
- •1. Літературознавство як наука.
- •2.Зв’язок літературознавства з іншими науками.
- •5.Література в системі інших мистецтв. Літературний і науковий текст.
- •6.Сутність і призначення мистецтва.
- •7.Функції мистецтва.
- •8.Класифікації різних видів мистецтва.
- •9.Література – мистецтво слова.
- •10. Характеристика теорії літератури, історії літератури та літературної критики як провідних галузей літературознавства.
- •11 . Основні та допоміжні галузі літературознавства.
- •12. Літературознавство у системі інших наук. Зв’язок літературознавства з лінгвістикою, фольклористикою, мистецтвознавством, філософією, психологією, історією, соціологією, математикою тощо.
- •13 .Концепції літератури і мистецтва у країнах Стародавнього Сходу.
- •14. Літературознавство доби Античності. Естетичні погляди Платона й Арістотеля.
- •15. Розвиток літературознавчої думки у добу Середньовіччя
- •19.Особливості трактату н.Буало “Поетичне мистецтво”.
- •20.Романтична концепція мистецтва
- •25. 25) По єтому вопросу мало нашла
- •27.Порівняльно-історичне літературознавство і теорія художніх запозичень.
- •37.Постструктуралізм і методологія деконструкції літературного твору.
- •41.Тема, проблема, ідейно-емоційна оцінка. Тенденція і тенденційність.
- •42.Пафос художнього твору. Його різновиди.
- •45.Нарація. Кут зору
- •46.Загальнонаціональна, літературна мова і художнє мовлення (мова художньої літератури).
- •100. Рими. Види рим, способи римування. Верлібр.
- •47.Образність і емоційність художнього мовлення. Внутрішня і зовнішня форма слова й образу
- •48.Формування змісту і його відчитання через словесно-образну форму.
- •51. Естетична організованість художнього мовлення (мови). Структуралісти про естетичну організованість вірша.
- •53.Інтонація. Наголос, емоційний темпоритм, мелодика.
- •54.Прозорість мови.
- •56. Мовні одиниці, особливо лексичні, фразеологічні, частково й граматичні, функціонально різнотипні; одні з них стилістично марковані, інші — стилістично не¬марковані.
- •65. Зміст і форма художнього твору
- •66. Конфлікт і його типи.
- •67. Художня деталь, її функції у творі.
- •68. Сюжет, елементи сюжету
- •71. Образ автора у літературному творі.
- •72. Поняття про конфлікт. Колізія літературного твору
- •73. Фабула, мотив, сюжет, композиція, архітектоніка.
- •76. Поетичний та прозовий види епосу.
- •79. Жанрові різновиди (на прикладі роману).
- •80. Байка, гумореска і пародія як епічні жанри.
- •81. Жанри лірики. Генезис і родові ознаки.
- •IV. Способи римування
- •101. Строфа. Види строфічної будови віршів.
- •102. Трагедія, комедія, драма.
- •103. Погляди Арістотеля, н.Буало, е.Лессінга на драму.
- •104. Міжродові системи.
- •105. Поняття «текст», «твір» в інтерпретації р.Барта.
- •106. Поняття про художній прогрес.
- •107. Зовнішні і внутрішні фактори розвитку літературного процесу.
- •108. Автор і читач як суб’єкти літературного процесу.
- •109. Стадіальний розвиток літератури. Літературний напрям, течія, стиль.
- •110. Традиції й новаторство в літературі.
- •111. Бароко в літературі, його особливості й історична доля.
- •112. Класицизм, його основні принципи. Поділ жанрів на «високі» й «низькі».
- •113. Романтизм. Основні особливості та історична доля.
- •114. Реалізм, основні його риси.
- •115. Модернізм. Основні течії модернізму.
- •116. Символізм, імпресіонізм та експресіонізм.
- •117. Постмодернізм як мистецьке явище.
112. Класицизм, його основні принципи. Поділ жанрів на «високі» й «низькі».
Напрям у європейській літературі та мистецтві, який уперше з'явився в італійській культурі XVI ст., а найбільшого розквіту досяг у Франції XVII-ст. Цей напрям певною мірою притаманний усім європейським літературам, а в деяких зберігав свої, позиції аж до першої чверті XIX ст. Для класицизму характерна орієнтація на античну літературу, яка проголошувалася ідеальною, класичною, гідною наслідування. Теоретичним підґрунтям класицизму була антична теорія поетики і, в першу чергу, «Поетика» Аріcтотеля, теоретичні засади якого втілювала французька «Плеяда» (XVII ст.).
Визначальні риси класицизму:
- раціоналізм (прагнення будувати художні твори на засадах розуму, ігнорування особистих почуттів);
- наслідування зразків античного мистецтва;
- нормативність, встановлення вічних та непорушних правил і законів (для драматургії -- це закон «трьох єдностей» (дії, часу й місця);
- обов'язкове дотримання канонічних правил написання творів (зображення героя тільки при виконанні державного обов'язку, різкий поділ дійових осіб на позитивних та негативних, суворе дотримання пропорційності всіх частин твору, стрункість композиції тощо);
- у галузі мови класицизм ставив вимоги ясності та чистоти, ідеалом була мова афористична, поняттєва, яка відповідала б засадам теорії трьох стилів;
- аристократизм, орієнтування на вимоги, смаки вищої - суспільної верстви;
- встановлення ієрархії жанрів, серед яких найважливішими вважалися античні; поділ жанрів на «серйозні», «високі» (трагедія, епопея, роман, елегія, ідилія) та «низькі», «розважальні» (травестійна поема, комедія, байка, епіграма).
Класицисти вважали, що призначення літератури --виховувати людину, але не шляхом читання моралей чи нотацій, а насолодою, яку мусить давати мистецтво.
113. Романтизм. Основні особливості та історична доля.
Романтизм (фр. romantisme) — ідейний рух у літературі, науці й мистецтві, що виник наприкінці 18 ст. у Німеччині, Англії й Франції, поширився з початку 19 ст. в Росії, Польщі й Австрії, а з середини 19 ст. охопив інші країни Європи та Північної і Південної Америки. Характерними ознаками романтизму є заперечення раціоналізму, відмова від суворої нормативності в художній творчості, культ почуттів людини. Романтизм, що виник після французької революції, в умовах утверджуваного на зламі 18 — 19 ст. абсолютизму, був реакцією проти раціоналізму доби Просвітництва і застиглих форм, схем і канонів класицизму та подекуди проти сентименталізму. Визначальними для романтизму стали ідеалізм у філософії і культ почуттів, а не розуму, звернення до народності, захоплення фольклором і народною мистецькою творчістю, шукання історичної свідомості й посилене вивчення історичного минулого, інколи втеча від довколишньої дійсності в ідеалізоване минуле або у вимріяне майбутнє чи й у фантастику. Романтизм призвів до вироблення романтичного світогляду та романтичного стилю і постання нових літературних жанрів — балади, ліричної пісні, романсової лірики, історичних романів і драм. Своїми ідеями і настановами, зокрема наголошуванням народності і ролі та значення національного у літературі і мистецькій творчості, романтизм відіграв визначну роль у пробудженні й відродженні слов'янських народів, зокрема українського