Тема 10. Міжнародний фінансовий ринок

10.1. Методичні поради до вивчення теми

Міжнародний фінансовий ринок - глобальна система акумулювання вільних фінансових ресурсів та надання їх споживачам із різних країн на принципах ринкової конкуренції. Головною функцією міжнародного фінансового ринку є забезпечення міжнародної ліквідності, тобто можливості швидко залучати достатню кількість фінансових засобів у різних формах на вигідних умовах на наднаціональному рівні. Залучення ресурсів на міжнародному фінансовому ринку значно розширює фінансові можливості кожної країни і сприяє вирівнюванню економічного розвитку країн і створенню умов для підвищення суспільного добробуту.

Міжнародний фінансовий ринок виник на базі відповідних національних ринків, тісно взаємодіє з ними та має низку специфічних відмінностей:

• величезні масштаби (щоденні операції на світових фінансових ринках у 50 разів перебільшують операції світової торгівлі товарами);

• відсутність географічних кордонів;

• цілодобове проведення операцій;

• використання валют провідних країн, а також ЕКЮ (1979—1998 рр.), ЄВРО з 1999 р., частково СДР;

• учасниками є переважно першокласні банки, корпорації, фінансово-кредитні інститути з високим рейтингом;

• доступ на ці ринки відкритий у першу чергу першокласним позичальникам чи під солідні гарантії;

• диверсифікація сегментів ринку та інструментів операцій за умов революції у сфері фінансових послуг;

• стандартизація та високий ступінь інформаційних технологій безпаперових операцій.

Формування світового фінансового ринку на сучасному етапі відбувається під впливом процесу глобалізації національних фінансових ринків, чинниками якого є:

• інтенсивне впровадження електронних технологій, комунікаційних засобів та інформатизації, що робить високоефективними інформаційну інфраструктуру фінансового ринку та систему розрахунків між учасниками ринку;

• розширення видів та кількості пропонованих цінних паперів;

• посилення ролі фінансових ринків як основного механізму перерозподілу фінансових ресурсів як у національному, так і в глобальному масштабі;

• вплив приватизаційних процесів на потенційну пропозицію цінних паперів;

• концентрація діяльності учасників ринку у світових фінансових центрах;

• інституціоналізація фінансових ринків, тобто постійне збільшення частки інституційних учасників ринку (інвестиційних, страхових компаній, пенсійних фондів тощо);

• лібералізація фінансових ринків, тобто створення законодавства, що сприяє проникненню учасників ринку на фінансові ринки різних рівнів і стимулює їх активність.

Міжнародний фінансовий ринок складається із взаємопов’язаних і доповнюючих один одного, але окремо функціонуючих фінансових ринків. Серед них слід виділити: фондовий ринок, ринок капіталів, валютний ринок, які в свою чергу поділяються на більш вузькі ринки. Структура міжнародного фінансового ринку представлена на рис.10.1.

Міжнародний фінансовий ринок

Міжнародний ринок валют

Міжнародний ринок акцій

Міжнародний ринок позичкового капіталу

Міжнародний ринок облігацій

Міжнародний ринок банківського кредитування

Ринок єврооблігацій

Ринок іноземних облігацій

Рис. 10.1. Структура міжнародного фінансового ринку

Міжнародний фінансовий ринок може бути як повністю сегментований, так і повністю інтегрований. Якщо ринок повністю сегментований, інвестор з однієї країни не може вкласти кошти в цінні папери в іншій країні. Тут цінні папери одного ступеня ризику на різних ринках мають різну ставку доходу, що обумовлюється як сегментованістю ринків, так і різницею в курсах валют та відмінностями в системах оподаткування. В повністю інтегрованому ринку інвестор може інвестувати кошти у проекти незважаючи на їх географічне положення. Поряд з цим цінні папери одного ступеня ризику забезпечують інвестору однаковий рівень доходу. Сьогодні фінансові ринки певних рівнів використовують фінансові інструменти з різною мірою інтегрованості. Емітенти мають обмежені можливості щодо залучення більш дешевого капіталу поза місцевим ринком, а інвестори – щодо вкладання коштів на ринках інших країн та на міжнародному ринку.

Серед факторів, що об’єктивно впливають на формування та розвиток міжнародного фінансовго ринку можна виділити: розвиток міжнародної спеціалізації та кооперування виробничих процесів, динамізм зовнішньоторговельних відносин країн світу, стрімке зростання обсягів фінансового капіталу, використання переваг сукупного науково-технічного потенціалу світового співтовариства. [62]

За прогнозними оцінками міжнародних експертів до 2010 року обсяг світових активів на фінансовому ринку сягне майже 209 трлн. дол.США. Зазначене можна проілюструвати інформацією, наведеною у табл. 10.1.

Таблиця 10.1. Динаміка обсягів та структури міжнародних фінансових активів у 1993-2010 роках

Інструменти	1993 рік		1999 рік		2003 рік		2004 рік		2010* рік
	трлн дол	%	трлн дол	%	трлн дол	%	трлн дол	%	трлн дол	%
Акції	14,3	27,0	36,1	37,6	31,9	27,0	33,1	27,8	56,9	27,2
Корпоративні облігації	117,	22,1	20,5	21,4	30,8	26,1	31,5	26,5	60,8	29,1
Державні облігації	10,5	28,3	14,5	15,1	20,5	17,4	21,2	17,8	32,4	15,5
Депозити	16,5	31,1	24,9	25,9	34,8	29,5	33,2	27,9	58,9	28,2
Усього	53,0	100,0	96,0	100,0	118,0	100,0	119,0	100,0	209,0	100,0

2010^* - прогнозні дані

На сьогоднішній день третя частина внутрішнього валового продукту України реалізується за допомогою зовнішньоекономічних зв’язків. В умовах недостатності внутрішнього ресурсного забезпечення велике значення набуває залучення іноземного капіталу, у тому числі міжнародних фінансових організацій.

Основними міжнародними фінансовими організаціями, у сферу інтересів яких входить Україна, є: Міжнародний валютний фонд; Міжнародний банк реконструкції та розвитку (Світовий банк), Європейський банк реконструкції та розвитку.

МВФ є міжнародною організацією, що призначена для регулювання валютно-кредитних відносин між державами-членами та для фінансової допомоги їм через надання коротко- і середньострокових кредитів в іноземній валюті.

Ресурси МВФ формуються шляхом внесків держав-членів. Кожна держава-член має квоту (внесок) виражену в SDR – Special Drawing Rights (спеціальні права запозичення). SDR являють собою міжнародний резервний актив, створений МВФ у 1969 році, як платіжний засіб між державами, членами МВФ. Курс SDR формується Міжнародним валютним фондом раз на день. Вартість SDR визначається на основі кошика основних світових валют. Питома вага кожної валюти в кошику SDR визначається з урахуванням частки країни в міжнародній торгівлі: долар США 44%, євро 34%, японська ієна 11%, фунт стерлінгів11%.

Україна вступила до Міжнародного валютного фонду (МВФ) у вересні 1992 року. А першу широкомасштабну програму стабілізації і реформ було започатковано в Україні за допомогою МВФ у жовтні 1994 року. В цілому ж співпраця України з МВФ на різних етапах сприяла розв’язанню проблем платіжного балансу, державного боргу, стимулювала системне проведення податкової реформи, структуризацію паливно-енергетичного комплексу, привертала увагу до соціальних проблем.

ЄБРР було створено з метою надання фінансової допомоги країнам Центральної та Східної Європи і Співдружності незалежних держав. Частка України в загальному портфелі проектів ЄБРР сьогодні становить близько 7%.

Основними напрямками співпраці ЄБРР з Україною є надання міжнародних кредитів на пільгових умовах під гарантії уряду (40%) та кредитування українських приватних підприємств на комерційних засадах (60%). При цьому ЄБРР є найбільшим інвестором/кредитором України, а обсяг його кредитно-інвестиційного портфеля порівняно із загальним обсягом рямих іноземних інвестицій в Україну становить 16,5% останніх. [47]

Відмінності ЄБРР від Бреттон-вудських інститутів (МВФ, Світовий банк тощо ) полягають в тому що:

• банк робить сильніший акцент на умовах, що супроводжують проекти: при наданні фінансування ЄБРР наголошує на виконанні клієнтом цілої низки структурних та інституційних умов з метою поліпшення інвестиційного клімату, прискорення структурних змін, оптимізації корпоративного управління тощо;

• ЄБРР — єдина міжнародна фінансова інституція, яка фінансує на комерційних принципах (тобто на засадах самоокупності) як проекти розвитку, так і приватний сектор, не надаючи при цьому ніяких “м'яких” кредитів або цінових субсидій;

• на відміну від комерційних банків ЄБРР здатний брати на себе політичні ризики (завдяки тому, що країни операцій є водночас акціонерами), ризик конвертованості валют (унаслідок статусу преференційного кредитора борг ЄБРР не підлягає реструктуризації), різноманітні комерційні ризики (завдяки регіональній спеціалізації та унікальному досвідові).

Група Світового банку (the World Bank Group) — це міжнародна організація розвитку, мета якої — надавати допомогу країнам-членам на шляху - до економічного та соціального прогресу. Вона складається з п'яти тісно асоційованих фінансових інституцій:

• Міжнародного банку реконструкції й розвитку (МБРР);

• Міжнародної асоціації розвитку (МАР);

• Міжнародної фінансової корпорації (МФК);

• Багатостороннього агентства з гарантій інвестицій (БАП);

• Міжнародного центру розв'язання спірних питань у сфері інвестицій (МЦРІС).

Діяльність Світового банку має на меті не максимізацію прибутку, а надання кредитів на цілі розвитку за найнижчою вартістю. Кредитування здійснюється Світовим банком за умови дотримання позичальником таких принципів.

По-перше, позики та кредити надаються Банком для фінансування проектів тільки в тому разі, якщо доступ позичальника до інших дешевих кредитних ресурсів обмежений. По-друге, позичальник та гарант мають надати Банкові істотні докази можливості повернення основного боргу та сплати відсотків за кредитом. По-третє, проекти, що підтримуються Світовим банком, мають бути пріоритетними для країни-позичальника.