт, збірно-розбірної напівзакритої конструкції для організації продажу товарів має одне або декілька робочих місць і товарний запас не більше ніж на один день торгівлі.

Класифікація ДРТ об’єктів:

• форма власності (приватна, колективна, комунальна)

• постійність місцезнаходження (напівстаціонарна і пересувна)

• асортиментний профіль (спеціалізовані об’єкти, змішаного асортименту)

• періодичність функціонування (цілорічно або тимчасово)

• розміщення ДРТ об’єктів здійснюється суб’єктом господарювання з письмового дозволу місцевого органу виконавчої влади та за погодженням з органами санітарно-епідеміологічного нагляду пожежної охорони державної автоінспекції та архітектури.

Асортиментний профіль продовольчих товарів суб’єкт господарювання погоджує з територіальною установою державної санітарно-епідеміологічною службою.

На видноті розміщується свідоцтво про державну реєстрацію, інформація про адресу і телефон суб’єкта господарювання, якому належить цей об’єкт, прізвище, ім’я, по-батькові продавця та режим роботи.

Працівники дрібнороздрібного торговельного об’єкта, які здійснюють продаж товарів повинні проходити систематичне обов’язкове медичне обстеження.

У кожному напівстаціонарному ДРТ об’єкті повинні бути санітарні правила та книга відгуків та пропозиції, яка надається покупцю при кожному відвідуванні.

12. Організація торгівлі на ринках

Ринок – це торговельний об’єкт створений суб’єктом господарювання на відведеній за рішенням місцевого органу державної влади земельній ділянці і зареєстрований в установчому порядку, де здійснюється купівля-продаж товарів і надаються послуги покупцям за цінами, що формуються залежно від попиту і пропозиції.

Загальні вимоги до організації роботи ринків визначаються правилами торгівлі на ринках.

Класифікація ринків:

• форма власності (приватний, колективний, з іноземними інвестиціями);

• товарна спеціалізація (продовольчі, непродовольчі, змішані, спеціалізовані, комбіновані (речові або господарсько-побутові);

• розмір ринку – кількість торговельних місць, або розмір торговельної площі:

• малі ринки (кількість торговельних місць – 200, площа – 600 м²;

• середні – 200–400, площа 601-1000 м²

• великі – 401–600, площа 1001-1500 м²

• найбільші – 600, площа 1500 м²

• конструктивні особливості:

• закриті або криті ринки

• відкриті

• комбіновані

• період функціонування:

• цілорічно

• сезонно

• місце знаходження:

• міський

• сільський

• місце розташування ринку на території населеного пункту:

• загальноміського значення

• місцевого значення

Основною вимогою є належна реєстрація ринку як СПД в місцевих органах виконавчої влади, після цього підприємство самостійно вирішує і погоджує з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної службою питання щодо типу, розміру ринку, технічного оснащення, розташування торговельних місць.

Торгівлю на ринках можуть здійснювати громадяни, підприємці, сільськогосподарські та інші підприємства незалежно від форми власності.

Ринкові торговці повинні сплачувати ринковий збір за право зайняти торговельне місце.

При отриманні у прокат обладнання торговець вносить заставну плату розмір цієї плати не повинен перевищувати більш ніж вартість цього обладнання.

Ринок самостійно або за приписом санітарного лікаря періодично проводить санітарні заходи: (дезінфекцію).

13. Роздрібний продаж товарів через торговельні автомати

В іноземній літературі продаж товарів через автомати називається bending.

Торговельний автомат – це пристрій, який виконує за певною програмою всі маніпуляції з продажу товарів або надання послуг кінцевому покупцю без участі сторонньої особи.

Класифікація торгівельних автоматів:

1. За принципом роботи:

• механічні (продають товари за рахунок механічної дії покупця);

• електронні ( приймають безготівкові платежі і працюють на основі оплати товарів кредитними або магнітними картками).

2. За призначенням:

• для продажу товарів;

• надання послуг.

3. За характеристиками товарів:

• автомати для продажу гарячих напоїв;

• сипучих товарів;

• фасованої продукції;

• напоїв у банках і пляшках.

4. За формою оплати :

- оплата готівкою;

- через кредитну картку;

Подальший розвиток торгівлі через торгівельні автомати пов'язаний з розробкою їх нових конструкцій, виробництвом універсальних торгівельних автоматів, підвищення надійності експлуатації, зменшення вартості та експлуатаційних витрат. Потенціал для використання є майже невичерпним.

14. Продаж товарів на замовлення

Продаж товарів на замовлення – це метод поза магазинного продажу товарів, за якого покупець здійснює попереднє їх замовлення безпосередньо в торгівельному об’єкті або через торгівельного агента, або за допомогою телефона, комп’ютера і одержує товари в обумовленому місці у визначений час.

Продаж товарів на замовлення має такі форми:

• придбання через Інтернет магазини і пошту, ці дві форми торгівлі називають дистанційними, тому що виріб товару та його замовлення не зберігають у часі з безпосереднім отриманням.

Продаж товарів поштою – це форма дистанційної торгівлі непродовольчими товарами за каталогами (проспектами, оголошеннями і іншою рекламною інформацією, за якої вибір товару та його замовлення, передують безпосередній передачі підприємством поштового зв’язку вибраного товару покупцю або замовнику (посилкова торгівля).

Головною умовою єфективного функціонування посилкової торгівлі є залучення національного поштового оператора.

Торгівля за каталогами за участю пошти передбачає дві основні схеми:

• пошта бере на себе функції каталожної компанії.

• пошта тільки доставляє виконані замовлення.

Розрахунки за товари передбачають попередню оплату або післяплату.

Термін «інтернет торгівля» виник у середині 1990 років.

Інтернет торгівля – це сукупність будь-яких комерційних угод реалізованих на основі використання комп’ютерної техніки.

Якщо у 1993 році кількість вебсайтів становила 26 тис., то сьогодні наближається до 200 млн. у 2004 році кількість інтернет-користувачів становила 700 млн. осіб, у 2009 році більше 1 млрд.

За період з 2000 по 2010 рр. темп зростання рівня проникнення інтернет серед населення склав 3233,3 %.

Розвиток інтернет торгівлі стимулюють наступні специфічні фактори:

• глобальна присутність продавців і покупців, а тому зведення до мінімуму фактору фізичної віддаленості.

• неперервний режим роботи в результаті.

- в результаті від часових поясів на вебсайт продавця може заходити будь-який покупець.

- номенклатура пропонованих товарів.

- рівні можливості для введення бізнесу мають як крупні так і невеликі компанії.

15. Сутність, роль та функції оптової торгівлі

Оптова торгівля – це вид економічної діяльності у сфері товарного обігу, яка охоплює купівлю-продаж товарів партіями з метою подальшого їх перепродажу кінцевим споживачам через роздрібну ланку або для виробничого споживання та надання послуг оптовим покупцям.

Оптову торгівлю здійснюють:

• товаровиробники – реалізують товари різним оптовим покупцям – суб’єктам господарювання, що займаються роздрібною торгівлею, оптовим посередникам, іншим товаровиробникам для виробничого споживання;

• оптові торговельні посередники – купують і реалізують товари суб’єктам господарювання, що займаються роздрібною торгівлею, іншим оптовим посередникам, товаровиробникам для виробничого споживання;

• роздрібні торговці – реалізують товари, закуплені у товаровиробників у оптових посередників, дрібнооптовим покупцям для подальшого їх продажу кінцевим споживачам.

Роль оптової торгівлі:

На макрорівні:

1. інтеграція виробників і споживачів товарів;

2. оціночна: визначення рівня затрат праці через механізм ціноутворення;

3. рівномірне розміщення товарів на території країни;

4. наповнення бюджетів усіх рівнів.

На макрорівні:

1. перетворення виробничого асортименту в торговий;

2. створення товарних запасів, їх зберігання, фасування та пакування товарів;

3. реклама товарів.

Функції оптової торгівлі:

1. Транспортування

2. Зберігання

3. Накопичення товарних запасів і завезення в РТМ більш дрібними партіями

4. Перетворення виробничого асортименту в торговий

5. Фінансування і кредитування партнерів

Розрізняють первинний оптовий товарооборот і посередницький товарооборот.

Первинний продаж товарів промисловими підприємствами безпосередньо роздрібній торгівлі і оптовим підприємствам.

Посередницький – це продаж товарів оптовими підприємствами роздрібним.

Оптовий товарооборот має дві форми:

1. Складський, тобто продаж товарів зі складів торгового підприємства.

2. Транзитний – це продаж товарів виробника безпосередньо роздрібній торгівлі виключаючи проміжні ланки.

16. Класифікація і характеристика видів посередників в оптовій торгівлі

Існує 3 категорії оптових торговців:

1. Торговельні підрозділи товаровиробників, які здійснюють без участі оптових посередників прямий продаж власних товарів

2. Оптові посередники, що здійснюють продаж товарів виробника, але не набувають права власності на нього (агенти, комісіонери, брокери)

3. Оптові торговельні посередники, що набувають право власності на товар і здійснюють його подальший перепродаж.

Класифікація оптових підприємств на ринку споживчих товарів

Агент – це особа, яка діє від імені і в інтересах виробника або покупця товарів (він не бере право власності на себе)

Основна функція агента – це сприяння процесу купівлі-продажу товарів.

Брокер – посередник, який сприяє підписанню угод між контрагентами (не купує товари, а шукає потенційних покупців, у % винагорода).

На товарних біржах є брокери.

Дистриб’ютор – незалежний оптовий посередник, який здійснює торговельні операції від імені виробника і має право власності на товар.

Дилер – посередник, який здійснює продаж товарів від свого імені і за власний рахунок (найчастіше дилери представлені на ринку транспортних засобів).

17. Товарні біржі: сутність, роль, характерні риси та принципи функціонування

Важливим елементом системи товаропостачання є організатори оптового товарообороту – товарні біржі, аукціони, оптові ярмарки та виставки, оптові ринки.

Товарні біржі є постійно діючим оптовим ринком на якому торгівля здійснюється за установленими правилами у формі гласних публічних торгів, що проводяться у заздалегідь визначеному місці і в певний час.

Товарна біржа є особливим суб’єктом господарювання, який надає послуги в укладанні біржових угод, виявленні попиту і пропозицій на товари, цін на них, упорядковує товарооборот сприяє здійсненню пов’язаних з ним торговельних операцій.

Товарні біржі здійснюють купівлю і продаж не товарів як таких, а угод на їх поставку.

Біржі є одним із основних каналів закупівлі сировини і матеріалів для товаровиробників – сільськогосподарської сировини, енергоносіїв, металів. Саме тому біржі помітно впливають на формування цін і тарифів, які в підсумку визначають собівартість, оптово-відпускні ціни товаровиробників, а отже і роздрібні ціни.

Біржова торгівля має такі риси:

• регулярність проведення торгів;

• дотримання заздалегідь визначених правил;

• прилюдність (публічність)

• гласність (засоби масової інформації)

• концентрація попиту і пропозиції на товар

• спекулятивний характер операції

• регулювання з боку держави і громадськості

Організація діяльності товарних бірж визначається відповідним законом про товарні біржі.

Ознаки класифікації бірж:

• вид товару:

• товарні біржі

• валютні біржі

• фондові біржі

• принцип організації:

• публічно-правові (державні біржі)

• приватно-правові біржі

• змішані біржі

• форма участі у торгах:

• відкриті

• закриті

• номенклатура товарів:

• універсальні

• спеціалізовані

• роль у міжнародній торгівлі:

• національні

• міжнародні

Більшість товарних бірж на сьогодні є спеціалізованими та вузькоспеціалізованими.

Учасниками біржових торгів є члени і особи біржі, що мають право брати участь у торгах.

Присутніх у біржовому залі можна поділити на такі групи:

1. Ті, що укладають угоду (брокери).

2. Ті, що організовують результат операції (маклери, оператори, працівники відділу експертизи; працівники юридичного відділу, що укладаються за результатами купівлі-продажу.

3. Ті, що спостерігають за введенням торгу (представники масової інформації).

Прийом членів біржі обумовлюється статутом та номінальною вартістю паїв.

Розмір паїв впливає на вартість “місця”. Ціна місця може коливатися від 200 доларів і доходити до 350 тис. доларів.

Товари, які можна продавати на біржі поділяють на 2 групи:

1. Сільськогосподарські (лісові товари та продукти їх переробки);

2. Мінеральна сировина (напівфабрикати (кольорові метали);

Товари на біржі продаються і купуються у суворо визначених розмірах – “біржова одиниця”.

Правила здійснення біржових операцій називають регламентом біржі, а торги біржовими сесіями.

Поділяють такі види біржових операцій:

1. операції з реальним товаром:

• операції з легальним постачанням товару;

• спод, кеш

18. Оптові виставки та ярмарки: сутність, види, цілі та порядок проведення

Оптовий ярмарок – це короткострокова і періодична форма оптової реалізації товарів на основі огляду їх зразків-товарів.

Ознаки класифікації оптових ярмарків:

• товарна спеціалізація:

• ярмарки з реалізації товарів народного споживання і виробництва продукції виробничо-технічного характеру.

• територіальна ознака:

• міжнародні

• національні

• регіональні

• місцеві

• за номенклатурою товарів:

• універсальні

• спеціалізовані

Для проведення ярмарку створюються ярмарковий комітет ЯРМАРКОМ до складу якого можуть входити державні комерційні структури.

Форми участі у ярмарку:

• продавець (експонент) з використанням стендів

• покупець

• заочна участь

• колективна участь

• акредитація (участь в усіх заходах та укладення операції, але без представлення своєї продукції).

Учасники ярмарку мають право:

• рекламувати свою продукцію, в тому числі і ті товари, що готуються до виробництва;

• укладати договори купівлі-продажу (поставок) товарів;

• представляти інтереси та укладати договори від імені інших юридичних осіб;

• вимагати від організаторів ярмарку дотримання умов його проведення.

Виставка – це показ, основна мета якого полягає у демонстрації засобів, що є у розпорядженні людства, для задоволення потреб однієї або декількох галузей діяльності.

Перша промислова виставка пройшла в Лондоні у 1761 році. На сьогодні відбувається поєднання виставок і ярмарок.

У структурі витрат на маркетингові комунікації участь у виставкових заходах для підприємств, що виробляють товари народного споживання складає 5-10%, для підприємств промислового сектору – 30-35%.

Виставки за функціональним призначенням бувають 2 видів:

• виставки демонстраційного характеру, метою яких є демонстрація, показ, представлення нової продукції, нових технологій, встановлення зв’язків з потенційними партнерами тощо;

• виставки-ярмарки контрактного характеру, які поєднують риси виставок демонстраційного характеру та оптових ярмарків.

Виставки-ярмарки за товарної спрямованістю в основному бувають спеціалізованими та вузькоспеціалізованими. Займають певне місце й універсальні виставки. За територіальною ознакою виставки розподіляються на регіональні, міжрегіональні, міжнародні.

19. Торгівля на аукціонах: сутність, види, порядок організації і стан розвитку в зарубіжних країнах

Аукціонна торгівля - це вид торгівлі при якій продавець бажаючи отримати максимальний прибуток використовує пряму конкуренцію між покупцями, які беруть участь у продажу.

Аукціонна торгівля використовується для збуту обмеженого переліку товарів (овочі, фрукти, квіти, хутро).

Аукціон організується фірмами, які спеціалізуються на їх проведенні або підприємствами у статуті яких передбачено їх проведення.

Залежно від порядку організації аукціон буває:

• примусові ( проводяться державою з метою продажу конфіскованих товарів закладеного і не викупленого вчасно майна.

• добровільні аукціони ( проводяться за ініціативи власників товарів з метою їх найбільш вигідного продажу.

Аукціони бувають на підвищення або зменшення ціни (англійський аукціон), голландський аукціон з продажу квітів.

Аукціони зручні для продавців з наступних причин:

• концентрований попит на товари

• можливість продати товар за найвищою з запропонованих цін

• відсутність необхідності шукати покупця.

Для покупців зручність аукціону полягає у наступному:

• можливість вибору потрібного товару

• полегшення вивчення кон’юктури ринку.

Техніка проведення аукціону включає в себе 4 етапи:

• підготовка аукціону (за 2-3 місяці до початку аукціону)

• огляд товарів (за 10-7 днів до початку торгівлі)

• аукціонний торг проводиться у наперед визначену годину і день в спеціальному залі .

• оформлення аукціонної операції та передача товару покупцю.

Термін вивезення придбаного товару з аукціонного складу становить 2-3 тижні.

Досвід розвинутих країн свідчить, що оптова закупівля на аукціонах певних видів товарів відіграє значну роль. Так, предметами торгів на міжнародних аукціонах є хутро, немита вовна, чай, тютюн, овочі, фрукти, риба, дорогі породи деревини, худоба (коні). Практикується аукціонний продаж товарів, перш за все швидкопсувних, і на внутрішніх ринках країн. Тому й в Україні цю організаційну форму оптового продажу товарів слід розвивати.

20. Сутність та класифікація ринків. Організація продажу товарів на оптовому продовольчому ринку

Ринок – це торговельний об’єкт створений суб’єктом господарювання на відведеній за рішенням місцевого органу державної влади земельній ділянці і зареєстрований в установчому порядку, де здійснюється купівля-продаж товарів і надаються послуги покупцям за цінами, що формуються залежно від попиту і пропозиції.

Загальні вимоги до організації роботи ринків визначаються правилами торгівлі на ринках.

Класифікація ринків:

• форма власності (приватний, колективний, з іноземними інвестиціями);

• товарна спеціалізація (продовольчі, непродовольчі, змішані, спеціалізовані, комбіновані (речові або господарсько-побутові);

• розмір ринку – кількість торговельних місць, або розмір торговельної площі:

• малі ринки (кількість торговельних місць – 200, площа – 600 м²;

• середні – 200–400, площа 601-1000 м²

• великі – 401–600, площа 1001-1500 м²

• найбільші – 600, площа 1500 м²

• конструктивні особливості:

• закриті або криті ринки

• відкриті

• комбіновані

• період функціонування:

• цілорічно

• сезонно

• місце знаходження:

• міський

• сільський

• місце розташування ринку на території населеного пункту:

• загальноміського значення

• місцевого значення

Основною вимогою є належна реєстрація ринку як СПД в місцевих органах виконавчої влади, після цього підприємство самостійно вирішує і погоджує з територіальними установами державної санітарно-епідеміологічної службою питання щодо типу, розміру ринку, технічного оснащення, розташування торговельних місць.

Торгівлю на ринках можуть здійснювати громадяни, підприємці, сільськогосподарські та інші підприємства незалежно від форми власності.

Ринкові торговці повинні сплачувати ринковий збір за право зайняти торговельне місце.

При отриманні у прокат обладнання торговець вносить заставну плату розмір цієї плати не повинен перевищувати більш ніж вартість цього обладнання.

Ринок самостійно або за приписом санітарного лікаря періодично проводить санітарні заходи: (дезінфекцію).

Оптові продовольчі ринки - це місце купівлі-продажу сільськогосподарської сировини.

Наявність продовольчих оптових ринків дозволяє:

1. Економічно ефективність розподілу товарів за рахунок оптимізації вантажного потоку.

2. Підтримати вітчизняного товаровиробника

3. Раціонально використовувати сховища і складські приміщення ( відповідно зменшувати рівень товарів.

4. Здійснювати контроль за якістю товарів

5. Створювати нові робочі місця

За формами участі оптовий продовольчий ринок надає можливість введення торгів на основі:

• довгострокові оренди місця в торговельному залі короткострокові оренди

• разової участі зі щоденною оплатою торгового місця.

Орендарями торгових місць можуть бути виробники та посередники .

Адміністрація ринку повинна забезпечувати належні умови для торгівлі, здійснювати контроль за дотриманням правил торгівлі.

21. Сутність товаропостачання, фактори які впливають на його ефективність та основні вимоги до організації

Товаропостачання РТМ – це комплекс комерційних і технологічних заходів з боку виробничих, торговельних і транспортних підприємств, які спрямовані на доведення товарів від виробника до споживача у кількості та асортименті, що відповідають платоспроможному попиту.

Товаропостачання – це складний процес, що містить такі складові:

• дослідження пропозицій від потенційних постачальників;

• вибір постачальників, які пропонують найбільш вигідні умови співпраці; укладення договорів на поставку товарів;

• складання і подання замовлень на поточне завезення товарів;

• організація поставки.

При організації товаропостачання необхідно дотримуватись таких вимог:

• забезпечення швидкого своєчасного безпосереднього постачання товарів в обсязі та асортименті, що задовольняють попит споживачів;

• завезення товарів повинно здійснюватися відповідно до асортиментного переліку;

• величину одноразової партії визначають враховуючи наявні товарні запаси обсяг середньоденної реалізації та встановлену періодичність завезення;

• забезпечення мінімальних витрат на зберігання та транспортування товарів;

• раціональне використання транспортних засобів

• забезпечення достатньо високого рівня рентабельності.

Виділяють 2 основні маршрути руху автомобільного транспорту:

• маятниковий;

• кільцевий

Важливою умовою організації раціональної системи товаропостачання є застосовування логістичного підходу: (7 правил)

• у товарі потрібна існувати потреба;

• товар повинен задовольняти потреби споживача;

• належна якість;

• поставлятися вчасно;

• поставлятися у належній кількості з оптимальними витратами

• у визначених місцях

На процеси товаропостачання впливають такі фактори:

• виробничі – обсяг розміщення і спеціалізація виробника;

• транспортні, а саме, стан доріг, види транспортних засобів, їх механічний стан.

• торговельні, а саме, спеціалізація роздрібних торговельних об’єктів, оснащеність обладнання, загальна і торговельна площа, обсяг товарообороту, розмір товарних запасів.

• соціальні фактори (певні споживачі: вік, стать, розмір доходів, щільність розселення).

• кваліфікація працівників, які беруть участь у товаропостачанні.

22. Сутність товароруху, його складові та принципи раціональної організації

Товарорух – це процес фізичного переміщення товарів від місця виробництва до місця продажу кінцевим споживачам, який пов'язаний з передачею права власності на товар і містить такі операції:

• транспортування

• навантаження

• розвантаження

• зберігання

• комплектування партій

• підготовка до продажу

Основні принципи товароруху:

• вибір найкоротших шляхів руху товарів;

• вибір найбільш оптимальної ланковості товароруху

• використання найбільш економічних видів транспорту.

На організацію товароруху впливають такі фактори:

• специфіка товару, його фізико-хімічні властивості;

• частота попиту на товари;

• ступінь складності асортименту;

• стан організації процесу транспортування і складування;

• відстань між виробником і кінцевими споживачами

Розрізняють 2 форми товароруху:

• складська (при якій переміщення товарів переривається у зв’язку з їх завезенням у склади оптових підприємств).

• транзитна (завезення товарів з виробничих підприємств безпосередньо в РТМ).

Транзитна форма є більш раціональною з точки зору швидкості доставки і зменшення витрат на перевезення. Транзитну форму доцільно застосовувати за таких умов:

• кількість товарів є достатньою для покриття витрат на перевезення.

• товар потребує спеціального сервісу з боку виробника.

• мережа роздрібних торговельних об’єктів зосереджена на обмежені території

• обсяг партії є достатнім для заповнення транспортного засобу.

Складську форму доцільно використовувати для товарів по яких необхідно проходити додаткові операції (фасування, замороження):

при постачанні великих партій у вузькому виробничому асортименті; при постачанні товарів простого асортименту; при постачанні малих роздрібних підприємств.

При виборі форми товароруху враховують 2 показники:

• швидкість доставки

• витрати обігу

23. Форми товароруху, фактори, які впливають на їх вибір, шляхи скорочення ланковості товароруху

Розрізняють 2 форми товароруху:

• складська (при якій переміщення товарів переривається у зв’язку з їх завезенням у склади оптових підприємств).

• транзитна (завезення товарів з виробничих підприємств безпосередньо в РТМ).

Транзитна форма є більш раціональною з точки зору швидкості доставки і зменшення витрат на перевезення. Транзитну форму доцільно застосовувати за таких умов:

• кількість товарів є достатньою для покриття витрат на перевезення.

• товар потребує спеціального сервісу з боку виробника.

• мережа роздрібних торговельних об’єктів зосереджена на обмежені території

• обсяг партії є достатнім для заповнення транспортного засобу.

Складську форму доцільно використовувати для товарів по яких необхідно проходити додаткові операції (фасування, замороження):

при постачанні великих партій у вузькому виробничому асортименті; при постачанні товарів простого асортименту; при постачанні малих роздрібних підприємств.

При виборі форми товароруху враховують 2 показники:

• швидкість доставки

• витрати обігу

На організацію товароруху впливають такі фактори:

• специфіка товару, його фізико-хімічні властивості;

• частота попиту на товари;

• ступінь складності асортименту;

• стан організації процесу транспортування і складування;

• відстань між виробником і кінцевими споживачами

Раціональна організація товароруху передбачає оптимальну його ланковість, тобто кількість торгово-посередницьких ланок, через склади яких товар проходить на шляху від виробника до кінцевого споживача.

24. Організаційні форми оптового продажу і закупівлі товарів

Одним із найбільш відповідальних рішень у закупівельній діяльності є вибір конкретних постачальників товарів. Існують різноманітні джерела інформації, які дають змогу оптовим покупцям ознайомитися з пропозицією товарів та їх виробниками, а саме:

• каталоги, у тому числі електронні, довідники, ринкові і біржові бюлетені, спеціалізовані ділові журнали і газети, мережа Інтернет;

• реєстри підприємств-виробників і виготовлюваних ними товарів, створені торгово-промисловими палатами, спілками підприємців та промисловців;

• інформаційні матеріали іноземних торгових місій, торгових представництв, торгово-економічних відділів посольств;

• відвідування ярмарків, виставок, товарних бірж, аукціонів;

• спеціалізовані ринкові огляди, що складаються за замовленням оптового покупця маркетинговими агентствами і консультативними фірмами;

• комерційні матеріали, що розповсюджуються товаровиробниками та оптовими посередниками: проспекти і каталоги, комерційні пропозиції.

Певну інформацію можна отримати із таких додаткових джерел, як опитування покупців і експертів, тестування товарів різних виробників незалежними лабораторіями, дослідними центрами, дискусії та обмін досвідом з партнерами і конкурентами.

Оптовий продаж і закупівля товарів може здійснюватися в різних організаційних формах. Їх можна умовно розподілити на три основні групи:

1. купівля-продаж з укладанням договорів поставки здійснюється під час індивідуальних зустрічей (письмового, електронного, по телефону обміну інформацією) представників постачальників (товаровиробника або оптового посередника) і оптових покупців, зокрема суб’єктів роздрібної торгівлі;

2. купівля-продаж здійснюється під час відвідування оптовим покупцем або його представником складу-магазину оптового посередника, що реалізує товари на принципах самообслуговування, за готівку, без їх доставки (“само вивіз”), отже і без укладання договорів поставки;

3. купівля-продаж здійснюється на спеціально організованих комерційних ринкових заходах – на оптових ярмарках, торгово-промислових виставках, товарних біржах і аукціонах, де господарські зв’язки, що встановлюються між продавцями і покупцями, документально оформлюються.

Якщо перша організаційна форма здійснення оптової купівлі-продажу товарів давно відома та буде мати певне застосування і в перспективі, то друга є новою для практики України і буде поширюватись як одна з ефективних форм при обслуговуванні перш за все дрібнооптових покупців.

25. Сутність господарських зв’язків суб’єктів ринку, їх нормативне забезпечення та показники оцінки ефективності здійснення

Господарські зв’язки суб’єктів роздрібної торгівлі з постачальниками – це система економічних, фінансових, правових, організаційних та етичних відносин між незалежними та рівноправними сторонами, які виникають при виробництві товарів та доведення їх до споживачів цими сторонами можуть бути як фізичні так і юридичні особи будь-яких форм власності та організаційно-правових форм господарювання.

Класифікація господарських зв’язків:

1. Характер і мета:

   1. економічні (отримання прибутку) і соціальні (спрямовані на забезпечення пріоритетності інтересів споживачів)

   2. Структура та кількість учасників:

      • прямі (прості) - між виробником і оптовим підприємством. Такі зв’язки є характерними для швидкопсувних матеріалів.

      • опосередковані (складні) - беруть участь оптові посередники.

   3. Ступінь урегульованості з боку державних органів:

• вільний вибір партнерів;

• повне або часткове державне регулювання (контроль цін, розміщення державного замовлення або застосування державних дотацій).

1. Термін дії:

• умовно постійні 9тривалість 1 рік і більше)

• оперативні або разові

1. Місце знаходження партнерів:

• внутрішні і зовнішні

Основними документами, що регулюють взаємовідносини партнерів, пов’язаних з поставкою товарів, є : Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Господарський процесуальний кодекс України, Закон України “ Про господарські суди”, Закон України “Про закупівлю товарів, робіт і послуг за державні кошти”, Положення про поставки товарів народного споживання та особливі умови поставки окремих видів товарів.

Господарські зв’язки між постачальниками товарів і суб’єктами роздрібної торгівлі вважаються встановленими, коли укладено договір (контракт) поставки, який регламентує їхні відносини.

Договір як засіб регулювання відносин партнерів виконує наступні функції:

• юридична (закріплює відносини між партнером, які набувають певних зобов’язань)

• визначає порядок і послідовність здійснення її партнерами.

• передбачає способи забезпечення зобов’язань і наслідки їх невиконання.

Будь-хто з партнерів може виступати з пропозицією укласти договір (оферта).

26. Значення, функції складської мережі як інфраструктури товарного ринку, види товарних складів та їх класифікація

Для безперебійного і ефективного функціонування сфери товарного обігу необхідно мати розвинуту складську мережу. Вона є складовою інфраструктури будь-якого товарного ринку, оскільки виконує такі функції як:

• Накопичення товарних запасів

• Їх зберігання

• Перетворення виробничого асортименту в торговий

• Підготовка товарів до продажу.

Складська мережа характеризується різноманітністю складів, що зумовлено насамперед роллю їх у процесі товароруху і особливостями товарів, які зберігають на них.

Складську мережу класифікують за різними ознаками:

За ознакою приналежності суб’єктам господарювання, що здійснюють той чи інший вид діяльності:

• Склади оптової торгівлі

• Склади роздрібної торгівлі

• Склади товаровиробників

• Склади суб’єктів господарювання.

Склади, що обслуговують торгівлю, називають ТОВАРНИМИ.

Основні класифікаційні ознаки і види товарних складів

27. Сутність технологічних процесів на товарних складах, особливості їх здійснення та основні напрями підвищення ефективності організації

Ефективне виконання всього комплексу робіт і операцій на складах можливе за умови чітко налагодженого технологічного процесу, який ґрунтується на техніці і новітній сучасній технології складської обробки товарів та безперебійного їх надходження.

Технологічний процес на складі – комплекс взаємопов’язаних операцій, які послідовно виконують з товарами протягом усього часу їх перебування на складі.

Найбільш розповсюджена схема технологічного процесу включає в себе такі операції:

• розвантаження транспорту

• приймання товарів

• розміщення товарів на зберігання

• зберігання товарів

• відбір

• переміщення до зон комплектування

• комплектування та пакування товарів

• переміщення товарів у зону завантаження

• відпуск товарів зі складу

Зміст технічного процесу визначають наступні фактори:

• види товарів, їх фізико-хімічні властивості

• розмір складу

• обсяги товарних запасів і тривалість їх зберігання на складі.

• улаштування і технологічне планування складських будівель і споруд

• забезпеченість складів підйомно-транспортним обладнанням.

Всі операції технологічного процесу, що виконуються складськими працівниками поділяють на 3 групи:

• основні - приймання, зберігання, комплектування, відпуск.

• допоміжні - розпакування,упакування, фасування, заморожування.

• експедиторські - приймання і здавання товарів на залізниці, пристані, в аеропорти, доставка автотранспортом і здавання їх покупцям.

При організації технологічного процесу на складі дотримуються таких принципів:

• забезпечення широкого асортименту товарів в межах товарної спеціалізації складу.

• економічність технологічного процесу (досягається ефективним використанням складської площі, чіткого розподілу обов’язків)

• раціональна організація складських операцій базується і на планомірності, неперервності проведення складських операцій

• механізація та автоматизація складських операцій.

• забезпечення збереження споживних властивостей товарів і не допущення їх втрат (створ. належних умов зберігання , використання найбільш ефективних уклад. товарів, дотримання правил товарного сусідства)

Основні блоки операцій технологічних процесів на складі:

• Надходження товарів → розвантаження → приймання товарів за якістю та кількістю → транспортування до місць зберігання

• Зберігання товарів → розміщення товарів і складання на місця зберігання → зберігання товарів

• Відпуск товарів з місць зберігання → відбір товарів з місць зберігання → підготовка товарів до відпуску (фасування, пакування) → комплектування партії → транспортування і завантаження на транспортний засіб → доставка товарів у магазини

Основними елементами процесу приймання товарів є:

1. ознайомлення з супровідними документами (товарно-транспортна накладна) і перевірка правильності їх оформлення

2. перевірка кількості і стану упаковки

3. розкривання упаковки, перевірка якості товарів.

4. документальне оформлення результатів приймання

Прийняті за кількістю та якістю товари переміщують у зону зберігання.

Основні вимоги до зберігання товарів на складах:

1. максимальне використання складської площі і місткості складу;

2. уникнення перехресних товарних потоків

3. вибір раціонального способу укладання на зберігання товарів

4. забезпечення відбору товарів з місць зберігання в порядку їх надходження

5. постійний контроль за збереженням товарів

Техніка зберігання товарів на складах:

• штабельний (характеризується для товарів затарених у ящики, мішки, тобто, які мають правильні геометричні форми і здатні витримувати значні статичні навантаження під час укл. штабелів. Головна перевага такого способу максимальне використання площі та спрощення інвентаризації та обліку. Недоліки: неможливість автоматизації скл. процесів, підходить для обмеження асортименту товарів.

• стелажний

28. Сутність транспортно-експедиторського обслуговування підприємств торгівлі. Особливості перевезень товарів різними видами транспорту

Транспортно-експедиторське обслуговування – це комплекс робіт, що виконується при транспортуванні вантажів зі складу вантажовідправника до складу вантажоотримувача, а також послуг, що надаються клієнтам до і після перевезення вантажів.

Транспортно-експедиторське обслуговування передбачає надання клієнтам таких послуг:

• Упакування, маркування, сортування вантажів, їх пакетування та зберігання

• Зважування вантажів

• Навантажувально-розвантажувальні роботи

• Вибір оптимальної схеми перевезення

• Приймання вантажу на складі

• Оформлення перевізних документів

• Супроводження і охорона вантажів

• Страхування

• Виконання митних процедур при міжнародних перевезеннях

• Надання ін. оперативної інформації.

Особливості перевезень товарів різними видами транспорту:

Залізничний транспорт характеризується:

• найбільшою ефективністю при перевезеннях на відстань понад 200 км

• меншою вартістю перевезень на одиницю продукції

• здатністю перевозити широкий асортимент товарів у різноманітній упаковці

• незалежністю від погодних умов

• можливість перевозити товар як малими так і великими партіями.

Автомобільний транспорт дає можливість:

• доставляти вантажі «від дверей до дверей» без перевантаження

• забезпечує високу збереженість вантажів, більшу ритмічність, мобільність і швидкість доставки

• завозити товари малими партіями за один маршрут у декілька підприємств торгівлі

Морський транспорт характеризується:

• відносно невисокою собівартістю перевезень

• Мобільність (судна легко змінюють маршрут)

• Можливістю обслуговувати як зовнішньоторговельні обороти, так і внутр перев.

• Великою вантажопідйомністю морських суден (перевезення великих партій)

• Необмеженою пропускною спроможністю морських шляхів

Річковий транспорт забезпечує:

• Високу пропускну спроможність по річках

• Невисоку собівартість перевезень

• Можливість перевезення товарів, де не має залізничної та автошляхової мережі

Авіаційний транспорт забезпечує:

• Швидкість доставки

• Скорочення шляху доставки

• Високу схоронність вантажу при доставці

• Можливість перевезення вантажу у віддалені та важкодоступні райони.

29. Роль упаковки у процесі обігу товарів та основні вимоги до неї

Переміщення більшості товарів від виробника до споживача є неможливим без застосуванням упаковки.

Упаковка – технічний засіб або комплекс засобів з розміщеними у ньому товарами, який забезпечує захист товару від пошкоджень та втрат у процесі транспортування, зберігання і продажу, а довкілля від забруднення.

Упаковка складається з певного виду тари, прокладних і допоміжних матеріалів та інших засобів.

Упаковка виконує такі функції:

1. Захисна (забезпечення умов для збереження кількості та якості товару на шляху руху від виробника до споживача, охорона товару від впливу зовнішнього середовища і охорона навколишнього середовища від шкідливого впливу товарів).

2. Технологічна (створення умов для раціональної організації технологічних процесів на складах.

3. Рекламно-інформаційна.

4. Споживацька (створення зручностей споживачу при використанні придбаного товару).

Упаковка також може:

1. суттєво продовжувати термін зберігання та реалізацію товарів, зекономити пакувальні матеріали

2. сприяти розвитку самообслуговування, продажу товарів через торговельні автомати, а також підвищенню конкурентоспроможності товару.

Основні вимоги до упаковки:

• технічні (матеріал виготовлення повинен відповідати властивостям товару і забезпечувати його збереження при складуванні, транспортуванні, зберіганні, продажу).

• економічні (а саме, упаковка має бути недорогою у виготовленні і мати низький коефіцієнт власної маси).

• санітарно-гігієнічні та екологічні(упаковка має бути нешкідливою і не повинна чинити негативного впливу на товар і навколишнє середовище).

• естетичні вимоги (мати привабливий зовнішній вигляд).

30. Сутність, роль тари в організації торговельно-технологічних процесів, перевезень та зберігання товарів. Класифікація тари та організація товарообороту

Тара як основний елемент упаковки є вибором для розміщення товару.

Виділяють вид і тип тари.

Вид тари – це класифікаційна ознака, що визначає тару за формою.

Тип тари – це класифікаційна ознака, що визначає тару за матеріалом виготовлення.

Роль упаковки, перш за все її складової частини – тари, визначається функціями, які вона виконує в процесі товарного обігу.

Упаковка виконує такі функції:

1. Захисна (забезпечення умов для збереження кількості та якості товару на шляху руху від виробника до споживача, охорона товару від впливу зовнішнього середовища і охорона навколишнього середовища від шкідливого впливу товарів).

2. Технологічна (створення умов для раціональної організації технологічних процесів на складах.

3. Рекламно-інформаційна.

4. Споживацька (створення зручностей споживачу при використанні придбаного товару).

Класифікація тари

Під тарооборотом тари розуміють її обертання між двома послідовними заповненнями під час якого здійснюються операції пов’язані з прийманням тари за якістю та кількістю, розкриванням і вивільненням її від товару, зберіганням і поверненням для повторного використання.

Основним документом, який регулює взаємовідносини суб’єктів господарювання з питань організації товарообороту є договір поставки. В якому визначається вид тари, порядок повернення та вимоги, яким вона повинна відповідати.

Приймання тари за якістю та кількістю здійснюється матеріально-відповідальною особою одночасно з прийманням товару.

При виявленні неналежної якості тари або розбіжностей її кількостей товароодержувач складає акт.

За поставку товару без тари або у неналежній тарі постачальник сплачує штраф у розмірі 5% від вартості товару.

При ушкодженні тари винна сторона ремонтує її за власні кошти або сплачує вартість ремонту зробленою іншою стороною.

Згідно з правилами повернення тари багаторазового використання покупець сплачує постачальнику у розмірі 150% вартості цих засобів.

Резерви скорочення витрат і втрат щодо тари на підприємствах торгівлі:

• застосування контейнерів і тари-обладнання

• розширення централізованого вивезення тари з підприємств торгівлі з застосуванням кільцевого маршруту

• будівництво складів або спеціальних навісів для зберігання тари і спеціальних навісів

• здійснення дрібного ремонту працівниками торговельних підприємств

• систематичний економічний аналіз щодо витрат і втрат тари з метою виявлення причин і розробки заходів для удосконалення робіт

• розробка ефективної системи стимулювання працівників, які здійснюють приймання, зберігання та повернення тари.