
- •4. Форми об’єднання підприємств.
- •19. Нематеріальні активи підприємства, умови їх використання, оцінка та відтворення.
- •16. Кругообіг оборотних коштів. Показники використання оборотних коштів.
- •21. Фінансові інвестиції, обіг цінних паперів (акцій, облігацій, ощадних сертифікатів, векселів).
- •22. Структура інвестицій (відтворювальна, технологічна, територіальна, галузева).
- •28. Техніко-технологічна база виробництва, методи її вдосконалення.
- •29. Виробнича інфраструктура підприємства: роль у виробничому процесі, складові.
- •32. Державне регулювання діяльності підприємства: принципи, функції, напрями.
- •47. Система участі працівників в розподілі прибутку.
- •48. Поняття витрат та їх класифікація. Собівартість продукції.
- •53. Дохід (виручка), прибуток, рентабельність.
- •54. Фінансовий результат від звичайної діяльності підприємства.
- •55. Напрями використання чистого прибутку.
- •56. Ціна на продукцію (роботи, послуги): сутність, види та методи встановлення.
- •58. Фінансове управління на підприємстві.
- •59. Показники фінансового стану підприємства.
- •60. Банкрутство. Реструктуризація та санація підприємства.
47. Система участі працівників в розподілі прибутку.
Система участі в прибутках передбачає розподіл певної частини прибітку підприємства між його працівниками. Такий розподіл може проводитися як у формі грошових виплат, так і через розповсюдження акцій підприємства. Виплати прибутків залежать від рівня витрат на виробництво, алгоритма ціноутворювання, фінансового стану підприємства загалом. Розміри виплат визначаються при укладанні тарифних угод між відповідними сторонами.
Запровадження такої системи викликано тим, що існуючі системи оплати праці не завжди викликають у працівників реальну зацікавленість у значних загальних результатах роботи підприємства. А справедливий, прозорий і зрозумілий для всіх розподіл частини прибутку між власниками підприємства, адміністраціією, спеціалістами і робітниками створює необхідні психологічні умови праці і стимулює до кращої роботи.
48. Поняття витрат та їх класифікація. Собівартість продукції.
Собівартість продукції являє собою виражені в грошовій формі поточні витрати підприємства на підготовку, виробництво і реалізацію продукції.
Класифікація витрат:
-За економічною роллю в процесі виробництва(основні, накладні)
-За ступенем однорідності(елементні, комлексні)
-За способом включення у собівартість продукції(прямі, не прямі)
-За функціональним призначенням(виробничі, комерційні)
-За звязком із обсягом виробництва(постійні, змінні, пропорційні, не пропорційні)
-За ефективністю(продуктивні, не продуктивні) Витрати - грошовий вимір суми ресурсів, що використовуються з будь-якою метою.
49. Визначення критичної точки виробництва.
Під критичної розуміється та точка обсягу виробництва, в якій витрати дорівнюють виручці від реалізації всієї продукції, тобто де немає ні прибутку, ні збитків. Цю точку називають також «мертвою», або точкою беззбитковості.
50. Кошторис витрат на виробництво.
Кошторис витрат на виробництво - документ, який відображає всі витрати підприємства, пов'язані з основною його діяльністю за певний період, незалежно від того, відносяться вони на собівартість в цьому періоді, чи ні.
51. Калькуляція собівартості продукції.
Калькулювання - це система розрахунків, за допомогою яких визначається собівартість усієї проданої продукції та її частин, собівартість конкретних видів виробів, сума витрат окремих підрозділів підприємства на виробництво та продаж продукції. Процес калькулювання собівартості продукції включає розмежування витрат на виробництво між закінченою продукцією й незавершеним виробництвом;
52. Кількісні та якісні показники витрат. Шляхи зниження собівартості продукції.
Найважливішими якісними показниками плану по собівартості продукції є:
собівартість товарної і реалізованої продукції;
собівартість одиниці найважливіших видів продукції;
витрати на 1 грн. товарної продукції;
відсоток зни^ження собівартості за техніко-економічними факторами. Основними шляхами зниження собівартості продукції є скорочення тих витрат, які мають найбільшу питому вагу в її структурі.
Чинниками зниження собівартості продукції є підвищення технічного рівня виробництва, вдосконалення організації виробництва і праці, зміна структури та обсягу продукції, галузеві та інші фактори.