106. Поняття про художній прогрес.

Прогрес (Поступ) у літературі (лат. progressus — поступальний рух) — одне із загальносоціологічних понять, яке використовується в традиційному літературознавстві для характеристики історико-літературнрго процесу. П. у л. — це зміни предметів і явищ, які полягають в їх висхідному русі від нижчого до вищого, від менш до більш досконалого. П. у л. супроводжується регресом -— рухом у зворотньому напрямку. Прогрес у суспільстві невіддільний від його розквіту. Визнання чи заперечення художнього прогресу як поступального розвитку мистецтва, вдосконалення образного мислення, естетичного освоєння світу тощо становить наукову проблему. Поборники художнього прогресу в обсяг цього поняття включають постійне розширення і збагачення тематики мистецтва; виникнення його нових видів; появу нових зображально-виражальних засобів; прилучення до естетичної комунікації дедалі більшого кола реципієнтів; урізноманітнення літературних напрямів, стильових течій; міжвидові і міжжанрові дифузії; проникнення художньо-естетичних засад у побут і виробництво.

107. Зовнішні і внутрішні фактори розвитку літературного процесу.

Світова література має багатовікову історію розвитку . поступальний розвиток світової літ., а саме він пов*язується з поняттям „ літер. Процес”, зумовлений соціально- економічними причинами і внутрішніми закономірностями руху мистецтва в часі та просторі. Одним із провідних факторів, що стимулюють літ, процес, є соціальна дійсність, яка перебуває в постійному русі, змінах, суперечностях. Літературний розвиток залежить від економічного стану держави. У літерат. Розвитку економічні відносини та суспільно- політичні процеси є зовнішніми факторами руху. Суперечності,закладені в самій літерат., її традиції й новаторство , які є прямим опосередкованим відгуком на вимоги життя,- складають внутрішні фактори розвитку літ. Поєднання зовнішніх та внутрішніх факторів є визначальним у художньому розвиткові. Поява в літ. Суттєво нових явищ з*являється на грунті тих худ. Трад., які утвердилися раніше. На літ. Проц. Також впливають певні форми суспільної свідомости: філософія, релігія, політика, право, наука, мораль. Досить часто в одній особі поєднувалися письменник і науковець. На розвиток літ. Проц. Впливають інші види мистецтва- музика, театр, живопис, кіно. Також на еволюцію літ. Мають вплив міфологія,ритуали та обряди, етнографія та менталітет народу. Вплив різнопланових естетичних і культурних типів діяльності на літ., що їпоєднувалися з тиском на неї власних традицій, сприяє саморозвиткові літ. Творчості.

108. Автор і читач як суб’єкти літературного процесу.

М.М.Бахтін виділяє у процесі художнього сприйняття три етапи, котрі під час живого читання одночасні й злиті; вчений наполягає на їх смисловому розмежуванні. Перщий етап читацької діяльності – етап “вживання” – характерний тим. Що читач освоює життєвий простір героя як свій власний. Читач ніби зливається з героєм, відчуває, преживаєте, що й він. Читач стає читачем-героєм: бачить світ, в якому відбуваються подїї, стає їх учасником, вживаючись в героя, ототожнюючи його думки зі своїми. Етап “вживання” не здатен абстрагувати читача від реального світу. Повнота внутрішнього злиття читача з героєм, констатує М.М.Бахтін не є метою його естетичної діяльності. Естетична діяльність починається на наступному етапі – позазнаходження, коли відбувається найважливіша естетична подія – зустріч автора й читача. Діяльність автора М.М.Бахтін називає “активністю того, що відкривається”, діяльність читача - “активністю того, хто розуміє”. Зустріч автора й читача багато вчому залежить від уміння першого виразити себе, предати власне ставлення до події, а також від уміння читача зрозуміти автора, тобто розгадати форму, осмислити. За М.М.Бахтіним, читач деякою мірою стає “творцем форми”, бо форма є вираженням активного ціннісного ставлення автора-творця і сприймаючого до змісту, надає їй смислу – це і є етап завершення сприйняття художнього тексту.