71. Образ автора у літературному творі.

Образ автора у літературному творі — художній двійник реальної особистості письменника, змодельоване ним уявлення про себе і відтворене у свідомості читача. Він з'являється на пізніх етапах історії літератури, хоч перші підходи до О. а. розпочалися в античну добу, але набули виразності в період Ренесансу, де окреслилась ідеалізована, богорівна особистість, титан думки (Дайте Аліг'єрі, Мікеланджело Буонарроті, М. де Сервантес, В.Шекспір та ін.). Класицизм сформував свій тип О.а. — прагматичний інтелектуал, громадянин. У романтизмі він збагачується моральними та світоглядними характеристиками, виражає ідейно-естетичну позицію письменника — апологета ірраціональних стихій (пророк, оракул, месія чи вигнанець). У реалістичній літературі О. а. позбавляється своєї винятковості, зазнає своєрідного заземлення. У літературі XX ст. він відображає особистість з трагічно розірваною, відчуженою свідомістю (Ф.Кафка, Дж.Джойс, М.Хвильовий та ін.). Автор як реальна постать та О. а. — поняття співвідносні, але не тотожні, у кожному з трьох літературних родів — епосі, ліриці й драмі — визначаються своєю специфікою. В епічних творах автобіографічного характеру О.а. розкривається найповніше. В ліриці, перейнятій суб'єктивними переживаннями, О.а. найчастіше втілюється у ліричному героєві та в суб'єктові лірики, у певному ліричному персонажеві, явно відмінному від самого поета ("Плач Еврідіки" Л.Первомайського, "Любов Нансена" Ліни Костенко, "Балада про відро" І.Драча, "А я у гай ходила" П.Тичини тощо).

72. Поняття про конфлікт. Колізія літературного твору

Конфлікт — тлумачення протилежних поглядів дієвих персонажів у творі. Конфлік реалізується у словесних та фізичних діях. Конфлікт розгортається за сюжетом. Виділяють два види конфлікту: локальний сюжет – це сюжет, що розгортається та вирішується у рамках сюжету

Колізія (лат. зіткнення) — це гостра суперечність, зіткнення протилежних сил, інтересів, переконань, мотивів, поглядів, прагнень, джерел конфліктів та формування протистоянь. Зображення життєвих конфліктів і боротьби в художньому творі. Сюжет, як і інші елементи предметної зображувальності (внутрішньої форми твору), знаходить свій вияв через словесне, художньо-мовленнєве оформлення твору, яке у системі його формальних рівнів займає найбільш зовнішнє положення й відповідно може бути назване зовнішньою формою твору.

73. Фабула, мотив, сюжет, композиція, архітектоніка.

Фабула — хронологічно послідовне зображення подій і пригод у художньому творі; канва, схема розвитку життєвих подій, подана в художньому творі в послідовному порядку. Фабула — чинник сюжету, його ядро, що визначає межі руху сюжету в часі й просторі; розповідь про події, змальовані в епічних, драматичних, ліро-епічних, на відмінну від самих подій — сюжету твору.

Елементи фабули:

• колізія

• інтрига

• перипетія

• експозиція

• зав'язка

• кульмінація

• розв'язка

• пролог

• епілог

Мотив - проста складова частина сюжету, тема ліричного твору

Сюжéт — сукупність подій, дій, що визначають характер зображуваного; система подій у літературному творі, через які письменник розкриває характери персонажів і весь зміст твору; тема, об'єкт зображення в живописному, музичному творі .

Основні елементи композиції сюжету:

1. Пролог (не завжди)

2. Експозиція

3. Зав'язка

4. Розвиток дії

5. Кульмінація

6. Розв'язка

7. Постпозиція

8. Епілог (не завжди)

Композиція — побудова твору, доцільне поєднання всіх його компонентів у художньо-естетичну цілісність, зумовлену логікою зображеного, представленого читачеві світу,світоглядною позицією, естетичним ідеалом, задумом письменника, каноном, нормами обраного жанру, орієнтацією на адресата.

Композиція виражає взаємини, взаємозв'язок, взаємодію персонажів, сцен, епізодів зображених подій, розділів твору; способів зображення і компонування художнього світу (розповідь, оповідь, опис, портрет, пейзаж, інтер'єр, монолог, діалог, полілог, репліка, ремарка) і кутів зору суб'єктів художнього твору (автора, розповідача, оповідача, персонажів).

Основні елементи композиції

• Форма (зовнішній елемент)

• Зміст (внутрішній елемент)

У цьому процесі всі компоненти твору виявляють свої численні функції:

• характеротвірну (якщо беруться стосовно характеру постаті),

• сюжетну (якщо розглядаються крізь призму розвитку сюжету),

• ритмо-твірну,

• стилетвірну,

• композиційну

• «ідейно-художню» чи «художньо-естетичну».

Архітекто́ніка — художній вираз структурних закономірностей конструкції будівлі, споруди, а також композиції круглоїскульптури та об'ємного твору декоративного мистецтва.

У ширшому сенсі архітектоніка — композиційна будова будь-якого твору мистецтва, що зумовлює співвідношення його головних і другорядних елементів.

74. Основи поділу літератури на роди.

Літературні роди

У найзагальнішому сенсі література поділяється на поезію та прозу.

Трьома традиційними родами літератури є:

• Лірика

• Епіка

• Драма

Підвиди літературних родів (жанри)

Лірика

• Балада

• Гімн

• Сонет

• Ода

• Дума

Епос

• Роман

• Епос

• Сага

• Оповідання

• Новела

• Казка

• Легенда

Драма

• Комедія

• Трагедія

• Трагікомедія

75. Жанри епосу. Генезис і родові ознаки.

Е́пос — різновид літературного роду, що оповідає про події, котрі нібито відбувалися у минулому.

Стародавні жанри епосу — повість, оповідання, новела. Прагнучи до повного відображення життя, епічні твори тяжіють до об'єднання в цикли. На основі цієї ж тенденції складається роман-епопея. Види епосу: Епопея,поема,роман,великий епос,ліроепічна проза.

Епос розкриває об'єктивну кар¬тину навколишньої дійсності. В його основі лежить подія. Кожний епічний твір передає певний випадок або цілу історію життя героя чи героїв. Це не значить, що людські настрої, емоції чи переживання випадають з поля зору письменника. Вони визначають поведінку героїв, спрямову¬ють логіку розвитку людських характерів. Автор епічного твору веде ретельний аналіз дійсності, з'ясовуючи причини та наслідки кожного кроку героїв, подаючи життя у його природному саморусі. Епос використовує в повному обсязі весь можливий арсенал зображувальних засобів (вчинки героїв, портрети, прямі характеристики, діалоги, монологи, полілоги, пейзажі, жести, міміку, інтер'єри, умовність тощо).

Первісно епос розлядався як твори про подвиги легендарних і міфічних героїв, незвичайні пригоди й подорожі.