Умови вдосконалення

Якщо поставити питання директорові якого-небудь підприємства про умови для саморозвитку менеджерів, то, швидше за все, можна почути у відповідь: «А хіба для цього потрібні спеціальні умови? Адже це саморозвиток. Хто хоче, той і займається. Для того, щоб удосконалюватися, менеджерові не потрібні тренажери, спортзал або якась апаратура. Він може цим займатися удома в кріслі, на дивані або на роботі за столом». Насправді, звичайно, все це не так просто. Для саморозвитку потрібні і певні умови, і певні ресурси. До двох найбільш важливих груп умов відносяться культурні і особові, які певною мірою взаємозв`язані. Умова 1. Організаційна культура у вигляді традицій, норм і ціннісної орієнтації може стимулювати і підтримувати ініціативу працівників в самовдосконаленні, а може, навпаки, її повністю блокувати. Наприклад, до перших відноситься інноваційна культура, а до других - бюрократична. Умова 2. Вищі керівники можуть бути прикладом новатора, що саморозвивається, а також прикладом обережного консерватора. Домінуючий стиль керівництва компанією грає виключно важливу роль в цьому питанні. Якщо він стимулює участь менеджерів в обговоренні проблем підприємства, підтримує ініціативу, демонструє зацікавленість в залученні персоналу до вирішення актуальних проблем, принципово не відкидає ризик і не заперечує проти критики традиційного порядку, створюється сприятливе морально-психологічне середовище для саморозвитку. Для вирішення цього завдання будь-якому менеджерові важливо також мати деякі ресурси:

• час для заняття саморозвитком;

• доступ до інформації;

• методична забезпеченість виробничих умов, тобто набір заходів, учбово-тренувальних технологій і повчальних програм, які менеджер може використовувати для свого професійного розвитку.

Мова йде не про обов`язкові для всіх заходи або курси підвищення кваліфікації, а про програми, які пропонуються зацікавленим працівникам компанії. Менеджер, що займається самовдосконаленням, вибирає з пропонованого набору лише те, що вважає для себе корисним і необхідним, що відповідає його потребам і планам професійного зростання. Створення умов і ресурсів для саморозвитку, звичайно, вимагає визначених, іноді значних, фінансових витрат. Для керівників, схильних економити на персоналі, слід відмітити, що компанія, в якій є менеджери, що саморозвиваються, має серйозний потенціал зростання; компанія, в якій кількість таких менеджерів постійно збільшується, є перспективною; компанія, в якій більшість менеджерів займаються самовдосконаленням, є вже організацією, що навчається. Тому створення організаційних умов і ресурсів для саморозвитку менеджерів є ефективною формою інвестування компанії у свій власний розвиток.

30. Управлінська діяльність як реалізація функцій управління

змістом управлінської діяльності є реалізація управлінських функцій. Останні ж практично втілюються у життя через різного характеру дії правомочних представників органу управління — службових oci6. Зовнішнє вираження управлінської діяльності у конкретних практичних діях іменується формою управління (форма як категорія — це зовнішнє вираження будь-якого змісту). Формою державного управління треба вважати будь-яке зовнішнє вираження конкретних однорідних дій державного органу, його структурних підрозділів та службових oci6, котрі здійснюються з метою реалізації функцій управління. Так, функцій підбору, розстановки, підготовки кадрів реалізується через такі форми управлінської діяльності, як призначення (обрання) на посаду, заміщення такої за конкурсом, за контрактом, атестації службовців, проведення науково-практичних конференцій з обміну досвідом тощо. Більшість дій на шляху реалізації “кадрової” функції знаходить своє вираження у такій основній формі управлінської діяльності, як юридичні акти управління.