
- •1. Літературознавство як наука.
- •2.Зв’язок літературознавства з іншими науками.
- •5.Література в системі інших мистецтв. Літературний і науковий текст.
- •6.Сутність і призначення мистецтва.
- •7.Функції мистецтва.
- •8.Класифікації різних видів мистецтва.
- •9.Література – мистецтво слова.
- •10. Характеристика теорії літератури, історії літератури та літературної критики як провідних галузей літературознавства.
- •11 . Основні та допоміжні галузі літературознавства.
- •12. Літературознавство у системі інших наук. Зв’язок літературознавства з лінгвістикою, фольклористикою, мистецтвознавством, філософією, психологією, історією, соціологією, математикою тощо.
- •13 .Концепції літератури і мистецтва у країнах Стародавнього Сходу.
- •14. Літературознавство доби Античності. Естетичні погляди Платона й Арістотеля.
- •15. Розвиток літературознавчої думки у добу Середньовіччя
- •19.Особливості трактату н.Буало “Поетичне мистецтво”.
- •20.Романтична концепція мистецтва
- •25. 25) По єтому вопросу мало нашла
- •27.Порівняльно-історичне літературознавство і теорія художніх запозичень.
- •37.Постструктуралізм і методологія деконструкції літературного твору.
- •41.Тема, проблема, ідейно-емоційна оцінка. Тенденція і тенденційність.
- •42.Пафос художнього твору. Його різновиди.
- •45.Нарація. Кут зору
- •46.Загальнонаціональна, літературна мова і художнє мовлення (мова художньої літератури).
- •100. Рими. Види рим, способи римування. Верлібр.
- •47.Образність і емоційність художнього мовлення. Внутрішня і зовнішня форма слова й образу
- •48.Формування змісту і його відчитання через словесно-образну форму.
- •51. Естетична організованість художнього мовлення (мови). Структуралісти про естетичну організованість вірша.
- •53.Інтонація. Наголос, емоційний темпоритм, мелодика.
- •54.Прозорість мови.
- •56. Мовні одиниці, особливо лексичні, фразеологічні, частково й граматичні, функціонально різнотипні; одні з них стилістично марковані, інші — стилістично не¬марковані.
- •65. Зміст і форма художнього твору
- •66. Конфлікт і його типи.
- •67. Художня деталь, її функції у творі.
- •68. Сюжет, елементи сюжету
- •71. Образ автора у літературному творі.
- •72. Поняття про конфлікт. Колізія літературного твору
- •73. Фабула, мотив, сюжет, композиція, архітектоніка.
- •76. Поетичний та прозовий види епосу.
- •79. Жанрові різновиди (на прикладі роману).
- •80. Байка, гумореска і пародія як епічні жанри.
- •81. Жанри лірики. Генезис і родові ознаки.
- •IV. Способи римування
- •101. Строфа. Види строфічної будови віршів.
- •102. Трагедія, комедія, драма.
- •103. Погляди Арістотеля, н.Буало, е.Лессінга на драму.
- •104. Міжродові системи.
- •105. Поняття «текст», «твір» в інтерпретації р.Барта.
- •106. Поняття про художній прогрес.
- •107. Зовнішні і внутрішні фактори розвитку літературного процесу.
- •108. Автор і читач як суб’єкти літературного процесу.
- •109. Стадіальний розвиток літератури. Літературний напрям, течія, стиль.
- •110. Традиції й новаторство в літературі.
- •111. Бароко в літературі, його особливості й історична доля.
- •112. Класицизм, його основні принципи. Поділ жанрів на «високі» й «низькі».
- •113. Романтизм. Основні особливості та історична доля.
- •114. Реалізм, основні його риси.
- •115. Модернізм. Основні течії модернізму.
- •116. Символізм, імпресіонізм та експресіонізм.
- •117. Постмодернізм як мистецьке явище.
114. Реалізм, основні його риси.
Реалізм літературний напрям, який характеризується правдивим і всебічним відображенням дійсності на основі типізації життєвих явищ. Починаючи з 30-х pp. XIX ст. набуває розвитку у Франції, а згодом в інших європейських літературах. На відміну від романтизму, який зосереджував увагу на внутрішньому світі людини, основною для реалізму стає проблема взаємин людини і середовища, впливу соціально-історичних обставин на формування духовного світу (характеру) особистості. Замість інтуїтивно-почуттєвого світосприйняття на перше місце в літературі висувається пізнавально-аналітичне начало, а типізація дійсності утверджується як універсальний спосіб художнього узагальнення.
Визначальні риси реалізму:
- раціоналізм, раціоцентричний психологізм (ототожнення психіки і свідомості, недооцінка позасвідомих процесів);
- правдиве, конкретно-історичне, всебічне зображення типових подій і характерів у типових обставинах при правдивості деталей;
- принцип точної відповідності реальній дійсності усвідомлюється як критерій художності, як сама художність;
- характер і вчинки героя пояснюються його соціальним походженням та становищем, умовами повсякденного життя;
- конфліктність (драматизація) як сюжетно-композиційний спосіб формування художньої правди;
- вільна побудова творів;
- превалювання (перевага) епічних, прозових жанрів у літературі, послаблення ліричного струменя мистецтва;
- розв'язання проблем на основі загальнолюдських цінностей.
115. Модернізм. Основні течії модернізму.
Модернізм (фр. modernisme) - загальний термін, що використовується для виниклих на початку 20 століття спроб порвати з художніми традиціями 19 століття; заснований на концепції домінування форми на противагу змісту. В образотворчому мистецтві прямими представниками є абстракціоністи; у літературі — письменники, що експериментують з альтернативними формами оповіді; у музиці — традиційне поняття ключа було замінене на атональність; в архітектурі — центральними концепціями виступають функціоналізм і відсутність декоративності...
Окремі напрями модерністської літератури сьогодні стали класикою. Серед найвизначніших — імажинізм та футуризм, акмеїзм та експресіонізм, сюрреалізм та «театр абсурду», дадаїзм та «новий роман». Деякі з них охопили не тільки літературу, а й інші види мистецтва (експресіонізм, сюрреалізм, футуризм поширилися також на образотворче мистецтво, музику, театр), проникли в кіно й на телебачення.
Не існує одностайної думки щодо виникнення модернізму. Тривалий час вважалося, що зародився він у Франції в 70-х роках XIX століття, а проявами модернізму були імпресіонізм і символізм.
Модерністи свідомо роблять свою творчість антидемократичною, елітарною. Модернізм зовсім не покликаний бути мистецтвом для широких мас, а навпаки. Відомий іспанський філософ та мистецтвознавець Хосе Ортега-і-Гассет зазначає: «Модерністське мистецтво має маси проти себе, і воно завжди буде мати їх проти себе. Воно, по суті, чуже народові й більш того, воно вороже народові». Модернізм ставить собі за мету бути «мистецтвом для митців, а не для мас людей. Це буде мистецтво касти, а не демократичне мистецтво». Втім, принцип цей не є для модернізму абсолютним. Винятком з «антидемократичного» правила може слугувати теорія і творча практика унанімістів та експресіоністів