2. Показники фінансових результатів діяльності страхової організації

Фінанси страхових організацій як економічна категорія – це економічні відносини, що пов’язані з рухом грошових потоків, фор­муванням, розподілом і використанням доходів і грошових фондів страховика в процесі його господарської діяльності.

Об’єктами фінансів страхових компаній є: грошові відноси­ни, що пов’язані з одержанням доходів і нагромаджень, їх розподілом, а також формуванням і використанням відповідних грошових фондів страхових компаній.

Суб’єкти фінансових відносин страховиків:

1. Власники (засновники, акціонери).

2. Органи управління страховою компанією та її структурними під­розділами.

3. Персонал.

4. Бюджет та державні цільові фонди.

5. Фінансово-кредитні установи.

6. Страхувальники.

7. Перестраховики.

8. Страхові посередники.

Фінанси страхових компаній виконують такі функції:

• оперативну – утворення грошових доходів та фондів у процесі гос­подарської діяльності страховика, обслуговування грошовими кош­тами усіх напрямів діяльності страхової організації;

• розподільчу – розподіл отриманих грошових коштів між окремими напрямами їх використання, підтримання певних пропорцій у вико­ристанні грошових коштів;

• контрольну – фінансовий контроль за усіма аспектами фінансово-господарської діяльності страхової компанії шляхом оцінки ефек­тивності їх здійснення.

Фінансова надійність страховика, яка пов’язана з його тарифною, фінансовою, інвестиційною і перестрахувальною політикою забезпечується:

1) розміром власних коштів;

2) правильно розрахованими тарифними ставками;

3) збалансованим страховим портфелем;

4) величиною та розміщенням страхових резервів;

5) перестрахуванням.

Власні кошти страховика – це статутний фонд, гарантійний фонд, спеціальні та резервні фонди, а також сума перерозподіленого прибутку, вільні резерви – частка власних коштів, яка резервується з метою додаткового забезпечення фінансової надійності. Розміри відповідають умовам Закону “Про страхування”.

Правильний розрахунок тарифних ставок та збалансованість страхового портфеля – це розрахунок реальної ціни ризику з урахуванням збитковості страхової суми на підставі сформованого страхового портфеля та статичних даних про настання страхових подій за кілька років. Відхилення страхової ставки від об’єктивних обґрунтувань може призвести до заниження фінансової надійності страховика та до невиконання ним своїх зобов’язань перед страхувальниками.

Вся поточна і перспективна діяльність страхової організації спирається на страховий портфель, структура якого в кінцевому підсумку визначає фінансову стабільність страхових операцій.

Страховий портфель - сума місячного страхового внеску за діючими договорами довгострокового страхування життя на встановлену дату певної території.

Структура страхового портфеля складається з системи видів та форм страхування. При аналізі страхового портфеля необхідно звертати увагу на його динамічність, що характеризується співвідношенням між договорами, які вже закінчуються, і договорами, які знову укладаються. Компенсація рівноваги портфеля має поширюватись не лише на кількість договорів та обсяг внесків за ними, але й бути узгодженою із страховою сумою, строком страхування і суттєво не відрізнятись від ймовірності збитку, що переважала в попередніх договорах.

Достатність страхових резервів ураховує вид страхування, термін дії договору, рівномірність розподілу ризику.

Розміщення страхових резервів та тимчасових вільних коштів враховує характер розподілу ризику, термін страхування, обсяг акумульованих коштів, необхідність у інвестиційному доході.

Перестрахування враховує вартість об’єкту страхування, незбалансованість страхового портфеля, коливання результатів діяльності страховика з метою передачі частки ризику партнеру власного утримання зобов’язань.

Розмір власного утримання має бути залежним від галузі страхування, характеру ризику, імовірності та можливого максимального розміру збитку, ступеня схильності до ризику, розміру власних коштів страховика, а також від періоду та території покриття ризику.

Аналіз фінансових показників дозволяє оцінити фінансовий стан компанії, виявити критичні точки в її діяльності, визначити причини проблем і запланувати дії, спрямовані на їхнє рішення. Фінансовий аналіз складається з чотирьох основних кроків:

1) вибір показників, необхідних для аналізу;

2) розрахунок цих показників;

3) порівняння отриманих величин з аналогічними показниками страховика за попередні роки, середньогалузевими і конкурентними величинами;

4) використання показників при складанні фінансових планів для визначення способів рішення проблем і майбутніх можливостей фірми.

Розрахунок показників провадиться на основі основних фінансових документів компанії - балансу, звіту про прибутки і збитки, звіту про рух готівки. Відомо кілька систем фінансових показників страхової діяльності, що за критерієм застосовності розбиваються на дві групи:

1. Показники, що використовуються для внутрішньофірмових цілей і інших цілей, безпосередньо позв'язаних зі страховою діяльністю.

2. Показники, що використовуються для цілей оцінки положення страховика на страховому ринку, тобто для розробки рейтингів страхових компаній.

Для планування діяльності страховика необхідно використовувати показники з двох вищенаведених груп, оскільки при розробці стратегії важливо точно знати як власне фінансове становище (у рамках задач аналізу внутрішнього середовища організації), так і положення компанії на страховому ринку (при рішенні задач аналізу галузевої конкуренції).

Для цих цілей доцільно використовувати систему показників, що складає з чотирьох груп:

1. Операційні показники.

2. Показники прибутковості.

3. Показники ліквідності.

4. Показники платоспроможності.

Операційні показники – це загальні показники діяльності страховика і складу страхового портфеля.

Абсолютні (об'ємні) операційні показники характеризують масштабність діяльності і задаються як початкові умови для розрахунку прогнозів. Вони включають наступні показники: сума власних коштів; сума активів (пасивів); сума страхових резервів; сума страхових внесків.

Відносні операційні показники характеризують ріст(спад) діяльності страховика і включають: коефіцієнт зміни страхових платежів; коефіцієнт зміни договорів страхування; коефіцієнт зміни страхових сум; коефіцієнт зміни нормативу виплат; коефіцієнт зміни витрат на ведення справи.

Показники прибутковості характеризують прибутковість, рентабельність страхової діяльності і включають: показник прибутковості діяльності страховика; коефіцієнт зміни власних коштів; коефіцієнт рентабельності інвестиційної діяльності; коефіцієнт рентабельності страхової й інвестиційної діяльності.

Показники ліквідності характеризують здатність страхової організації покрити своїми активами можливі зобов'язання. Доцільно застосовувати наступні коефіцієнти ліквідності: загальної ліквідності; поточної ліквідності; термінової ліквідності.

Показники забезпечення платоспроможності характеризують здатність страховика вчасно і повністю виконати його платіжні зобов'язання, що виникають з договорів страхування або в силу закону, а також перед акціонерами, податковою службою й ін.

Платоспроможність страхової компанії— це можливість своєчасно і в повному обсязі відповідати за своїми зобов'язаннями, тобто означає здатність у будь-який наперед взятий час виконувати зобов'язан­ня із укладених договорів страхування. Інакше кажучи, платоспроможність означає, що вартість активів страхової компанії перевищує вартість її зо­бов'язань або дорівнює їй. Обсяг і структура активів — основний індика­тор фінансового здоров'я і платоспроможності страхової компанії — це кошти страховика, які інвестовані у цінні папери, нерухомість, рахунки і депозити у банках. Їхнім джерелом є пасиви — статутний і резервний капі­тал, технічні резерви, прибуток.

Типи платоспроможності страхової компанії:

• технічна платоспроможність – це такий стан страховика, коли він має певний мінімальний залишок власних коштів, що дає змогу здійснювати страхову діяльність. Мінімальний залишок визначаєть­ся як різниця між активами та зобов’язаннями. До складу активів включаються активи з високим ступенем ліквідності та надійності;

• довгострокова платоспроможність – передбачає виконання умов щодо руху коштів і вартості власного капіталу. Умови щодо руху коштів вимагають стабільної діяльності страховика. Величина зіб­раних премій повинна забезпечувати покриття поточних витрат і страхових виплат;

• технічна неплатоспроможність означає такий стан страхової ком­панії, за якою не виконуються вимоги щодо мінімального залишку власних коштів. Страховик, який перебуває в стані технічної непла­тоспроможності, потребує особливої уваги з боку державних орга­нів нагляду за страховою діяльністю. До нього можуть застосовува­тися заходи щодо обмеження діяльності, пов’язаної із страхуванням великих ризиків;

• фактична неплатоспроможність – це такий стан страхової органі­зації, коли вона неспроможна виконати свої зобов’язання перед страхувальниками та кредиторами.

Отже, платоспроможність — це основний показник діяльності стра­ховика з точки зору страхувальника, оскільки укладаючи договір страху­вання, страхувальник розраховує на уникнення втрат при настанні стра­хового випадку, а страховик за умови свого стабільного фінансового ста­новища може мінімізувати збиток страхувальника. Страховик вважається неплатоспроможним, якщо його активи неадекватні або недоступні в пев­ний час, щоб здійснювати виплати при настанні страхових випадків. Платоспроможність страховика залежить від достатності розміру сформова­них страхових резервів.

Гарантом платоспроможності страховиків є адекватні зобов'язанням страхові резерви і власний капітал.

Основним елементом платоспроможності страховика є страховий та­риф, який дає можливість сформувати страховий фонд у достатніх розмі­рах і забезпечити прибуток, який буде прямо збільшувати власні кошти страховика шляхом збільшення статутного чи інших фондів, що створю­ються за рахунок прибутку в процесі розподілу, або опосередковано шля­хом залучення коштів юридичних і фізичних осіб, які зацікавлені в отри­манні доходу на вкладений капітал. Регулювання тарифних ставок — один із основних важелів жорсткої конкуренції і збереження платоспроможності страховиків.

Мінімальний розмір статутного фонду страховика, який займається іншими видами страхування, ніж страхування життя, встановлюється в сумі, еквівалентній 1 млн. євро, а страховика, який займається страхуван­ням життя — 1,5 млн. євро за валютним обмінним курсом валюти України.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює види страхування інші, ніж страхування життя, згідно з чинним законо­давством, на будь-яку дату дорівнює більшій з визначених величин, а саме:

• перша — обчислюється шляхом множення суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18 (останній місяць буде складатися з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових премій зменшується на 50% страхових премій, належних перестраховикам;

• друга — обчислюється шляхом множення суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26 (останній місяць буде складатися з кількості днів на дату розрахунку). При цьому сума страхових виплат зменшується на 50% виплат, що компенсується перестраховиками згідно з укладеними догово­рами страхування.

Нормативний запас платоспроможності страховика, який здійснює страхування життя, на будь-яку дату дорівнює величині, що визначається шляхом множення загальної величини резерву довгострокових зобов'язань (математичного резерву) на 0,05.

Страховик як суб'єкт підприємницької діяльності повинен забезпечи­ти собі страховий захист у формі страхового фонду (рис.14.1 ).

Рис. 14.2. Структура страхового фонду страховика

До абсолютних показників платоспроможності відносяться: величина оплаченого статутного фонду і гарантійного фонду страховика; величина страхових резервів; величина перевищення фактичного запасу платоспроможності страховика над розрахунковим нормативним запасом платоспроможності, показник відповідальності по окремому об'єкту страхування.

До відносних показників платоспроможності відносяться: показник рівня платоспроможності; показник річного руху страхових резервів; показник участі в перестрахувальній діяльності.

Приклад розробки варіанту системи відносних фінансових показників з поділом на вказані групи показників та урахуванням рекомендацій роботи наведено в табл.14.1.

Таблиця 14.1. Системи відносних фінансових показників оцінки страхової діяльності

№ п/п	Назва групи та показника	Формула для розрахунку та рекомендовані значення	Тлумачення складових показника
1	2	3	4
1	Операційні показники
1.1.	Коефіцієнт надходження страхових платежів	Кp= Spi/Sp, Кp≤0,1	Spi - сума страхових платежів, що не сплачена; Sp – сума страхових платежів
1.2.	Коефіцієнт руху страхових платежів	Кpv=(Spi+1 -Spі)/Spі, -30%≤Кpv≤30%	Spi+1 – страхові платежі за поточний період; Spі – страхові платежі за попередній період
1.3.	Коефіцієнт збитковості страхових операцій (норматив збитковості)	Кzo= Sb/Sp, Кzo≤Tn	Sb – сума страхових виплат; Tn - нетто-ставка страхового тарифу по відповідному виду
1.4.	Коефіцієнт збитковості страхових сум (збитковість страхової суми)	Кz= Sb/S, Кzo≤Tb	S – страхова сума всіх об’єктів; Tb - брутто-ставка страхового тарифу по відповідному виду
1.5.	Коефіцієнт збитковості	Кls= Sls/Spa,	Sls – сума збитків; Spa – зароблені страхові платежі
1.6.	Коефіцієнт врегулювання збитків	Кlj= Sls/Sj,	Sj – суми витрат на врегулювання збитків
1.7.	Коефіцієнт витрат на ведення справи	Кa= Sad/Sp, Кa= Sad/Spa,	Sad – сума витрат на ведення справи
1.8.	Коефіцієнт ефектив­ності врегулювання збитків	Kj=Кls/Кa, або Kj=Sls/Sad. Kj<1
2.	Показники ліквідності
2.1.	Коефіцієнт загальної ліквідності	Kl=Sla/Sr, Kl≥1	Sla – сума ліквідних активів: кошти на розрахунковому рахунку, цінні папери тощо; Sr – сума страхових резервів
2.2.	Коефіцієнт можливості виконання зобов’язань	Km=So/Sla, Km≤1	So – сума зобов’язань страховика.
2.3.	Коефіцієнт розміщення страхових резервів	Kr=Sr/Sar, Kr≤1	Sar – активи страховика, що прийняті до розміщен­­­ня страхових резервів

3.	Показники прибутковості
3.1.	Коефіцієнт прибутковості	Kpr=Pr/Sow, Sow=Sf+Spo+Srf	Pr – прибуток страховика, Sow – власні кошти страховика; Sf – статутний фонд; Spo – нерозподілений прибуток; Srf – вільні резерви.
3.2.	Коефіцієнт рівня інвестицій	Ki=Sipr/Si,	Sipr –дохід від інвестицій; Si – сума інвестиційних активів
3.3.	Коефіцієнт динаміки коштів, що формують власні кошти	Ko=(Δ12-Δ1)/Δ1, де Δ=Spo+Srf	Δ12 – сума частки власних коштів в кінці періоду; Δ1 – сума частки власних коштів на початку періоду
3.4.	Коефіцієнт прибутковості операцій перестрахування	Kpri=Sk/Spr	Sk – комісійна винагорода за перестрахування; Spr – сума часток премій сплачена перестраховикам
4.	Показники надійності
4.1.	Коефіцієнт забезпечення зобов’язань	Kow=Sow/Sr, Kow≥1
4.2.	Рівень платоспромож­ності	Кsm = F / N, Для майнового страхування Кsm≥20%	F- фактичний запас платоспроможності; N - нормативний запас платоспроможності.
4.3.	Рівень достатнього покриття власними коштами	САR= (F-N)/ N, для майнового страхування при СAR≥25% - добре
4.4.	Коефіцієнт руху страхових резервів	Кrv=(Sr+1 –Sr)/Sr,	Sr+1 – страхові резерви за поточний період; Sr – страхові резерви за попередній період
4.5.	Коефіцієнт перестрахування	Kri=Spr/Sр, Kri≤0,5	Spr – суми страхових премій, що сплачені перестраховиками
4.6.	Коефіцієнт страхових відшкодувань при перестрахуванні	Klri=Sbri/Sb,	Sbri – суми страхових виплат, що компенсовані перестраховиками

Вільні резерви - це частка власних коштів страховика, яка резервується з метою додаткового забезпечення платоспроможності страховика відпо­відно до прийнятої методики здійснення страхової діяльності.

Фактичний запас платоспроможності (нетто-активи) страховика визначається вирахуванням з вартості майна (загальної суми активів) страховика суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань, утому числі страхових. Страхові зобов'язання повинні відповідати обсягам страхових резервів, які страховик зобов'язаний формувати відповідно до Закону Ук­раїни "Про страхування".

З метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування страховиками створюються страхові резерви залежно від видів страхування (перестрахування). Страхові резерви — це, виплати, відкладені до запитання, тобто такі, що не мають конкретного строку ви­конання. За своєю суттю страхові резерви є одночасно і зобов'язаннями страховика і, як будь-які зобов'язання, потребують певного капіталу. Вони відображають величину невиконаних на даний момент зобов'язань страховика за укладеними ним зі страхувальниками договорів страхуван­ня. Важливим моментом є те, що розмір страхових резервів повинен по­вністю покривати розмір майбутніх виплат за діючими договорами стра­хування. Для визначення розміру страхових резервів потрібен детальний аналіз операцій страховика та проведення відповідних математичних роз­рахунків.

Страхові резерви – грошові кошти, що утворюються страхови­ками з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхо­вого відшкодування залежно від видів страхування (перестрахування).

Страхові резерви створюються у тій валюті, в якій страховики несуть відповідальність за своїми страховими зобов'язаннями. Забороняється здійснювати виплати по ризикових видах страхування за рахунок резервів по страхуванню життя і медичному страхуванню, а також використовувати страхові резерви для яких-небудь інших цілей, крім як страхових виплат.

Страхові резерви поділяються на технічні резерви і резерви із страху­вання життя (математичні резерви).

Технічні резерви – показник, який виражає грошову оцінку обов’язків страховика за страховими зобов’язаннями, і одночасно – сума коштів, що є гарантією виконання зобов’язань перед страхуваль­никами з огляду на наявні у портфелі страховика договори з ризико­вих видів страхування. Технічні резерви дають змогу страховику бачити загальний обсяг відповідальності за діючими договорами їх страхування. Обсяг технічних резервів має бути достатній для покриття відшкодування всіх збитків за діючими договорами страхування, навіть у випадках припинення надходження премій договорами.

Страхові резерви зі страхування життя – оцінка вартості гро­шових зобов’язань страхової компанії за договорами зі страхування життя та майбутніх витрат для забезпечення їх виконання. Страхові резерви зі страхування життя формуються шляхом відрахування частини страхової премії, що призначена для страхових виплат та частини інвестиційного доходу від розміщення тимчасово вільних коштів страховика. Величина (обсяг) резервів розраховується на основі таблиць смертності та норм дохідності по інвестуванню тимчасово вільних коштів.

До складу технічних резервів входять:

• резерви незароблених премій;

• резерв збитків.

Резерв незароблених премій включає частки від сум надхо­джень страхових платежів, що відповідають страховим ризикам, які не минули на звітну дату. Величину резерву на будь-яку звітну дату встановлюють залежно від часток надходжень сум страхових плате­жів, які не можуть бути меншими 80% від загальної суми надходжень страхових платежів з відповідних видів страхування у кожному місяці із попередніх дев’яти місяців (розрахунковий період).

Резерв збитків – зарезервовані несплачені суми страхового відшкодування за відомими вимогами страхувальників, з яких не прийнято рішення щодо виплати або відмови у виплаті страхового відшкодування.

До резервів збитків належать:

1. резерв заявлених, але не виплачених збитків;

2. резерв збитків, які виникли, але не заявлені;

3. резерв коливань збитковості;

4. резерв катастроф.

Резерв заявлених, але не виплачених збитків – оцінка обсягу зобов’язань страховика для здійснення виплат страхових сум (страхо­вого відшкодування) за відомими вимогами страхувальників, включа­ючи витрати на врегулювання збитків, які не оплачені, або оплачені не в повному обсязі на звітну дату, та які виникли в зв’язку зі страхо­вими подіями, що мали місце в звітному або попередніх періодах, та про факт настання яких страховика повідомлено відповідно до вимог законодавства України та (або) умов договору.

Резерв збитків, які виникли, але не заявлені – оцінка обсягу зобов’язань страховика для здійснення страхових виплат, включаючи витрати на врегулювання збитків, які виникли у зв’язку зі страховими випадками у звітному та попередніх періодах, про факт настання яких страховику не було заявлено на звітну дату в установленому законо­давством України порядку та (або) умов договору.

Резерв коливань збитковості – призначений для компенсації витрат страховика на здійснення страхових виплат у випадках, коли значення збитковості страхової суми у звітному періоді перевищують очікуваний рівень збитковості, який є основою для розрахунку нетто-ставки за відповідним видом страхування.

Резерв катастроф – формується з метою забезпечення страхових виплат у разі настання природних катастроф або значних промисло­вих аварій, у результаті яких буде завдано збитків численним страхо­вим об’єктам і коли постає потреба здійснювати виплати страхового відшкодування в сумах, що значно перевищують середні розміри збитків, які взято до уваги при розрахунку страхових тарифів.

До складу страхових резервів зі страхування життя належать:

• резерви довгострокових зобов’язань (математичні резерви);

• резерви належних виплат страхових сум.

Розрахунок розмірів (обсягу) резервів довгострокових зобов’я­зань (математичних резервів) проводять із використанням актуар­них методів та окремо за кожним чинним на звітну дату договором зі страхування життя з урахуванням темпів зростання інфляції. Загальна величина резерву довгострокових зобов’язань дорівнює сумі резервів, розрахованих за кожним договором страхування життя та медичного страхування.

Резервами довгострокових зобов’язань (математичні резерви) є:

1. резерви нетто-премій;

2. резерви витрат на ведення справи;

3. резерв бонусів.

До резервів належних виплат страхових сум належать:

• резерв заявлених, але не врегульованих збитків;

• резерв збитків, що виникли, але не заявлені.

Резерв заявлених, але не врегульованих збитків – оцінка гро­шових зобов’язань страховика щодо страхових випадків за догово­рами страхування життя, які мали місце у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були виконані або виконані не повністю на звітну дату.

Резерв збитків, що виникли, але не заявлені – оцінка грошо­вих зобов’язань страховика за ризиками нещасного випадку та (або) хвороби щодо страхових випадків, які могли статися у звітному або звітних періодах, що передують йому, але не були заявлені на звітну дату.

Кошти резервів із страхування життя можуть використовуватися для довгострокового кредитування житлового будівництва, у тому числі індивідуальних забудовників, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України. Інші види кредитної діяльності здійснювати страховикам забороняється.