28. Техніко-технологічна база виробництва, методи її вдосконалення.

Засоби праці утворюють техніко-технологічну базу (ТТБ) підприємства. Вона являє собою сукупність найбільш активних елементів виробництва, яка визначає технологічний спосіб одержання кінцевої продукції.ТТБ виробництва має технічну та технологічну складові. До технічної складової відносяться:

-енергетична база виробництва;

-виробничі машини і устаткування, транспортні, переміщувальні пристрої;

-інформаційно-обчислювальна техніка і засоби зв'язку.

До технологічної складової відносяться застосовувані технології:

-операції з певних фаз виробничого процесу

-технології з переробки ресурсів та одержання готової продукції;

-технологічна документація загального і спеціального призначення.

Форми розвитку і підтримки техніко-технологічної бази підприємства:

-капітальний ремонт

- Заміна спрацьованого устаткування новим такого ж технічного рівня

-технічне доозброєння п-ва

29. Виробнича інфраструктура підприємства: роль у виробничому процесі, складові.

Інфраструктура підприємства - це комплекс цехів, господарств і служб, що забезпечують необхідні умови для його нормальної (беззбійної, ритмічної) роботи. Виокремлюють виробничу, соціальну інфраструктуру, а також капітальне будівництво.

Виробнича інфраструктура підприємства - це сукупність допоміжних та обслуговуючих підрозділів, які прямо не беруть участі у створенні основної продукції, але своєю діяльністю сприяють роботі основних цехів, створюючи необхідні для цього умови. Склад виробничої інфраструктури залежить від галузі, типу й масштабу виробництва.

Центральною складовою виробничої інфраструктури підприємства є система технічного обслуговування основного виробництва.

32. Державне регулювання діяльності підприємства: принципи, функції, напрями.

Державне економічне регулювання підприємництва — це система економічних заходів держави, поєднаних із правовими, організаційними та регулятивно-контролюючими і спрямованими на створення сприятливого підприємницького середовища й управління державним сектором для забезпечення ефективності та конкурентноздатності національної економіки.

Метою державного економічного регулювання економіки є досягнення найбільш ефективного економічного розвитку країни.

Суб'єктами державного економічного регулювання діяльності підприємства в Україні є Державний комітет України з питань регуляторної політики та підприємництва, Міністерство економіки України, Міністерство фінансів України, Державна податкова адміністрація України, Антимонопольний комітет України.

Об'єктом державного економічного регулювання є реальні потреби та інтереси кожного підприємства. Через вищезазначені суб'єкти регулювання держави здійснює вплив на розвиток підприємництва.

Державне регулювання діяльності підприємств покликане усунути суперечність, по-перше, між високою макроекономічною та соціально-політичною значущістю підприємництва, по-друге, між слабкою життєздатністю суб’єктів підприємництва сучасної ринкової економіки.

Основними принципами державного регулювання економіки прийнято вважати такі:

1) принцип розумної достатності (державі підпорядковуються тільки ті функції, які не можуть виконуватись іншими ланками господарської системи внаслідок їх обмеженої компетенції та недостатніх ресурсів);

2) принцип поступовості (командно-адміністративні методи регулювання замінюються правовими та економічними в міру створення об’єктивних умов – демонополізації, приватизації, стабілізації тощо);

3) принцип адекватності (система державних регуляторів економіки повинна відображати реальний стан соціально-економічного розвитку)

46. Сучасні форми оплати праці на підприємствах. Безтарифна система оплати праці.

-Акордна форма оплати праці застосовується у тих випадках, коли необхідно підсилити зацікавленість робітників у скороченні строків виконання робіт, у достроковій здачі об'єктів в експлуатацію.

-Колективна форма оплати праці (бригадна). При її використанні спочатку розраховується заробіток усієї бригади (2_бр) за прямою відрядною формою оплати праці з використанням бригадної розцінки. Потім цей заробіток розподіляється поміж членами бригади безтарифна система оплати праці. Вважається, наприклад, що фактична заробітна плата кожного працівника підприємства є часткою у фонді оплати праці усього колектива і залежить від кваліфікаційного рівня працівника (К), коефіцієнта трудової участі (КТУ) і фактично відпрацьованого часу (Ф_д).

Контрактна система оплати праці грунтується на заключенні договору між наймачем та виконавцем роботи, в якому обумовлюється режим та умови праці, права та обов'язки сторін, рівень оплати праці тощо. Згідно цього договору може бути оплачений або час знаходження виконавця на підприємстві, або конкретне виконане ним завдання.