§2. Поняття і види судових і правоохоронних органів,їх загальна характеристика і функції

Питання про віднесення тих чи інших органів до правоохоронних не отримало одностайного схвалення у науковій літературі, оскільки вчені пропонують різні визначення поняття «правоохоронні органи», надають різний їх перелік, називають різні спеціальні ознаки правоохоронних органів.

Є певні недоліки у визначенні поняття «правоохоронні органи» і в законодавстві. Так, у ст. 1 Закону України «Про основи національної безпеки України» правоохоронні органи визначено як «органи державної влади, на які Конституцією і законами України покладено здійснення правоохоронних функцій».

У іншому законодавчому акті – Законі України «Про демократичний цивільний контроль над Воєнною організацією і правоохоронними органами держави» дається визначення правоохоронних органів як «державних органів, які відповідно до законодавства здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції».

Як видно, у першому із названих законів використано словосполучення «органи державної влади», у другому «державні органи», яке є більш широким за змістом, а отже значно розширює перелік правоохоронних органів; у першому із зазначених законів використано словосполучення «Конституцією і законами України», у другому «відповідно до законодавства», що також розширює перелік нормативно-правових актів, якими покладено здійснення у першому із названих законів «правоохоронних функцій», у другому – «правозастосовних або правоохоронних функцій».

У ст. 2 Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» правоохоронні органи визначено як:

1. органи прокуратури;

2. внутрішніх справ;

3. служби безпеки;

4. Військової служби правопорядку у Збройних Силах України;

5. митні органи;

6. органи охорони державного кордону;

7. органи державної податкової служби;

8. органи і установи виконання покарань;

9. державної контрольно-ревізійної служби;

10. рибоохорони;

11.державної лісової охорони;

12. інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функції.

Як видно, у цьому нормативно-правовому акті законодавець пішов шляхом перелічення органів, які він вважає правоохоронними, а також так само, як і в переважній більшості інших правових актів, використовує словосполучення «інші органи, які здійснюють правозастосовні або правоохоронні функцій». Тобто і перелік законодавцем правоохоронних органів не є вичерпним.

Посилаючись на зазначену норму закону ряд науковців відносить до правоохоронних і судові органи, що на нашу думку є явно помилковим, оскільки сама назва цього Закону України «Про державний захист працівників суду і правоохоронних органів» розмежовує судові і правоохоронні органи.

Державні органи, які отримали назву «правоохоронних» мають низку специфічних ознак (рис), які у комплексі визначають їх особливості. До таких ми відносимо:

1. Вони виконують одну або декілька із таких функцій, як:

а) запобігання злочинам та адміністративним правопорушенням, їх припинення та розкриття, розшук осіб, які їх вчинили;

б) охорона особливо важливих державних об’єктів та окремих, передбачених законодавством посадових осіб;

в) оперативно-розшукова та розвідувальна діяльність;

г) охорона громадського порядку і громадської безпеки;

д) виконання кримінальних покарань;

є) контроль за переміщенням людей, транспортних засобів, товарів та інших предметів чи речовин через державний і митні кордони України;

ж) протипожежний та цивільний захист населення;

з) нагляд за виконанням законів.

2. Така функція (функції) є однією із основних (головних) та виконується ним повсякденно.

3. Органи, які виконують правоохоронні функції, для забезпечення виконання покладених на них завдань наділені правом застосування примусових заходів та засобів(фізичної сили, спецзасобів активної оборони та нападу, вогнепальної зброї).

4. Для виконання покладених обов’язків такі органи наділені відповідними атрибутами (форма, посвідчення).

5. З метою забезпечення належної дисципліни працівникам правоохоронних органів присвоюються спеціальні звання, питання їх відповідальності регламентується спеціальними статутами про дисципліну.

Таким чином, правоохоронні органи – це державні органи, на які законодавчими актами покладено здійснення однієї або декількох правоохоронних функцій і для яких їх виконання є основним та повсякденним завданням.

Система судів складає окрему гілку влади – судову, в той час як більшість правоохоронних органів належать до виконавчої гілки влади.

Саме незалежність судів від органів законодавчої та виконавчої влади гілок влади є вагомим аргументом існування відокремленої від правоохоронних органів судової системи. Цією незалежністю пояснюється особливий статус судів серед інших органів, які захищають, охороняють права та інтереси людини, громадянина, суспільства та держави.

Сукупність правових норм, що визначають задачі, принципи організації і діяльності, структуру і компетенцію судів являє собою судоустрій.

Тема судової системи буде розглядатись окремо, тому тільки зазначимо, що судова система складається з Конституційного суду України та судів загальної юрисдикції.

Судоустрій в Україні визначається Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів».

Різноманітність та багатогранність державної діяльності обумовлює існування ряду виконуваних судом і правоохоронними органами функцій.

Функції правоохоронної і судової діяльності – це основні напрями чи види діяльності, які розкривають її суть та призначення.

До основних функцій належать:

1. Конституційний контроль – своєрідний напрям судової діяльності, який полягає у перевірці відповідності законів та інших нормативно-правових актів Конституції України.

2. Правосуддя – це вид судової діяльності, який передбачає розгляд та вирішення цивільних, господарських, адміністративних, кримінальних, конституційних справ у встановленій процесуальній формі.

3. Організаційне забезпечення діяльності судів – це вид судової діяльності, складений із певних організаційних заходів, спрямованих на створення умов для повного та всебічного здійснення правосуддя.

4. Прокурорський нагляд – це вид правоохоронної діяльності, який полягає у забезпеченні законності, що реалізується шляхом нагляду (спостереження) за дотриманням і правильним застосуванням законодавства, а також у відповідному реагуванні на порушення закону на всій території України.

5. Попередження, виявлення і розслідування правопорушень – це напрям правоохоронної діяльності, який передбачає застосування системи заходів загального і спеціального характеру уповноваженими державою правоохоронними органами.

6. Надання юридичної допомоги – це правоохоронна функція, яка реалізується у наданні правової допомоги юридичним та фізичними особам під час вирішення питань захисту і охорони їх прав та інтересів або при захисті у кримінальних справах.