Тема 4. Ризик та вартість капіталу

4.1. Методичні поради до вивчення теми

Одним з головних критеріїв прийняття рішення про розміщення капіталу на фінансовому ринку є оцінка ризику.

Фінансові ризики - це спекулятивні ризики пов’язані з ймовірністю зазнати збитків у результаті проведення будь-яких операцій у фінансово-кредитній і біржовій сферах, а також здійснення операцій з фондовими цінними паперами. Класифіка

У цілому фінансовий ризик можна охарактеризувати: за величиною – високий, низький, середній; за об’єктами – ризик підприємця, підприємства, страхової компанії, банку і т.інш.; за видом діяльності – ризик виробничої, посередницької, консалтингової, страхової та інших видів діяльності; за економічним змістом – чистий ризик та спекулятивний ризик; у залежності від можливості впливу - систематичний та несистематичний.

Найбільш істотною ознакою класифікації фінансових ризиків є характер діяльності учасників фінансового ринку (рис.4.1)

Рис.4.1. Класифікація фінансових ризиків

Визначення фінансового ризику здійснюється під час формування проблеми прийняття фінансового рішення і полягає у:

• виявленні причин і факторів, які збільшують і зменшують конкретний тип фінансового ризику;

• проведенні аналізу й ідентифікації виявлених причин і чинників;

виділенні етапів і робіт, під час яких можуть виникати передумови фінансового ризику.

Фінансовий ризик має математично виражену ймовірність настання втрат. Для кількісної оцінки фінансового ризику найчастіше застосовується статистичний метод аналізу, сутність якого ґрунтується на теорії ймовірності розподілу випадкових величин.

Основними інструментами такої оцінки є :

1. Математичне очікування, вимірює результат який ми очікуємо у середньому і представляє собою суму добутків всіх можливих значень параметра який досліджується на ймовірність їх виникнення.

, [4.1.]

2.Дисперсія, що являє собою середньозважене за ймовірностями квадратів відхилень можливих результатів від очікуваного. Використовується для того щоб оцінити яким чином будуть розсіяні значення вибраного параметра від його середнього прогнозованого значення.

, [4.2.]

3. Середньоквадратичне відхилення є характеристикою конкретного ризику, яка показує середнє максимально можливе коливання певного параметра від його очікуваного значення. Чим більшою є величина середньоквадратичного відхилення, тим ризикованіше дане управлінське рішення. Визначається як корінь квадратний з дисперсії.

4. Коефіцієнт варіації представляє собою відношення середньо-квадратичного відхилення до середнього рівня явища. Чим меншим є значення коефіцієнта варіації, тим більша стабільність прогнозованої ситуації, а отже і менший ступінь ризику і навпаки. Для оцінки рівня ризику встановлена така оцінка різних значень коефіцієнта варіації:

• до 10% - слабкий ризик

• 10 % – 25% - помірний ризик

• понад 25% - високий ризик

5. Коефіцієнт ризику, представляє собою співвідношення максимально можливої величини збитку та обсягу власних грошових ресурсів.

, [4.3.]

де Зб – сума можливого збитку;

ВК – сума власного капіталу.

Оцінка ступеня ризику може проводиться за наступною шкалою:

• 0,0 – 0,1 мінімальний

• 0,1-0,3 низький

• 0,3-0,4 середній

• 0,4-0,6 високий

• 0,6-0,8 максимальний

• 0,8-1 критичний

Фінансові ризики пов’язують із структурою капіталу: у разі незадовільної структури капіталу виникає ризик того, що підприємство залучатиме кошти за ризиковою процентною ставкою і врешті-решт стане неплатоспроможним.

Забезпечення ефективної діяльності суб’єктів фінансового ринку в умовах ризику можливо лише за умов реалізації ефективної стратегії управління ризиком, яка полягає у :

• виявленні схильності до ризиків;

• аналізі ризиків та їх оцінюванні;

• виборі методів управління ризиком;

• здійсненні фінансового контролю.

Основними методами зниження ступеня ризиків на фінансовому ринку є: формування резервів; диверсифікація; хеджування; страхування ризиків.

Не менш важливе значення учасники фінансового ринку мають приділяти оцінці вартості фінансових активів у часі, адже будь-який фінансовий актив має вартість лише тому, що забезпечує певні доходи у майбутньому.

Теорію вартості фінансового капіталу у часі покладено в основу методу розрахунку інвестиційної вартості активів, що отримав назву методу капіталізації доходу. Сутність методу полягає у тому, що реальна вартість активу дорівнює теперішній вартості грошових потоків, що генеруються таким активом.

Інвестиційна вартість фінансового активу обчислюється за формулою:

[4.4.]

де с₁, с₂, с_t , с_n - очікувані грошові потоки;

r –дохідність активу, яка очікується.

Точність розрахунку інвестиційної вартості фінансового активу залежить від того наскільки учасник ринку проінформований відносно всіх факторів, які впливають на майбутні доходи.

Концепція відповідно якої ринок вірно оцінює інвестиційну вартість фінансових активів, а ціна відображає всю наявну інформацію про дохідність і ризикованість фінансового активу, називається гіпотезою про інформаційну ефективність фінансового ринку. Якщо ж ринок ефективний у слабкій формі, то вірною є гіпотеза випадкового кроку – ціна відображає ретроспективну інформацію про аналізований актив, тобто, коливання цін на ринку представляють собою випадковий процес.

У залежності від терміну обертання і періодичності виплати доходу по фінансових інструментах розрізняють наступні моделі оцінки їх інвестиційної (поточної ринкової вартості):

1. Модель оцінки поточної ринкової вартості облігацій, з періодичною сплатою процентного доходу:

[4.5.]

де Р_t – процентний дохід по облігації за один інтервал нарахування;

g - норма поточної дохідності (виражена десятковим дробом);

t – кількість періодів, що залишилися до погашення облігації;

Н – номінальна вартість облігації.

2. Модель оцінки поточної ринкової вартості облігацій з виплатою відсотків при погашенні:

[4.6.]

3. Модель оцінки поточної ринкової вартості акції з постійними дивідендами:

D

V _c = --------- [4.7.]

g

де D – дивіденд;

g – рівень дохідності акцій певного типу.

4. Модель оцінки поточної ринкової вартості акції, дивіденди по яких зростають однаковими темпами (Модель Гордона):

D_o ( 1 + t_d )

V _c = -------------, [4.8.]

g - t_d

де D_о – останній виплачений дивіденд;

t_d - темп зростання дивіденду.

5. Модель оцінки поточної ринкової вартості акції із рівнем дивідендів, що коливається у часі:

D₁ D₂ D_n

V_c = ----- + ------- + ….+ ---------, [4.9.]

1+g (1+g)² (1+g )ⁿ

де D_1.... D_n – дивіденди у роках прогнозу;

n - кількість років прогнозування.