§1. Поняття правосуддя. Відмінність правосуддя від інших форм державної діяльності, його характерні ознаки

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Конституції України державна влада здійснюється на засадах її поділу на:

1. Законодавчу;

2. Виконавчу;

3. Судову.

Це конституційне положення закріплює концептуальний принцип розподілу влад, за якою кожна з гілок єдиної і неподільної державної влади здійснює лише їй притаманну функцію, має свою сферу реалізації, свою компетенцію. Такий поділ державної влади обумовлений двома основними моментами, а саме необхідністю:

• забезпечення найбільш ефективного функціонування державної влади в інтересах суспільства;

• створення перешкод для зловживання владою, її узурпації.

Поділ влади на вказані гілки також збалансовує діяльність різних структур державної влади.

У класичному вигляді теорія поділу влади, як відомо, була розроблена такими мислителями як Джон Локк та Шарль-Луї Монтеск'є.

Судова влада займає особливе місце в системі державної влади. Взаємодія судової влади з іншими гілками влади в Україні здійснюється на основі «механізму стримувань і противаг», який полягає у тому, що органи законодавчої влади впливають на суди, створюючи для них законодавчу базу діяльності. Крім того, Веховна РадаУкраїни разом із Президентом України беруть участь у формуванні судової системи – призначенні судів. Але при цьому суди їм не підлеглі і зазначені органи не вправі контролювати законність вироків та інших судових рішень. У свою чергу Конституційний Суд України наглядає за конституційністю законів, прийнятих Верховною Радою України.

Так, наприклад, Конституційний Суд України у справі за конституційним поданням 252 народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (Конституційності) Закону України «Про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV»вирішив:

1.Визнати таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним) Закон України «Про внесення змін до Конституції України від 8 грудня 2004 року № 2222-ІV» у зв’язку з порушенням конституційної процедури його розгляду та прийняття.

2. Закон України № 2222- ІV від 8 грудня 2004 року втрачає чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього рішення.

3.Рішення Конституційного Суду України є обов’язковим до виконання на території України, остаточним і не може бути оскаржене.

Взаємовплив судової влади та органів виконавчої влади проявляється у тому, що суд може скасувати суперечливі Конституції та Законам України акти органів державного управління, розглядати скарги громадян на незаконні рішення, дії чи бездіяльність органів управління. Для цього, наприклад, в Україні існують адміністративні суди, що розглядають справи адміністративної юрисдикції, пов’язані з правовідносинами в сфері державного управління.

Суди загальної юрисдикції утворюються і ліквідуються Президентом України за поданням Міністерства юстиції України, що узгоджується з Головою Верховного Суду України.

Власне, головне призначення судової влади – вирішення віднесених законодавством до її компетенції правових конфліктів, які виникли у суспільстві. Тому судова влада в системі державної влади є рівнозначною, рівноправною, паритетною.

Судова влада реалізується шляхом здійснення правосуддя у формі цивільного, господарського, адміністративного, кримінального, а також конституційного судочинства.

Судочинствоздійснюється Конституційним Судом та судами загальної юрисдикції.

Правосуддя становить основний зміст судової влади і полягає у розгляді судами в судових засіданнях цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних справ,а також справ конституційної юрисдикції і законному, обґрунтованому, справедливому їх вирішенні.

Правосуддя має місце тоді коли суд повно з'ясував усі істотні обставини справи і постановив законне, обґрунтування і справедливе рішення.

З точки зору теорії права здійснення правосуддя є правозастосовною діяльністю, що ґрунтується на суворому дотриманні закону, тому вирішення судових справ з порушенням закону чи постановлення неправосудного рішення не може вважатись правосуддям.

Отже, правосуддя – це особливий вид державної діяльності, що здійснюється судом на підставі закону, зміст якої становить розгляд і вирішення судових справ з метою забезпечення гарантованих Конституцією України та законами прав і свобод людини і громадянина, прав та законних інтересів суспільства та держави, результатом якого є постановлення правосудного судового рішення, яке має загальнообов’язковий характер.

Основними ознаками правосуддя є те, що:

1.Його суб’єктом може бути лише один державний орган – суд. Так, у ст. 124 Конституції України зазначено, що правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Делегувати функції судів, а також привласнення цих функцій іншими органами чи посадовими особами не допускається. Таким чином, жоден інший орган, жодна інша посадова особа не може в нашій країні здійснювати правосуддя.

2. Його сутність полягає у розгляді та вирішенні у судових засіданнях цивільних,господарських, адміністративних, кримінальних, конституційних справ.

Цивільні справи стосуються спорів, захисту прав і законних інтересів фізичних, юридичних осіб, держави.

Господарські справи стосуються розв’язання господарських спорів, що виникають між учасниками господарських правовідносин.

Адміністративні справи стосуються правовідносин у сфері державного управління.

Кримінальні справи стосуються застосування встановлених законом заходів покарання до осіб, винних у вчиненні злочину, або у виправдовуванні невинних.

Конституційні справи стосуються визначення конституційності або неконституційності законів, прийнятих Верховною Радою України.

Тобто розгляд справ проходить саме у судових засіданнях, де провідне місце належить головуючому - професійному судді, на якого й покладається обов’язок забезпечити законний розгляд справи;

3. Воно має за мету забезпечити гарантовані Конституцією України та законами права і свободи людини і громадянина, права і законні інтереси юридичних осіб, інтереси суспільства і держави.

4. Воно здійснюється за визначеною законом процедурою. Громадяни можуть звертатися до суду, або мати з ним інші стосунки не з будь-якого приводу, а тільки у зв’язку:

– з порушенням їх законних прав та охоронюваних законом інтересів;

– із залучення до суду як свідка, потерпілого, підозрюваного, обвинуваченого, підсудного (у кримінальному процесі) та відповідача у цивільному процесі.

Таким чином, дотримання процесуальної форми має принципове значення. Недотримання процедурних форм, закріплених у процесуальних законах, може стати предметом нового судового розгляду і навіть привести до скасування винесеного судового рішення.

Процедурний аспект служить однією з важливих гарантій ефективності і неупередженості. Часом ця обставина стає причиною затягування розгляду справи, а іноді і джерелом значних матеріальних витрат. В той же час держава свідомо іде на це, аби захистити права громадян.

5.Його результатом є правосудне (законне і обґрунтоване) судове рішення, що має загальнообов’язковий характер.

Судові рішення ухвалюють іменем України і тому вони є обов’язковими до виконання на всій території України. Рішення, що набрало законної сили у кожній конкретній справі, є такими ж обов’язковими для всіх фізичних та юридичних осіб, яких воно стосується, як і закон. Ніякі інші органи влади не вправі ставити під сумнів обов’язковість виконання судових рішень. Ставши остаточним рішення набуває незворотного характеру і ніхто, навіть суддя, що його виніс, не може його змінити. Після підтвердження у вищих судових інстанціях воно набуває обов’язкової сили і незаперечного авторитету для усіх без винятку державних органів і посадових осіб; у разі потреби його виконання забезпечується примусово. Цим досягається гарантованість захисту прав і законних інтересів громадян, юридичних осіб, громадських організацій і державних органів.

Отже, зазначені ознаки правосуддя, як особливого виду державної діяльності і відрізняють його від інших форм державної діяльності.