§ 1. Поняття нотаріату, система органів нотаріату і повноваження

Нотаріус походить від латинського notarius – писар, секретар.

Ще в Стародавньому Римі приблизно в ІІІ ст. до н.е. з’явились особи, які надавали правовим актам і договорам письмової форми.

До таких осіб належали передусім численні писарі. Було дві категорії писарів: частина з них перебувала на службі при посадових особах римського управління і суду і приватні писарі, які перебували на службі у приватних осіб і, будучи, як правило, рабами останніх, надавали їм допомогу своїми юридичними знаннями.

Згодом виник ще окремий клас вільних людей – табеліонів, які, не перебуваючи на державній службі, займалися у вигляді вільного промислу складанням юридичних актів і судових документів та отримували за це винагороду, передбачену законом.

Поряд із світським інститутом табеліонів у сфері християнської церкви виникає аналогічна йому установа – нотаріат. Сліди його виникнення ведуть до початку ІІІ ст. н.е. Нотаріуси були присутні при єпископах, а згодом і при абатах і інших церковних урядниках під час їх бесід із народом для того, щоб записувати такі бесіди і складати протоколи. Згодом церковна влада почала впроваджувати цей інститут і у світське життя шляхом призначення окремих нотаріусів для мирян.

У подальшому, з розвитком держави і права нотаріат стає складовою частиною правової системи будь-якої країни, оскільки здійснювані нотаріусами функції є необхідними для розвиненого суспільства особливо з розвиненою економікою і цивільним обігом.

Нотаріат в Україні – це система органів і посадових осіб, на які покладено обов'язок посвідчувати права, а також факти, що мають юридичне значення, та вчиняти інші нотаріальні дії, передбачені Законом України «Про нотаріат», з метою надання їм юридичної вірогідності.

Вчинення нотаріальних дій в Україні покладається на державних нотаріусів, які працюють в державних нотаріальних конторах і державних нотаріальних архівах, та приватних нотаріусів,які займаються приватною нотаріальною діяльністю.

Документи, оформлені державними і приватними нотаріусами, мають однакову юридичну силу.

У населених пунктах, де немає нотаріусів, нотаріальні дії вчиняються уповноваженими на це посадовими особами органів місцевого самоврядування.

Вчинення нотаріальних дій за кордоном покладається на консульські установи України і на дипломатичні представництва.

Посвідчення заповітів і доручень, прирівняних до нотаріальних, може провадитись і іншими особами (головними, черговими лікарями, капітанами суден, начальниками експедицій, командирами військових частин, начальниками слідчих ізоляторів і установ виконання покарань).

Таким чином, система органів нотаріату України складають :

– державні нотаріальні контори;

– державних нотаріальні архіви;

– приватні нотаріуси;

– уповноважені особи органів місцевого самоврядування;

– консульські установи і дипломатичні представництва;

– інші особи, окремо визначені в Законі України «Про нотаріат».

Всі нотаріуси, які працюють у державних нотаріальних конторах, є державними службовцями і одержують свою заробітну плату із державних коштів. Державна нотаріальна контора є юридичною особою і її очолює завідувач.

Державні нотаріальні архіви діють в обласних центрах і здійснюють тимчасове ( до 75-ти років) зберігання нотаріальних документів. Державні нотаріальні архіви є складовою частиною Національного архівного фонду.

Компетенція державного нотаріального архіву і організація його діяльності визначається Положенням, яке затверджується Мін’юстом України.

Нотаріуси, які займаються приватною нотаріальною діяльністю, одержують плату, розмір якої визначається за домовленість між нотаріусом та громадянином або юридичною особою. З його доходу справляється прибутковий податок.

Компетенція нотаріусів, які займаються приватною нотаріальною практикою, та нотаріусів, що працюють в державних нотаріальних конторах, однакова.

Повноваження нотаріату передбачають більше 20-ти нотаріальних дій, перелік яких не є вичерпним, оскільки на нотаріусів може бути покладено вчинення інших нотаріальних дій згідно із законом.

Переважно нотаріуси вчиняють такі нотаріальні дії:

* посвідчують правочини (договори, заповіти, довіреності тощо);

* вживають заходів щодо охорони спадкового майна; видають свідоцтва про право на спадщину;

* видають свідоцтва про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя;

* провадять опис майна фізичної особи, яка визнана безвісно відсутньою або місце перебування якої невідоме;

* накладають та знімають заборону щодо відчуження нерухомого майна (майнових прав на нерухоме майно) і транспортних засобів, що підлягають державній реєстрації;

* засвідчують вірність копій (фотокопій) документів і виписок з них;

* засвідчують вірність перекладу документів з однієї мови на іншу;

* вчиняють виконавчі написи;

* здійснюють інші нотаріальні дії згідно із законом.

Контроль за діяльністю нотаріату України, організацією нотаріальної діяльності приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Правовими основами діяльності нотаріату є Конституція України, Закон України «Про нотаріат», інші законодавчі акти України.

Нотаріальні дії можуть вчинятись в приміщеннях державної нотаріальної контори, державного нотаріального архіву, органів місцевого самоврядування і робочого місця приватного нотаріуса.

В окремих випадках, коли громадянин не може з`явитись до зазначених приміщень або коли того вимагають особливості посвідчуваної угоди, нотаріальні дії можуть бути вчинені поза вказаними приміщеннями.

Не допускається вчинення нотаріальних дій у разі відсутності осіб – її учасників або їх уповноважених представників.

Нотаріальна дія або відмова у її вчиненні, а також нотаріальний акт можуть бути оскаржені до суду. Правом на оскарження користується особа, прав та інтересів якої стосуються такі дії чи акти.

Дії нотаріуса оскаржуються в органи Міністерства юстиції України.