10.2. План практичного заняття № 22

1. Основи функціонування міжнародного фінансового ринку.

2. Структура міжнародного фінансового ринку.

3. Фінансові інструменти міжнародного ринку.

4. Фінансова інформація на міжнародному фінансовому ринку.

10.3. План практичного заняття № 23

1. Вплив діяльності Міжнародного Валютного фонду на економіку України.

2. Діяльність ЕБРР в Україні.

3. Характеристика діяльності групи Світового банку.

10.4. Питання для самопідготовки і самоконтролю знань

1. На які сегменти поділяється міжнародний фінансовий ринок? Надайте характеристику основних з них.

2. Що представляє собою міжнародна валютно-кредитна установа?

3. Як формується капітал МВФ?

4. Які форми кредитування використовує у своїй діяльності МВФ?

5. Наведіть характеристику міжнародних організацій, які входять до групи Світового банку?

6. Які принципи покладено в основу діяльності ЄБРР?

7. Дайте узагальнюючу характеристику єврооблігацій, як фінансового інструменту міжнародного фінансового ринку.

10.5. Тематика індивідуальних завдань (рефератів) за темою

1. Роль МВФ у розвитку економіки України.

2. Діяльність організацій Світового банку в Україні: стан та перспективи.

3. Форми співробітництва України з Європейським банком реконструкції та розвитку.

4. Стан та перспективи розвитку міжнародного ринку позичкового капіталу.

5. Проблеми функціонування міжнародного ринку цінних паперів.

Термінологічний словник за темою

Єврооблігації - це облігації, які будучи деномінованими в певній валюті, можуть випускатися одночасно на фондових ринках кількох країн.

Іноземні облігації – це облігації, випущені іноземними позичальниками на внутрішньому ринку облігацій певної країни і деноміновані у валюті цієї країни.

Світові фінансові центри – центри зосередження банків та інших фінансово-кредитних інститутів, що здійснюють міжнародні валютні і кредитні операції, угоди з золотом, цінними паперами й іншими активами.

Світовий ринок позичкових капіталів—система відносин щодо акумуляції і перерозподілу позичкового капіталу між країнами через сукупність попиту і пропозиції на позичковий капітал позичальниками і кредиторамирізних країн.

Спеціальні права запозичення (СПЗ) – міжнародна розрахункова одиниця, яка використовується країнами-членами МВФ для регулювання міжнародних платежів, поповнення офіційних резервів, здійснення розрахунків з МВФ, кредитування та зіставлення курсів національних валют.

Література: 1, 2, 3, 7, 14, 15, 38, 43, 48, 50.

Розділ іv. Тести вихідного контролю знань студентів з навчальної дисципліни "фінансовий ринок" Змістовий модуль і. Основи функціонування фінансового ринку та характеристика його суб’єктів

1. Поняття фінансового ринку співпадає з поняттям:

а) грошового ринку;

б) фондового ринку;

в) ринку позикових капіталів;

г) ринку цінних паперів.

2. Ринок цінних паперів є складовою частиною:

а) фінансового ринку;

б) кредитного ринку;

в) облікового ринку;

г) міжбанківського ринку.

3. Відповідно до чинного законодавства України форму випуску цінних паперів визначає:

а) Національний банк України;

б) ДКЦПФР;

в) емітент;

г) інвестор.

4. Юридична особа, яка згідно з ліцензіями та відповідним дозволами держави здійснює послуги на фінансовому ринку – це:

а) фінансова установа;

б) фінансовий інститут;

в) кредитна установа;

г) іпотечна установа.

5. Система фінансового моніторингу в Україні складається з :

а) двох рівнів;

б) трьох рівнів;

в) чотирьох рівнів;

г) немає вірної відповіді.

6.Кому згідно з чинним законодавством підпорядкована Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку?

а) Кабінету Міністрів України;

б) Міністерству фінансів України;

в) Президенту України;

г) Верховній Раді України.

7. Основною установою, що регулює функціонування фондового ринку є:

а) Міністерство фінансів України;

б) Національний банк України;

в) Фонд державного майна;

г) ДКЦПФР.

8. Державне регулювання ринку банківських послуг здійснює:

а) Міністерство фінансів України;

б) Міністерство економіки України;

в) ДКЦПФР;

г) Національний банк України.

9. Відповідно до чинного законодавства України банківська система складається з :

а) одного рівня;

б) двох рівнів;

в) трьох рівнів.

10. Основною функцією Національного банку України є:

а) сприяння дотриманню стабільності банківської ситеми України;

б) забезпечення стабільності грошової одиниці України;

в) пердставництво інтересів України в міжнародних банках;

г) забезпечення цінової стабільності.

11. Принципами банківської діяльності є :

а) платність, строковість, швидкість;

б) зручність, швидкість, поверненість;

в) цільове призначення, поверненість, платність;

г) чіткість швидкість, вчасність та точність.

12. Банківські послуги поділяються на такі види:

а) основні та поточні;

б) активні та пасивні;

в) основні, поточні, допоміжні;

г) фінансові та додаткові.

13. Гарантоване розміщення цінних паперів емітентів визначається як:

а) валютування;

б) андеррайтинг;

в) сек’юритизація;

г) кліринг.

14. Фінансові інстументи, що підтверджують право їх власника на частку у статуному фонді емітента та на отримання відповідного доходу – це:

а) боргові фінансові інструменти;

б) дольові фінансові інструменти;

в) первинні фінансові інструменти;

г) деривативи.

15. Фінансові інстументи, що мають гарантований рівень дохідності при їх погашенні – це:

а) боргові фінансові інстументи;

б) дольові фінансові інструменти;

в) безризикові фінансові інструменти;

г) первинні фінансові інструменти.

16. Торговці цінними паперами мають право здійснювати такі види діяльності:

а) випускати цінні папери;

б) комісійну діяльність з цінними паперами;

в) комерційну діяльність з цінними паперами;

г) всі відповіді вірні.

17. Інвестиційні фонди мають право:

а) здійснювати випуск облігацій і векселів;

б) купувати державні цінні папери без обмежень;

в) видавати майнові гарантії, забезпечені майном фонду;

г) укладати договори застави.

18. Залежно від порядку здійснення діяльності інститути спільного інвестування поділяються на:

а) відкриті, закриті та інтервальні;

б) публічні та приватні;

в) відкриті та закриті;

г) диверсифіковані та недиверсифіковані.

19. Інститут спільного інвестування бере на себе зобов’язання здійснювати у будь-який час на вимогу інвесторів викуп емітованих ним цінних паперів – це:

а) ІСІ інтервального типу;

б) ІСІ відкритого типу;

в) строковий ІСІ;

г) безстроковий ІСІ.

20. Інститут спільного інвестування , що створюється на певний строк, встановлений у проспекті емісії, після закінчення якого він ліквідується або реорганізується– це:

а) ІСІ інтервального типу;

б) ІСІ відкритого типу;

в) строковий ІСІ;

г) безстроковий ІСІ.

21. Активи, що належать інвесторам на правах спільної часткової власності, пребувають в управлінні активами компанії з управління активами – це:

а) пайовий інвестиційний фонд;

б) корпоративний інвестиційний фонд;

в) інвестиційна компанія;

г) диверсифікованийІСІ.

22. Засновниками інвестиційного фонду не можуть бути:

а) фізичні особи;

б) нерезиденти;

в) юридичні особи, частка державного майна у статутному фонді яких перевищує 25 %;

г) юридичні особи, частка державного майна у статутному фонді яких перевищує 50 %

23. Інвестиційна компанія представляє собою:

а) господарське товариство – торговець цінними паперами, яке може залучати кошти шляхом емісії своїх акцій;

б) виключно акціонерне товариство відкритого типу, яке може залучати кошти шляхом емісії інвестиційних сертифікатів;

в) виключно акціонерне товариство закритого типу, яке може залучати кошти шляхом емісії інвестиційних сертифікатів;

г) свій варіант відповіді.

24. Лізинг – це:

а) оренда майна на довгостроковий період;

б) здійснення інвестицій лізингодавцем в купівлю та подальший продаж майна лізингоодержувачу;

в) надання лізингодавцем кредитів в товарній формі юридичним і фізичним особам, які є лізингоодержувачами;

г) діяльність, спрямована на інвестування фінансових коштів і полягає в наданні у виключне користтування на визначений строк лізингоодержувачу майна, що є власністю лізингодавця або набувається ним у власність у продавця майна, за умови сплати лізингових платежів.

25. За ступенем окупності та нормами амортизації розрізняють лізинг:

а) фінансовий та оперативний;

б) міжнародний, пайовий та зворотний;

в) сублізинг та пайовий лізинг;

г) міжнародний, оперативний та зворотний.

26. Лізингодавцями відповідно до чинного законодавства можуть бути:

а) фізична або юридична особа, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця;

б) юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу;

в) юридична особа, яка передає право володіння та користування предметом лізингу лізингоодержувачу, крім бюджетних установ;

г) фізична особа – суб’єкт підприємницької діяльності, яка отримує право володіння та користування предметом лізингу від лізингодавця.

27. Операція фізичних чи юридичних осіб з отримання коштів від юридичної особи, кваліфікованої як фінансова установа, під заставу товарів, предметів домашнього вжитку чи валютних цінностей – це:

а) комерційний кредит;

б) іпотечний кредит;

в) ломбардна операція;

г) фінансова операція.

28. Основним органом, що здійснює регулювання діяльності ломбардів в Україні є:

а) Державна комісія з цінних паперів та фондового ринку;

б) Державна комісія з регулювання ринків фінансових послуг в Україні;

в) Національний банк України;

г) Кабінет Міністрів України.

29. До супутних послуг ломбардів не відносять:

а) оцінку заставленого майна;

б) надання посередницьких послуг зі страхування предмета застави;

в) реалізацію заставленого майна;

г) надання фінансових кредитів.

30. Метою створення кредитної спілки є:

а) задоволення потреб її членів у взаємному кредитуванні;

б) надання фінансових послуг шляхом об’єднання грошових внесків;

в) отримання прибутку;

г) надання гарантій на кредити суб’єктів підприємницької діяльності за рахунок власних коштів.

31. Відмінність кредитної спілки від банку полягає у тому, що вона не здійснює:

а) залучення у вклади грошових коштів фізичних і юридичних осіб;

б) розміщення залучених коштів від свого імені, на власних умовах і на власний ризик;

в) відкриття і ведення рахунків фізичних і юридичних осіб;

г) кредитування юридичних осіб.

32. Неприбуткове об’єднання фінансових установ, створене з метою захисту інтересів своїх членів, якому делегуються повноваження щодо розроблення і впрвадження правил поведінки на фінансовому ринку – це:

а) кредитна спілка;

б) саморегулівна організація;

в) ДКЦПФР;

г) компанія з управління активами.

33. Яка професійна діяльність на ринку цінних паперів визнається депозитарною:

а) надання послуг по веденню реєстру власників цінних паперів;

б) надання послуг по зберіганню цінних паперів (сертифікатів цінних паперів) та / або обліку прав власності на цінні папери;

в) надання послуг по довірчому управлінню цінними паперами клієнтів;

г) надання кредитів на придбання цінних паперів.

34. Яка діяльність не відноситься до професійної на ринку цінних паперів:

а) розрахунково-клірингова діяльність;

б) депозитарна діяльність;

в) діяльність інвестиційних фондів;

г) реєстраційна діяльність.

35. Де найменший ризик в розміщенні готівки в стабільних ринкових умовах:

а) при купівлі державних облігацій;

б) при купівлі акцій підприємств виробничої сфери;

в) при купівлі акцій банків;

г) при купівлі муніципальних облігацій.

36. У світовій практиці страхування фінансових ризиків отримало назву :

а) фіксингу;

б) арбітражу;

в) коносаменту;

г) хеджування.

37. Метою арбітражних операцій на валютному ринку є:

а) підтримка курсу національної валюти;

б) отримання прибутку за рахунок різниці валютних курсів;

в) страхування валютних ризиків;

г) фіксація прибутку на ринку спот.

38. Хеджер – це особа, яка:

а) намагається знизити фінансовий ризик;

б) проводить арбітражні операції на строковому ринку;

в) проводить операції на строковому ринку за замовленнями клієнтів;

г) гарантує виконання ф’ючерсних контрактів на ринку реальних товарів.

39.Де при досить реальній оцінці кон’юнктури вище ступінь вигоди?

а) при купівлі державних облігацій;

б) при купівлі опціону;

в) при внесенні грошей в банк на депозитний рахунок;

г) при купівлі акцій.

40.Які з цінних паперів акціонерного товариства скоріше за все піднімуться в ціні якщо зростає його чистий прибуток?

а) прості акції;

б) привілейовані акції;

в) облігації;

г) короткострокові векселі.

41. Які з наведених цінних паперів формують спекулятивну частину портфеля цінних паперів:

а) прості і привілейовані акції;

б) боргові цінні папери;

в) векселі;

г) сертифікати банків.

42.Пасивне управління портфелем фінансових інвестицій полягає в:

а) придбанні високодоходних цінних паперів і продажу низькодоходних;

б) придбанні надійних цінних паперів і продажу спекулятивних;

в) утриманні диверсифікованого набору цінних паперів в незмінному стані протягом тривалого часу;

г) придбанні ефективних цінних паперів і швидкому продажу

низькоефективних.

43. Портфель цінних паперів формують з метою:

а) залучення фінансових ресурсів;

б) забезпечення ліквідності цінних паперів;

в) збільшення доходності фінансових інвестицій;

г) покращення умов інвестування шляхом диверсифікації інвестицій.

44.Яку мету переслідує агресивний інвестор на фінансовому ринку?

а) доходність інвестицій;

б) захист від інфляції;

в) безпеку інвестицій;

г) законність інвестицій.

45.Яку мету переслідує створення консервативного портфеля?

а) спекулятивну гру;

б) довгострокове вкладення і ріст капіталу;

в) захист від інфляції;

г) правильна відповідь відсутня.

48. До якого типу можна віднести інвестора, який сформував портфель, що складається на 50 % з державних цінних паперів і на 50 % з акцій і облігацій стабільних емітентів?

а) нераціональний;

б) консервативний;

в) помірно агресивний;

г) агресивний.

47. Ризик, пов’язаний із загальною економічною ситуацією в країні та світі, визначають, як:

а) несистематичний;

б) систематичний;

в) ліквідності;

г) селективний.

48. Процес розподілу інвестованих коштів між різними об’єктами вкладення, які безпосередньо не пов’язані між собою, як метод зниження фінансового ризику – це:

а) страхування;

б) диверсифікація;

в) лімітуваня;

г) хеджування.

49 Відносним показником, що вимірює ступінь фінансового ризику є:

а) дисперсія;

б) коефіцієнт варіації;

в) сума збитку;

г) середньоквадратичне відхилення випадкової величини.

50. До зовнішніх ризиків, що діють на фінансовому ринку відносять:

а) юридичні;

б) виробничі;

в) комерційні;

г) транспортні.